У Львові знімають фільм «Шляхетні волоцюги», що став одним із переможців Дев’ятого конкурсного відбору Держкіно. Його анонсують як римейк польського фільму «Włóczęgі», знятого в 1939 році.
Львівська мисткиня, режисер львівського театру-кабаре «Тильку ві Львові!» Мирослава Сидор звернулась до народного депутата Оксани Білозір щодо перекрученої подачі у фільмі Львова зокрема та історії в цілому, передає ЗіК.
Подаємо текст звернення у повному обсязі:
"Культурна та наукова громадськість міста Львова просить Вашого втручання у питання зйомок фільму «Шляхетні волоцюги», що знімають у Львові як римейк польського фільму «Włóczęgі», знятого польською телестудією «Warszawskie biuro kinematograficzne Feniks» в 1939 році.
Проект повнометражного художнього фільму «Шляхетні волоцюги» став одним із переможців Дев’ятого конкурсного відбору Держкіно.
Львів’янам не байдуже – хто і чому підтримав цей проект, а точніше – чи був серед учасників журі хоч один представник культурної інтелігенції Львова?
З поданого авторами фільму анонсу і картин зйомок, яку спостерігаємо у місті, висловлюємо своє обурення і рішучий протест проти подачі ТАКОГО Львова на огляд українського глядача.
Батяри – це цілий пласт львівської історії, субкультура, яка становила ментальність тогочасного Львова і, підкреслюємо, не загинула і понині!
Автори фільму в анонсах та актори – в інтерв’ю розповідають про батярів як про злодіїв, що займалися крадіжками. Ця інформація не є такою, що відповідає історичній дійсності.
У Львові був злодійський прошарок у ті часи. Його представники називалися кіндерами. Батяри зневажали їх і гамселили за першої ж нагоди. А нині САМИХ же батярів автори та актори фільму рекламують як кіндерів. Це – історичне неподобство.
В анонсі фільму також зазначено, що «фільм розкриє колорит субкультури львівських батярів через їхню мову та пісні». Львівська ґвара проскакує кількома словами, на чому наголошують автори стрічки. Сам автор сценарію і вся команда слово «батяри» неправильно відмінюють. Вони навіть не знають, що у множинному числі родового відмінку воно звучить «батярів», а не «батЯр».
Цитата із анонсу: «Щодо співробітників НКВС, то, щоб втертися у довіру до львів’ян, вони не лише вчать слова: площею Ринок ходили дивні персонажі у лицарських обладунках, кокошниках та з рогами. «НКВСники вирішили зробити вертеп, щоб люди пустили їх у свої домівки. От тільки вони не знали, що вертепи ходять лише на Різдво», – пояснила дивний вигляд цих персонажів художниця по костюмах Гала Отенко».
Фільм подано як події ДО 1939 року – яке НКВС могло бути тоді у Львові? І де би його представники ходили з вертепом по польських помешканнях? У фільмі також є персонажі – представники СС-Гестапо… Фашисти увійшли у Львів у червні 1941 року.
Мистецтво допускає художні фантазії та інтерпретації, але ж не такі відверті і безвідповідальні викривлення.
В інтерв’ю співсценарист Дмитро Наумов сказав: «Двоє волоцюг допомагають дівчині, яка потрапила в біду. Поляки називали їх батярами. Але вони були такі смішні, це були зовсім не батяри. Це, може, в розумінні поляків вони були батярами. Але це зовсім не так. І тому нас із Тарасом, а мене як львів’янина це обурило: Як так? Це ж не батяри! І ми переписали кіно. Історики будуть відверто здивовані. Та вони прозріють!».
ЯК мають прозрівати історики – невідомо. НКВС і СС у Львові до 1939 року… Схоже, автори не те що КІНО – історію переписали.
У соціальній мережі "Фесйбук" громадськість міста висловлює своє розчарування таким підходом до історії Львова: які КОКОШНИКИ?:
Письменник Юрій Винничук: Коли рускіє і рускоязичні пацани продюсують і пишуть сценарій, а білорус знімає, то замість фільму про батярів неодмінно отримаємо останнього м@ск@ля.
Письменниця Оксана Думанська: Як у тому анекдоті: завод випускає кравецькі машинки, а з викрадених деталей складають кулемета))) – я боюся навіть думати про сей продукт, з якого мав бути рімейк)
Журналіст Львівського ТБ Богдан Марциняк Волошин: Так вони ж для рускіх і знімають):
Художник Ігор Роп’яник: Фільм про львівських батярів мав би бути добрим, з порцією здорового гумору, але, судячи з фотографій, буде, скоріш за все, насмішкувата дурна пародія".