Вперше в історії Об’єднаного Королівства на нещодавніх парламентських виборах усі програли. Їх результат настільки вражаючий, аж важко зрозуміти, що ж сталося. Прем’єр-міністр Тереза Мей уявляла, що розіб’є всіх в пух і прах, як це прогнозували опитування. Але пожала лише провал. Шотландські націоналісти, які сподівалися зміцнити свої претензії на незалежність, втратили половину депутатських місць у Вестмінстері. Партія незалежності Сполученого Королівства, що виступала за Брекзит, залишилася без свого єдиного місця. Ліберали не повернули собі підтримку, а їхня найвідоміша постать, Нік Клеґґ, втратив місце в парламенті. Кожна партія мала причини, щоби журитися результатами виборів.
Преса оголосила переможцем лідера лейбористів Джеремі Корбина, чия партія придобула понад 20 депутатських мандатів [точніше: рівно 30 — Z] і взяла понад 40% голосів [точніше: 39.988% — Z]. Корбин розпливався в усмішках, наче герой-завойовник. Та правда не така проста. Він програв вибори, як і всі, тому що не зміг виграти. Один із його власних однодумців порівняв їхнього лідера з футболістом-невдахою: перед ним були незахищені ворота, але він не зміг забити гол. Корбин, без сумніву, здобув багатьох виборців, але під час кампанії роздавав екстравагантні обіцянки, які неможливо виконати, й однаково не зміг отримати справжньої підтримки парламентського електорату лейбористів. Це треті поспіль загальні вибори, які Лейбористська партія програє. І все вказує на те, що якби незабаром відбулося нове волевиявлення, нічого би не змінилося.
Та найяснішим є те, що Терезі Мей кінець. Лондонська газета Evening Standard – яка є консервативною в політиці – заявила, що прем’єр-міністр «є живою небіжкою». Шотландські торі погрожують від’єднатися від англійської Консервативної партії, переважно через незгоду щодо Брекзиту. А найбільше тому, що серед торі існує масовий спротив об’єднанню Мей із Демократичною юніоністською партією (DUP), ультраправою партією Північної Ірландії, яка налічує 10 депутатів. DUP знаходиться значно правіше за Консервативну партію у всіх важливих питаннях. А ще ця партія не поділяє думку Мей щодо Брекзиту.
Насправді Мей планувала, що електоральний успіх стане підтвердженням її позиції в переговорах про розлучення з ЄУ. Провальний результат означає, що вся її ситуація змішалася, і вона вже не зможе отримати жодної надійної підтримки серед парламентських партій. Все це вже відгукнулося і по інший бік Ла-Маншу. Спостерігачі в Брюсселі дивляться на Лондон засмучено, бо готувалися до переговорів, а зараз усвідомлюють, що будь-які нові перемовини можуть виявитися неможливими. Як можна домовлятися, коли немає згоди між частинами парламенту щодо термінів переговорів?
Ще надто рано думати над можливістю іншого референдуму в Об’єднаному Королівстві щодо належності до Європейської Унії. Результати цих виборів показали, що Брекзит не конче є тією темою, яку громадяни вважають першочерговою. Насправді великий відсоток британців вже стомився від неї і використав свій голос для того, аби показати своє занепокоєння іншими аспектами політичного життя. Особливо явно це засвідчив спосіб, у який молодь голосувала за теми, які її найбільше цікавлять. Зазвичай молодь не схильна голосувати, тому що не ототожнює себе з політичним процесом. Проте цього разу сталося щось важливе. То був безсумнівний успіх Корбина, за якого проголосувала суттєва кількість молоді, приваблена його ідеями. В університетських містах студенти вперше в історії голосували, щоби вибрати в парламент лейбориста. Якщо нове зацікавлення молоді політикою триватиме, це суттєво вплине на вигляд майбутніх парламентів.
Існує можливість того, що весь цей рух за вихід із Європейської Унії піде прахом і Брекзит вже не буде актуальною проблемою. Велика Британія залишатиметься активним членом Європи. Утім, це не єдиний кошмар, на який наражається Мей. Існує не просто можливість, а фактично майже певність, що восени в Об’єднаному Королівстві відбудуться ще одні загальні вибори. Якщо це станеться, вона не буде лідером своєї групи. Гострі нападки на Мей в кожному органі консервативної преси свідчать про те, що як її особистість, так і стиль урядування вже не мають підтримки виборців.
В одній відомій консервативній публікації сказано: «Депутати-консерватори не можуть сподіватися, що Мей зможе повести їх на наступні вибори. Вони в це не вірять. Як і наші читачі». Врешті-решт Мей доведеться віддати контроль комусь іншому. Це не запропонує жодного негайного рішення. У разі ще одних виборів також не може бути гарантії, що котрась із партій здобуде явну перевагу, тож ми повернемося в ту саму ситуацію. Малоймовірно, що британці до осені змінять своє волевиявлення. Проте хаос у британській політиці може розсіятися лише тоді, коли з’явиться міцний уряд більшості і буде прийнято реальну соціальну й економічну політику.
Газета Evening Standard, якою зараз керує один із колишніх міністрів Мей, Джордж Осборн, якого вона торік прогнала з політики, оголосила свій вердикт: «Велика Британія пережила політичний колапс. Два роки тому Об’єднане Королівство вирізнялось як світоч політичної стабільності й економічного успіху. Через два роки виборці видворили країну з Європейської Унії, а зараз дали нам Палату громад, що майже нездатна узгодити план переговорів щодо нашого виходу».
Коротко кажучи, саме це і сталося: колективний колапс, вина за який значною мірою лягає на плечі Терези Мей. Вона уявила себе ще однією пані Тетчер, сильною жінкою із залізною волею, що могла б майже без допомоги змінити курс британської історії. Проте в результаті нічого не досягла: навіть не почала пояснювати, як Об’єднане Королівство могло б вийти з ЄУ, втратила свою більшість у парламенті, глибоко розколола власну Консервативну партію і надала опозиційній Лейбористській партії чудову нагоду відновити сили. То було політичне харакірі неймовірного масштабу, і драма тільки розпочалася.
Henry Kamen
El abismo británico
El Mundo, 17.06. 2017
Зреферувала Галина Грабовська
21.06.2017