Віче радикалів у Львові

відбуло ся вчера після проґрами заповідженої товариством "Народна Воля". По год. 10-тій виповнилась саля ратушева участниками віча: на кріслах засїли селяне, по боках і по-зад них станула молодїж академічна і львівскі робітники. Селяне прибули з різних сторін; Коломийщина і Снятинщина представлялись найчисленнїйше, але також і з-під Тернополя, Перемишля, Самбора і Львова були деякі селяне. Участників селян було до 150.

 

Збори отворив п. Мих. Павлик именем тов. "Народної Волї" і ширшого комітету устроюючого віче. Згадав, що крім віча мають відбутись о год. 3-тій по полудни перші загальні збори радикально-просвітного товариства "Поступ", а вечером о 6-тій годинї вечерок в честь Михайла Драгоманова. Відчитав поздоровні телєґрами від рускої радикальної молодежи в Кракові і від поступової молодежи ческої в Празї. — Презідію віча вибрано аклямацією: М. Павлик предсїдателем, Творовскій, Павло Думка і Ив. Сандуляк заступники предсїдателя; Стефаник і Крайницкій секретарі.

 

Приступлено до першої точки нарад віча: "Теперішне положенє політичне руского народу".

 

Першій забрав голос д-р Сев. Данилович з Коломиї. На сїм вічу — говорив він — має радикальна партія зазначити своє становиско супротив других руских партій. На віче вибирало ся більше людей, але побоюючись, щоби власти в послїдній хвили не зборонили віча, як се звичайно водить ся в Коломийщинї і Снятинщинї, здержались з виїздом. Між Русинами тепер заколот, а се найлїпше видно з виборів до тїл парляментарних, які відбули ся послїдними часами. Коли давнїйше ставали против себе кандидати Русин і Поляк, то тепер стають до виборів два або й три Русини і селяне не знають, що се таке і як собі в тій справі порадити. При теперішних виборах виступає більша заїлість як давнїйше. Против радикального кандидата (против мене в Коломиї — додає бесїдник) не цурають ся нїяких способів при аґітації виборчій: Клевети, денунціяції, насильства. Роздор і борба між Русинами зачали ся від т. зв. нової ери; по краю збирано адреси довіря для Романчука і для Антоневича, котрий нїби-то запротестував против виголошеної Романчуком проґрами. Инакше говорено на зборах старо-рускої партії, инакше на зборах Народної Ради. Радикальне сторонництво, проголосивши 9 жовтня 1890 р. свою проґраму зачало розвивати політичну дїяльність, скликуючи численні віча і збори, засновуючи тов. Народну Волю, економічні спілки і видаючи ґазети "Хлїбороб" і "Народ". Коли-ж радикали поставили своїх кандидатів при виборах, тогдї обі партії старо-руска і народовска подали собі руку, щоби спільно виступити против радикалів. Зачали ся гоненя радикалів, вязненя і процеси против селян-радикалів, денунціяції клевети, а руска интеліґенція покликує власти урядові до борби з радикалами. А длячого те все? Длятого, що селяне стають самі до борби за свої права, хотять самі правити своїми интересами в своїм краю, не хотять слухати спорів етнографічних, фільольоґічних, граматичних і національних. Интеліґенція бачить, що зачинає тратити грунт під ногами. Але до того прилучає ся і борба клясова. Маси народу робітничого зачинають допоминати ся о полїпшенє свого економічного биту. Та клясова борба, котра в инших краях Европи розгоріла на добре, зачинає входити до нас, з-разу між робітників, а тепер вже і між сїльскій нарід. Радикали внесли тую справу, ту борбу, між селян, бо она найлїпше промовляє до их серця. Теперішні рускі політики почули що біда, они, зачисляючи ся між посїдаючі кляси, получили ся з шляхтою, щоби не допустити селян до участи в их правах. Барвіньскій і рускій клюб се спілка звязана против интересів люду, селян, котрі хотять поставити квестію національну на другій плян, а економічні і матеріяльні интереси на першій плян. Рускій клюб єсть не лиш против загального голосованя, але взагалї против всякої реформи виборчої, бо се видно з комунікату в "Дѣлї" — де сказано, що рускій клюб не чує ся невдоволеним з того, що коаліція не покликала єго до нарад над справою реформи. За Барвіньским иде та часть рускои интеліґенції, котра бачить наживу — остались лиш недобитки, але і они не мають відваги відорвати ся від духовеньства, урядників і посїдаючих кляс та вести хлопску політику масову. Они мусять вскорі рішитись: сюди або туди пійти. Партія старо-руска, котра різнить ся від партії народовцїв в квестії національній (тут зазначив бесїдник мов з розмислу неясно різницю поглядів що-до самостійности національної народу, сказавши, що то невелика різниця) иде в сущности разом з народовцями против радикалів. Але та партія не єсть політична, бо не має проґрами.

