Легковірні аж до глупства

«Класики стверджували, що брехня і забобон є дітьми невігластва, і що вони зникатимуть в міру того, як люди отримуватимуть доступ до культури. Я запитую себе, що би подумали Аристотель і Платон, якби з Парнасу спостерігали за тим, у що вірять дуже ерудовані діти ХХІ ст. Ніколи в історії людства не було стільки освічених людей і водночас стільки людей, готових вірити у неймовірне» 

 

 

Якщо ви думаєте, що чули вже все в цьому світі дурниць, то цікаво, що би ви сказали, побачивши заголовок, який я недавно прочитала: «Знаменитості роблять модною думку, що Земля є плоскою». Різні зірки в якості неспростовних доказів своєї віри наводять наступні міркування: нас обманули, бо як, чорт візьми, стоять прямо будівлі в Нью-Йорку? Якби Земля була круглою, найвищі би похилилися, чи не так? Пригадуєте стрибок Фелікса Баумґартнера для Red Bull зі стратосфери? Боббі Рей Сіммонс, репер-мільйонер, у якого є безліч прихильників, стверджує, що був у той момент в літаку і міг його бачити здалеку. Як це можливо, якщо Земля кругла, га? Як? Сіммонс і його друзі, що люблять розповідали побрехеньки, є не єдиними деніалістами: 11% американців також у цьому переконані, а у Великій Британії існує шанована інституція плоскоземців, International Flat Earth Research Society, зі штаб-квартирою в Ланкастері. Якщо до цього ми додамо, що 47% європейців вірять у привидів, а 36% американців думають, що їхній уряд організував теракт 11 вересня 2001 р., аби мати гарне виправдання вторгненню в Ірак, то мені вже не треба буде додавати до переліку «прихованих істин» інші, що їх часто повторюють: наприклад, що Елвіс живий і зараз він вирощує петунії у Мемфісі, або що людина ніколи не бувала на Місяці.    

 

Неймовірна легковірність людей пояснює розквіт того, що ми тепер називаємо постправдою; але задовго до того, як Трамп переміг на виборах, «розвінчавши» Обаму як мусульманина, а Гілларі Клінтон – як розпорядницю в агенції гомосексуалістів, замаскованій під шикарну піцерію (sic), дурисвітство – і що більше, то краще – вже оволоділо нашими життями. Класики стверджували, що брехня і забобон є дітьми невігластва і що вони зникатимуть в міру того, як люди отримуватимуть доступ до культури. Я запитую себе, що би подумали Аристотель і Платон, якби з Парнасу спостерігали за тим, у що вірять дуже ерудовані діти ХХІ ст. Ніколи в історії людства не було стільки освічених людей, при тім стільки людей, готових вірити у неймовірне, і водночас – і це найдивовижніше – не довіряти розумному. Наприклад, рух проти вакцинації, покровителем якого став Роберт Кеннеді-молодший, який стверджує – всупереч усім науковим доказам, –  що дитячі вакцинації призводять до аутизму, чи раніше згадані зірки, які стверджують, що Земля є плоскою. Як пояснити те, що культурні і витончені люди вірять у нісенітниці, теорії змов і масово голосують за маніакальних брехунів? Філософ Карл Поппер, якому приписують поняття «теорії змови», припускав, що ця ревізіоністська тенденція світу, як і віра в те, що все відбувається у результаті зловмисних планів певних індивідів чи груп, є наслідком секуляризації релігійних забобонів. «Місце олімпійських богів (які впливали на світ, роблячи так, аби все, що відбувалося, мало задум і причину) тепер займають монополісти, капіталісти чи імперіалісти», – писав Поппер. Парадоксально, але дослідники з університету Кента, які також вивчали цей феномен, пояснюють, що суб’єкти, котрі вірять у теорії змов, більше схильні вірити в інші, навіть якщо вони є взаємно суперечливими. Наприклад, в ході експерименту вони запитали 137 своїх студентів, що ті думають про дочасну і трагічну смерть принцеси Діани. Найбільш переконані в тому, що їй посприяли британські секретні служби, водночас могли вірити, що принцеса сама інсценізувала свою смерть, аби зникнути із фокусу уваги публіки. Для них Діана була водночас живою і мертвою. Чому нас так дивно зачаровують брехні, які не мають нічого спільного із розумом, інформацією, елементарним здоровим глуздом? На думку Ганни Арендт, брехні часто є більш захопливими і збудливими, ніж реальність. Також вони можуть бути більш «зручними», тому брехуни мають  перевагу: вони знають, що бажає чути їхня аудиторія. «Першою обов’язковою умовою, аби тебе обдурили, – стверджує Арендт, – є бажання бути обдуреним». Так краще пояснюється те, що невдоволені Обамою громадяни готові повірити, що він мусульманин, це дуже зручна нісенітниця. Та брехня – а конкретно брехні політиків – має ще й іншу перевагу. Коли наша тожсамість відчуває загрозу, правда відходить на другий план. Це перемога того, що зараз називають «блакитними брехнями». На відміну від чорної чи підступної брехні, яка в аудиторії може викликати неприйняття, і від білої чи милосердної брехні, яка спонукає до певного спільництва, блакитні брехні одночасно розділяють і зближують. Іншими словами, зближують одних, обманюючи тих, хто ззовні. Наприклад, якщо студент обманює викладача, аби уникнути колективного покарання, його популярність серед решти групи автоматично зростає. Цей тип племінної брехні, яка захищає наш рід, є неймовірно ефективним.

 

Так, брехні Буша ніколи не ставили під сумнів мас-медіа «патріотичної» правиці, які оголошували антиамериканськи налаштованим кожного, хто критикував їхнього президента і головнокомандувача. Те саме відбувається і з мас-медіа Кастро, Мадуро, Сталіна чи багатьох інших, які вміли успішно використовувати гасло «хто не зі мою, той проти батьківщини». А тепер ми маємо Трампа – мабуть, найбільш зухвалого із брехунів, тому що він наважується брехати у відкритому демократичному суспільстві, де існує поділ влади. Куди його доведуть ці брехні – чорні, блакитні, зелені або червоні? Судячи з останніх дій (щоби не казати – його страшних помилок у розрахунках), виникає враження, що Трамп ось-ось засвоїть, як здійснюється це мудре – і невмолиме – пророцтво його попередника Абрагама Лінкольна: якийсь час можна обманювати всіх, також можна увесь час обманювати декого, але неможливо ввесь час обманювати всіх.


Кармен Посадас, письменниця


Carmen Posadas
Crédulos hasta el ridículo
ABC, 19.06.2017

Зреферувала Галина Грабовська    

28.06.2017