Як наш мозок сприймає обличчя, залежить не лише від його об’єктивних властивостей. Експерименти американських учених засвідчують: вирішальним є і те, чи знайомі нам риси, на які дивимося. Згідно з отриманими результатами, емоційне враження від знайомих лиць закономірно вважають позитивнішим, ніж те, яке залишається після споглядання незнайомців: їхня усмішка здається то радіснішою, то сумнішою.
Фото з тесту: хто радісніший, хто зліший? Зображення: Evan Carr.
За сніданком чи в офісі, під час покупок і на екрані телевізора – щодня ми дивимся на лиця безлічі людей. Здатність впізнавати образи наших ближніх надзвичайно важлива для соціальної поведінки. Тож не дивує, що наш мозок має окремі центри для розпізнавання, а деякі зі зображень знайомих облич зберігаються у конкретних нейронах.
Отож ми настільки зосереджені на обличчях, що цей «фейсизм» впливає на наші судження про особу на багатьох рівнях. Так, обличчя можуть, наприклад, впливати на наше голосування або розподіл посад на підприємстві.
Однак те, як ми сприймаємо риси обличчя, залежить не лише від об’єктивних критеріїв. Упередження, стереотипи та рівень втоми зокрема визначають, як лице впливає на реципієнта.
Науковці на чолі з Еваном Карром (Evan Carr) із Університету Сан-Дієго хотіли дізнатися, чи відрізняється сприйняття знайомої людини і незнайомця.
Аби відповісти на це запитання, науковці залучили до тесту 50 піддослідних. Учені демонстрували їм фото з чоловічими та жіночими лицями. У цифровий спосіб їх так змінили, що вони виражали різні емоції – від люті, нейтрального виразу та, врешті, радісного. Особливість полягала в тому, що деякі з цих облич учасникам дослідження показували в попередніх експериментах – короткочасно та ненав’язливо вони з’являлися на екранах, а піддослідні навіть цього не усвідомлювали.
Як вони оцінили лиця? З’ясувалося: дивлячись на знайоме та незнайоме обличчя, обидва з яких мали об’єктивно той же емоційний вираз, піддослідні вважали знайоме лице щасливішими. Цікаво, що це спотворення давалося взнаки лише при сприйнятті позитивних емоцій. Тобто знайомство надає задоволеному обличчю ще щасливішого виразу, проте злі обличчя наших знайомих не здаються злішими, ніж обличчя тих, кого ми не знаємо.
Інший експеримент із 40 піддослідними підтвердив описане спостереження. Тобто результати доводять, зокрема, що знайоме лице може демонструвати менше об’єктивних ознак радості, аби здаватися веселим (на відміну від невідомого лиця). «Нам подобається вірити, що на всіх людей дивимося крізь той же об’єктив. Насправді ж попередній досвід надає барв тому, що ми бачимо», – пояснив Карр.
Проте чому емоційне сприйняття обличчя залежить від чинника знайомства? Науковці мають просте пояснення: «Наш мозок любить знайомі речі! – сказав колега Карра Пьотр Вінкельман (Piotr Winkielman). – З одного боку, вони випромінюють безпеку, адже коли я щось бачу вдруге, це означає, що вперше воно мене не з’їло. З іншого боку, вже відоме легше опрацювати, і наш мозок це цінує».
Варто звернути увагу на те, що позитивна реакція на знайомих відповідає об’єктивним критеріям оцінки. «Тобто ми можемо бути твердо переконані в тому, що обличчя знайомого політика виглядає привітнішим, ніж інші, або що знайома пісня є кращою лише тому, що ми її вже чули», – пояснив Вінкельман. Дослідження виразно засвідчує, наскільки гнучким є наше сприйняття, підсумовують учені.
Bekannte Gesichter wirken fröhlicher
University of California – San Diego, 22/06/2017
Зреферувала Соломія Кривенко
28.06.2017