 

Супротив такого стану річей треба Русинам так сказати: Або руска интеліґенція буде вести хлопску політику масову, людову, соціяльно-економічну, або ті маси, той нарід, єї вирікає ся. Та політика не має бути лиш на основі, але і на дїлї (Вахнянин в Жовкви прирік придержуватись нашої радикальної проґрами, але у Відни не думає о тім) — а такими людьми, на котрих під тим взглядом можна спустити ся, суть лиш радикали. Радикалізм ширить ся між народом і руским партіям ити за радикалами, бо тепер доба борби станової, клясової а не національної. Будущність партії радикальної велика, але треба тепер тої партії більше людей з интеліґенції, а рух пійде так, як давний козацкій. Віче завзиває всїх интеліґентних людей, в серцях котрих не завмерла ще любов до сїрака, щоби стали на ґрунтї радикальнім.

 

Селянин Котюк з Пістиня: Ми ґазди-хлїбороби гірше стоїмо від робітників фабричних. Давно интеліґенція богато кричала а инакше робила, длятого най так робить ся — як говорить ся. Радий з того, що зїхали ся до Львова на віче, але дивує ся, длячого віче не відбуває ся в Народнім Домі, на котрий батьки складали кровавий гріш. Давнїйше сварили ся против Поляків, а на що нам бути ворогами, коли Русина тисне та сама біда, що й Поляка і Нїмця. Станьмо раз людьми, лучім ся біднійші з біднїйшими, навіть з жидами (Голоси: О нї з жидами!), не дїлїм ся від робітників. Ми не маємо з нїким сварити ся, лиш тримаймо ся партії радикальної.

 

Предсїдатель М. Павлик пояснив, длячого віче відбуває ся в сали ратушевій. Удавали ся ми — говорив — перед півтора місяцем до Народного Дому з просьбою о салю, але нам відмовили, не подаючи причини, лиш стиснули плечима. Тогдї удав ся я до презідента Мохнацкого, а сей радо відступив салю на віче і вечірне торжество. (Голоси: Славно!) Длятого вносить, щоби презідія віча подякувала особно п. Мохнацкому за ввічливість. (Принято.)

 

Селянин Ив. Сандуляк з Карлова: Ми селяне були доси мов мух в прибиті холодом до землї. Колисали нас як малу дитину співанками. Дали свободу і конституцію, але ми не вміли з того користати, бо не було кому добре пояснити. Зачали нас партії визискувати, вели нас то в оден то в другій бік. Тимчасом нарід став біднїти; народу збільшило ся, землї не прибільшало, а ще й много сповзнуло. От і сегодня не пустили нас в Народний Дім, лиш вигнали в комірне. Дбаймо за себе, бо нїхто не буде дбати за нас.

 

Дальші два бесїдники були то робітники львівскі, соціял-демократи: Петро Леїч (муляр) і Сава Вандьо. Говорили по руски, кепским язиком. Старали ся пересвідчити селян, що робітникам ще гірше як селянам, бо тоті мають хату, посїлість (Голоси: Але платимо тяжкі податки!), а они мусять жити з працї рук. Менторским тоном (звістно, бо були в обероках і мали ковнїрики та маншети) радили селянам, щоби слухали проводирів партії радикальної.

 

Иван Михас з Морозович (в Самбірщинї) відчитав свої замітки о нуждї сїльского народу. Причиною нужди не лиш піяньство, темнота, брак зарібку промислового, але що найважнїйше оплата за треби церковні. Для приміру навів бесїдник одну громаду в Самбірщинї, де за-для датків конкуренційних не було за що платити податків, так що екзекуції цїлком знищили селян і они тепер стали пролєтаріями. Дійшов до заключеня, що оплата за треби єсть по-над всї видатки найтяжшою і найнеприємнїйшою, длятого жадав, щоби "власти урядові наглядали поведенє духовеньства в справах побираня оплат за треби".

 

Селянин Ян Копитиньскій, Поляк з-під Львова, говорить по руски, а взявши за примір своє село (власність Домініканів представляє невідрадний стан матеріяльний селянина. Давнїйше були лїси отворені для селян, що два тижднї можна було вивезти фіру дров і з того був дохід. Таке саме було і з пасовиском. А тепер нема нї лїса нї пасовиска, бо пани взяли. Податки в четверо більші, не можна их витяжити. Завели школи, а в них не учать того, що треба для хлопа, передо всїм язика нїмецкого. Позаводили kółk-a rolnicz-і і казали, що нам вийде з того користь, що kółk-a будуть за селянами тягнути, а тепер того не видно. Пани, коби могли, то завели би панщину, бо они здерли би з селянина шкіру. Одна наша відрада і поміч — цїсар, котрий для нас батьком і нас вислухає. Підносимо наші кривди, але пани не допустять нашого голосу до цїсаря. Пани нас знають лиш при виборах, коли потрібно им наших голосів. Ми хлопи не можемо вийти на своє, — уважаймо самі на себе і не спускаймо ся на паньство.

