«Яка гарна картина!» – про висловлювання на кшталт цього можна філософувати, запитуючи: чи необхідно думати, щоб розгледіти красу? Ствердну відповідь на це запитання давав Іммануїл Кант. Згідно з його вченням, сприйняття краси та мислення пов’язані – на відміну від чуттєвих насолод на кшталт їди та сексу. Тобто ці радості не варто називати гарними, вважав Кант. Нещодавно експеримент американських учених підтвердив його теорію, щоправда, із застереженнями.
Споглядання краси приносить задоволення, однак і сильне задоволення є красивим, вважають учені.
Аби перевірити філософську теорію Канта експериментально, Денис Пеллі (Denis Pelli) та Енн Брільман (Aenne Brielmannan) з Нью-Йоркського університету здійснили тест із 62-ма добровольцями. Піддослідні мусили розповісти, скільки задоволення та краси вони переживають, споглядаючи картини, споживаючи смаколики чи торкаючись пухнастого ведмедика.
Кожному піддослідному вчені демонстрували низку картинок, які потрібно було назвати гарними, милими чи нейтральними (наприклад, зображення стільця). Учасники дослідження мусили оцінити свої переживання краси та чуттєве задоволення за 4-бальною шкалою.
Потім експеримент повторили. Вдруге піддослідних ментально відволікали додатковим завданням: їм читали послідовності літер, і вони мусили натискати кнопку щоразу, коли після двох інших повторювалася раніше почута літера.
Науковці з’ясували, що відволікання не змінює міру відчутого задоволення. Натомість відчуття краси в результаті ментального відволікання зменшилося: зображення, які піддослідний називав гарними напередодні, в результаті подвійного розумового навантаження отримували менше балів.
На думку вчених, це підтверджує погляди Канта: відволікаючи розум, негативно впливаєш на переживання краси. Іншими словами: потрібно думати, щоби, наприклад, розпізнати красу картини.
Однак деякі піддослідні не підпадають під загальну теорію Канта. Приблизно 30% із них сказали, що вбачали красу й у чуттєвому досвіді – коли насолоджувалися солодощами або торкалися пухнастого ведмедика. Конкретніше опитані, ці «особи, що відчувають красу», давали зрозуміти: гарним може бути багато всього.
Науковці підсумували це висновком: «Ми визначили, що сприйняття краси приносить задоволення, однак і сильне задоволення є красивим», – каже Денис Пеллі. Те, що відчути красу при візуальному сприйнятті об’єкта можна із залученням мисленнєвої активності, на думку вчених, має важливе практичне значення: «Це важливо для людей, що створюють красу або хочуть її презентувати, зокрема митцям або кураторам музеїв», – пояснила Брільман. Тобто «людей, наприклад, у музеях не можна відволікати, якщо мета їхнього споглядання полягає в розпізнаванні краси в мистецтві», пояснили вчені.
Пеллі та Брільман планують продовжити свої дослідження, аби відповісти й на інші питання про роль краси в нашому повсякденному житті. Наприклад: «Чи існують люди, які не здатні розгледіти красу? Чи важлива краса у процесі прийняття рішень? Чи потрібне відчуття краси для творчості? І потворність – це протилежне красі чи йдеться про єдиний вимір?» Очевидно, тема має багато цікавих аспектів.
Martin Vieweg
Von gedachter Schönheit und Immanuel Kant
Current Biology, doi: 10.1016/j.cub.2017.04.018
Зреферувала Соломія Кривенко
20.05.2017