Мова тварин: чи існує універсальний код?

 

Ми розуміємо тварин краще, ніж нам здавалося: експеримент доводить, що людина інстинктивно може розпізнавати емоції цілком різних видів тварин. Висота тону та звучання тваринного голосу видають, чи жаба, собака й птаха розслаблені, напружені чи нейтральні. Це може вказувати на те, що серед наземних хребетних тварин існує своєрідний універсальний код, яким вони виражають свої почуття, розповідають учені.  


Чи то макака, синиця, чи жаба: стан кожного людина здатна розпізнати завдяки звукам, які видає тварина. Зображення: Marcus Obal/ CC-by-sa 3.0.


 

Чи наш собака сумний, розслаблений чи щасливий, ми бачимо зразу – і навпаки: за нашим голосом він може прочитати, як почуваються його господарі. Так відбувається і з мавпами, кіньми, котами та іншими ссавцями – комунікація людини з цими тваринами відбувається цілком непогано, принаймні щодо базових емоцій. Але якою є справа з тваринами, які не так сильно споріднені з людиною, зокрема ящурами, жабами, птахами?

 

«Понад сто років тому Чарльз Дарвін сформулював гіпотезу: голосовий вираз емоцій можна прослідкувати до найбільш ранніх наземних предків людини», – пояснила П'єра Філіппі (Piera Filipp) та її колеги з Вільного університету Брюсселя.

 

Це припущення мало означати, що всі хребетні тварини володіють своєрідним універсальним кодом: інстинктивно, крізь усякі видові кордони, вони розпізнають, яку емоцію щойно виразила своїм голосом інша істота.

 

Чи це насправді так, дослідники нещодавно перевірили. Для цього 75 піддослідиним вони програли записи звуків, які видають свині, лісові макаки, слони, панди, жаби, алігатори, круки та синиці. Під час запису звуків тварини перебували в різних станах: розслабленому, нейтральному та збудженому від страху чи люті. Люди-піддослідні мусили визначити, наскільки високим є градус збудження у почутих звуках.

 

Результат: емоційний зміст майже всіх звуків піддослідні визначили правильно – і це не залежало від того, наскільки споріднений з людиною вид тварини, чий голос звучав. Голоси панди та деревної жаби визначали правильно у майже 90 % випадків, емоції алігаторів, слонів та синиць – у понад 80 %. Звуки, які видавали круки, свині та макака, правильно зчитували понад 60 % учасників.


Чи алігатор розслаблений, чи збуджений, розпізнавали 87 % піддослідних. Зображення: Lokionly/ CC-by-sa 3.0.


 

«Так, квота влучних відповідей щодо всіх видів суттєво вища, ніж за випадкового вгадування», – констатує Філіппі з колегами. Детальніший аналіз засвідчив, що емоції в звуках зраджують принаймні дві ознаки: підвищений основний тон звуку та розташування центру звукового спектра.

 

«Отже, люди здатні розпізнати збуджений настрій в звуках, які творять різні види та класи хребетних тварин», – підсумовують учені.

 

З огляду на те, що піддослідні походили з німецького, англійського та китайського мовних просторів, науковці вважають виявлену здатність такою, що є основною для всіх людських істот.

 

Так, висунувши свою гіпотезу, Дарвін міг і не помилитися. На думку Філіппі та її колег, отриманий результат засвідчує: у світі тварин може існувати своєрідний універсальний код для голосового вираження емоцій. Здатність розшифрувати цей «код почуттів» зародилася далеко в минулому нашої еволюції.

 


Tiersprache: Gibt es einen Universalcode?
Ruhr-Universität Bochum, 28.07.2017
Зреферувала Соломія Кривенко

 

03.08.2017