 

Д-р Кирило Трильовскій взяв на себе завданє, зреасумуваги все сказане до той точки (політичне положенє руского народу) і поставити відповідні резолюції. Між бідними а богатими — говорив — веде ся борба. Богата, посїдаючі кляси мають силу, тож треба бідних зорґанізувати. Селяне не повинні бути зарозумілі на своє газдівство, бо то ґаздівство не вистає им на житє. Ми радикали не хочемо дїлити між селян землю, бо то не довело би до нїчого, так як по якімсь часї знов настали би такі самі відносини що і тепер. Ми хочемо поправити долю мужиків, а до того треба найперше свободи політичної. Право зборів у нас вкорочене; по-за урядниками, заборонюючими віча, стоять пани, богаті, посїдаючі верстви. Ординація виборча так уложена, що мужик не може мати більшости; в радї повітовій ще не було хлопа маршалком. Нова ера, новий курс, вийшли з особистих зисків. Наставати на отворенє нових шкіл, щоби там могли свояки дістати посади, або старатись о прикликанє Русинів-урядників з Мазурщини (хоч оно й добре), ще не може вистати на полагодженє потреб народу. Годї зрікати ся орґанізації мужиків і вести політику лизуньства. Радикали перші запротестували против такої політики, поставивши високу і далеку цїль для своєї роботи. Тепер занимають ся реформою виборчою, але до тої роботи не покликали робітників лиш ґрафів. Старають ся ухвалити тепер на лоб на шию закон карний, щоби ще, поки час, заховати для себе права і привілеї. В соймі хотять ухвалити закон о окружних громадах, щоби замість давних мандатарів, що били в шкіру, завести комісарів окружних. Недармо демократ Рутовскій напоминав до поспіху, щоби wyzyskać tę dobę, котра може бути вже послїдною для панів, для шляхти. Пос. Ґессман опублікував обіжники намістника Баденього, щоби не допускати віч і зборів сторонництв paдикальних. (Голоси: Ганьба!) Но і справдї через місяць не допущено нїяких зборів. Над Галичиною заведено стан виїмковий. Еміґрація до Россії з-перед двох років і слова недавні Поточка вказують на те, що положенє в нашім краю стало невиносиме. Одна рада на се: зорґанізуватись робітникам, селянам, руским і польским, против шляхти, котру можна шапками закинути.

 

Д-р Трильовскій поставив отсі резолюції: Зваживши, що теперішні відносини політичні в Австрії суть для руского народу неприхильні, що загал кляси працюючої єсть використуваний пануючими, посїдаючими клясами, котрі хотїли би бодай в послїдній хвили полишити фірточки для своїх привілеїв при ухвалюваню законів і реформ — віче радикальне протестує против того стану і використовуваня біднїйших верств, віче взиває всї опозпційні сили в народї рускім, щоби злучили ся на основі радикальної проґрами, і мужицтво як руске так і польске повинно зорґанізувати ся та поступати солідарно з партією соціял-демократичною в борбі о права, — віче взиває приступати до радикальних товариств: політичного "Народна Воля", просвітного "Поступ" та підпирати ґазети "Хлїбороб", "Народ" і популярні видавництва радикальні.

 

Збори аклямацією приняли ті резолюції, а записані бесїдники забирали ще голос. Селянин Ник. Канафуцкій бажав, щоби ґрунти були скомасовані, щоби видїл краєвий заняв ся викупом двірских грунтів і відпродажею их селянам, щоби по селах заводжено каси системи Райфайзена і щоби ограничити супружество на важних пунктах (?). — Селянин Tomasz Piwko зі Сокільник завзивав (по польски) до згоди як Русинів так і Поляків при виборах, бо не треба дивити ся на народність, лиш на се, чи кандидат бажає добра селянам чи нї. — Сел. Гринь Наконечний з Туринки бажав, щоби радикальна партія видавала економічну ґазету, а по селах щоби закладала читальнї, спілки торговельні, крамницї і шпихлїрі громадскі. — Андр. Кисіль, ґрайзлєрник зі Львова питав, чи усунені вже ті всї причини, котрі після слів намістника Баденього були причиною еміґрації селян до Россії: тягар податковий, аґітації, деморалізації і лїнивство. (Бесїдник думав, що намістник говорив про аґітації і деморалізацію при виборах). — Сел. Ян Копистиньскій представив кривди, які дїють ся селянам при вивласненю ґрунтів під зелїзницю і радив, щоби у всїх кривдах селяне відкликували ся до цїсаря, котрий і самому бесїдникови допоміг в подібній справі. Зазивав, щоби хлопи вибирали до Відня не панів лиш хлопів. — Предсїдатель віча п. Мих. Павлик пояснив додатково ту точку резолюції, де говорить ся о сполученю всїх опозиційних елєментів, в сей спосіб, що о спільнім поступованю з москвофілами і Поляками лиш тогдї може бути бесїда, єсли они виразно будуть стояти за свободою народностей, бо то не штука, нарікати в однім краю на гнет (москвофіли в Галичинї, а Поляки у Варшаві) а в другім краю похваляти таке поведенє або і самим так поступати.

