Бої за Тернопіль: 68 років по тому

Сьогодні в Тернополі було гаряче — відзначали 9 Травня. На обидвох полюсах суспільної позиції щодо дня закінчення Другої світової війни в Європі до нього готувалися ретельно, голосно і заздалегідь. Наче боксери напередодні поєдинку, «Свобода» й КПУ повідомили про свої наміри відзначити 9 Травня у спосіб, прийнятний для власних переконань. І не обіцяли толерантно ставитися до тих, хто їм у цьому перешкоджатиме.

 

Отже, 9 травня вранці у Старий парк, до Пагорба Слави, прийшли близько 20 тисяч народу. Тут і тернополяни, і, як кажуть, гості міста: ветерани війни, представники обласної та міської влади, громадських і політичних організацій.

Після урочистого покладання квітів, панахиди, яку відслужили священики традиційних церковних конфесій, і коротких чиновницьких промов народні депутати від ВО «Свобода» Михайло Головко, Олексій Кайда та Олег Сиротюк просто неба почали прийом громадян. Зрозуміло, що то був мітинґ для членів ВО «Свобода» та журналістів, бо під той час інших присутніх в парку вже не було. Як і сподівалися, робота цієї нетрадиційної громадської приймальні заважала комуністам пройти до Вічного вогню. Інші «свободівці» — міськрадівські — зі свого боку завбачливо ухвалили рішення про заборону використання нацистської та радянської символіки. Мусили ухвалити, позаяк 7 травня Тернопільський окружний адміністративний суд зупинив дію попередньої заборони, яку ті самі депутати ухвалили два роки тому. Зробили це нині зранку (щоб суд не встиг рішення знову скасувати).

Побачивши початок формування комуністичної колони, голова обласної «Свободи» Володимир Стаюра відразу закликав своїх партпобратимів формувати свою лаву — аби спинити, як він сказав, тих, хто «загубив не одне життя», і нині (знову ж таки, з його слів) під «червоними шматами» намагається нищити Україну.

Перемовини, що їх вели, з одного боку, заступник начальника УМВС — начальник міліції громадської безпеки УМВС України в Тернопільській області Василь Облещук, з іншого —нардепи та заступник міського голови Леонід Бицюра, не дали результату. Комуністи подали заявку на проведення заходу, а отже, мали право відбути акцію в Парку слави. «У кожного своя правда, — мовив літній чоловік, спостерігаючи за тим, як розгортаються події. — Ветеранів війни поділили між собою. З одного боку — "комуністичні", "радянські", з іншого — "нормальні", "свої", "націоналістичні". Не годиться так робити. Не по-людськи це».

 

 

Мить — і «колона ветеранів» (кажуть, багатьох привезли зі сусідньої Хмельницької області) на чолі з комуністами, оточена посиленим нарядом міліції, рушила до «вічного вогню». Кількасот метрів шляху парковою алеєю для них розчищали вишколені, добре споряджені «беркутівці», «грифонівці» та «соколи». Видовище, треба сказати, не для нервових. Якби радянська армія була підготована до війни так, як бійці спецпідрозділів, нацисти далеко не зайшли би…

 

 

«Бої» за центральну алею Старого парку тривали понад годину. Цьогорічна «війна» між комуністами і націоналістами в Тернополі виявилася найжорсткішою та наймасовішою за останні роки. Образами та штурханами не обмежилися. Учасники побоїща вдалися до кулаків, палиць і навіть використали димову шашку. На щастя, вислід був не надто кривавий: синці, подертий одяг, принижена гідність. Однак шістьох осіб  таки затримали й закрили в автозаках. Хоча, як жартували численні глядачі, активісти обох «фронтів» отримали своє задоволення.

 

 

Під надійним захистом правоохоронців, під гучні вигуки «Ганьба!» та «Комуняку на гіляку!» комуністи все-таки завершили розпочате — поклали квіти до Вічного вогню. «Ми перемогли у війні, переможемо і сьогодні! Це наше свято», — звернувся до «своїх» очільник КПУ Тернопільщини Василь Паразінський.

 

 

Після урочистостей, згорнувши червоні прапори, комуністи в оточенні правоохоронців покинули парк «коридором ганьби», сформованим «свободівцями» й іншими антипатиками. «Якби ж то це політичне протистояння та й направити в економічне русло. Нехай би позмагалися не кулаками, а хто більше зробить для України, тоді б ми не жили так, як нині», — резюмував той самий літній чоловік, що збоку обсервував події.

 

 

Читай також:

Задом до Європи: день перемоги радянських традицій

09.05.2013