В результаті ДНК-аналізу двох доісторичних собак з Німеччини міжнародна дослідницька група під керівництвом доктора Крішни Р. Вірама (Krishna R. Veeramah) з Університету штату Нью-Йорк в Стоуні-Брук з’ясувала: вони – предки сучасних європейських собак. Дослідження також встановило, що всі сучасні собаки мають спільне походження і зародилися в одному процесі одомашнення вовків, що тривав від 20 000 до 40 000 років тому. Дослідження опублікували у віснику Nature Communications.
Науковці в печері в Франкській Альбі, де знайшли рештки собаки, яким 4 700 років. Геном, збережений у них, нещодавно секвенували учені. Фото:©: Timo Seregély, Otto-Friedrich-Universität Bamberg.
Собаки були першими тваринами, яких одомашнила людина. Найстаріші рештки пса, які очевидно відрізнялися від вовчих, походять з території сучасної Німеччини і мають приблизно 15 000 років. Проте археологічний матеріал неоднозначний, це гіпотетичні кістки собак з різних територій – аж до Сибіру.
Лише минулого року науковці з використанням найновіших палеонтологічних методик секвенували геном собаки з Ірландії, якому 5 000 років. На підставі отриманих результатів команда з Оксфордського університету припустила: собак одомашнювали не раз, а двічі. Крім того, дослідники вважали, що одомашнену в Європі популяцію собак впродовж неоліту витіснила група раніше одомашнених в Східній Азії тварин, що потім примандрували сюди.
«На відміну від результатів попередніх досліджень, ми встановили: рештки собаки, що походять з приблизно однакових часових періодів, дуже подібні на сучасних європейських псів, включно з породистими собаками, яких люди тримають домашніми тваринами, – пояснив Вірама, асистент професора екології та еволюції Нью-Йоркського університету у Стоні-Брук. – Це дає підстави припустити, що не було ніякого масштабного неолітичного витіснення на одному континенті, а, ймовірно, був лише один процес одомашнення собак, яких ми виявили в матеріалах кам’яного періоду та з якими і сьогодні співживемо».
У статті «Геном древніх собак Європи свідчить про тяглість з раннього неоліту» (Ancient European dog genomes reveal continuity since the Early Neolithic) Вірама та його колеги використали старіші рештки одного з двох досліджуваних собак (він жив близько 7 000 років) й обмежила одомашнення собак періодом 20 000 – 40 000 років тому. Також вони виявили свідчення того, що молодший пес, якому 4 700 років, становив суміш європейських собак та популяції, що подібна на сучасних центральноазійських / індійських псів. Це може означати, що люди, які на початку бронзового періоду прийшли з азійських степів до Європи, привели з собою і своїх собак.
«Наша розвідка демонструє, як аналіз цілісного геному крок за кроком може допомогти в осягненні складних процесів, зокрема одомашнення собаки. Лише такий безпосередній погляд у минуле може розплутати клубок паралельних і послідовних подій, пов’язаних з цілеспрямованим розведенням тварин, яке здійснювали люди, міграційними рухами та змішуванням різних популяцій», – доповнює Амелі Шой (Amelie Scheu), одна з провідних авторів дослідження та науковий співробітник робочої групи палеогенетики з Інституту еволюційної біології організмів та молекул у Майнцькому універитеті імені Йоганна Гутенберга.
Загалом питання про точне географічне походження тваринного одомашнення залишається нез’ясованим остаточно, та доктор Вірама сподівається: секвенування ще старіших геномів допоможе врешті з’ясувати його остаточно.
Описане дослідження здійснювали в співпраці науковці з Нью-Йоркського університету у Стоні-Брук, Мічиганського університету, Майнцького університету імені Йоганна Гутенберга, Бамберзького університету імені Отто Фрідріха, Трініті Коледжу в Ірландії та Генерального управління культурною спадщиною землі Рейнланд-Пфальц.
Hunde haben nur einen geografischen Ursprung
Johannes Gutenberg Universitaet Mainz, 7.08.2017
Зреферувала Соломія Кривенко
14.08.2017