 

Приступлено до другої точки нарад: "Наближаючі ся вибори і реформа виборча".

 

Першій промавляв д-р Данилович, обговорюючи справу виборів соймових в 1895 р. В соймі будуть вестись наради над важними справами, як закон ловецкій, зміна ординації виборчої, справа окружних громад — отже треба вислати до сойму добрих людей, котрі би не запродали интересів селяньских. Треба старати ся переперти радикальних послів. В тім взглядї треба освідомити нарід, чи то на вічах, чи при всякій нагодї, як на ярмарках, хрестинах, а коли будуть розписані вибори, тогдї треба скликувати передвиборчі збори. В кождім селї повинен бути комітет, котрий би пильнував, щоби вийшли добрі виборцї. Резолюції такі: Віче ухвалює стояти при загальному безпосереднім, тайнім голосованю, без огляду на реформи, над якими тепер радять в парляментї. Що-до виборів соймових в 1895 р. сторонництво радикальне буде класти по можности всюди своїх кандидатів, а де би не можна, то виборцї мають віднестись до "Народної Волї" о опінію що-до особи кандидата.

 

В дискусії над тою точкою забирали голос: Сел. Ник. Лутчак з Илинець радив, домагати ся загального права голосованя і не даватись спиняти нїякими обіцянками або неповними реформами виборчими. — Зецер Гудец, один з проводирів львівскої партії соціял-демократичної, в довшій по польски виголошеній промові представив борбу робітників о загальне право голосованя. Приняв в имени соціял-демократів заяву радикального сторонництва, що готове пійти рука в руку в борбі о виборенє прав, а вкінци зазначив, що соціял-демократи готові застановити свою працю (страйк) на случай, єсли не буде признане загальне право голосованя. — Сел. Стеф. Крепковскій завзивав селян, щоби підпирали робітників в их борбі о права, а коли робітники повстануть против капіталістів, тогдї можуть бути певні, що селяне підпоможуть им надсилаючи не гроші, бо тих не мають, але продукти своєї працї. — Андр. Кисїль зі Львова остерігав, щоби не згодити ся на проєктовану тепер реформу виборчу, бо она не заспокоїть оправданих бажань бідних верств населеня. — Сел. Стеф. Новаковскій з Торок коло Перемишля критикував теперішні відносини при виборах і напоминав селян, щоби не уважались чимсь иншим від робітників, бо можуть при теперішних відносинах зійти дуже легко на зарібників. — Д-р К. Трильовскій представив кривди теперішної ординації виборчої до тїл законодатних і автономічних институцій, — згадав важність виборів до сойму в 1895 р. і завізвав до ухваленя резолюцій, поставлених д-ром Даниловичем. — Віче ухвалило аклямацією резолюції.

 

Дві дальші точки: Теперішне положенє селян і Внесеня членів — не прийшли під дискусію, раз за-для спізненої пори а в-друге і длятого, що бесїдники селяне при першій точцї говорили майже виключно о своїм положеню, поминаючи темат ситуації політичної між Русинами. Вкінци поставив сел. Ив. Сандуляк внесенє, щоби при наміреній ревізії катастру грунтового не залишено упімнутись о кривду, нанесену селянам нерівномірним поклясифікованєм грунтів селяньских і двірских.

 

На тім закрито віче "Народної Волї" а приступлено до заснованя і перших загальних зборів просвітного товариства "Поступ". По відчитаню статутів приступлено до вибору видїлу. Головою товариства вибрано п. Мих. Павлика. Збори именували п. Mиx. Драгоманова першим почетним членом товариства за заслуги около просвіти народу руского і в призбираню фондів грошевих для сего товариства. До товариства вписало ся около 100 членів.

 

ѣло, 17.12.1894]

 

17.12.1894