Ґабріеля Запольська і Львів

Ігор МЕЛЬНИК

Відома польська письменниця й артистка Ґабріеля Запольська (1857–1921) народилася 160 років тому на Волині. Її життя та творчість пов’язана з багатьма містами Європи, а завершився її життєвий шлях у Львові.

Марія Ґабріеля Стефанія Корвін-Піотровська народилася 30 квітня 1857 року у селі Підгайці біля Луцька в родині власника маєтків, маршалка волинської шляхти Вінцента Пйотровського гербу Корвін. Її мати Юзефа (з дому Карська) танцювала в молодості у балеті Варшавського театру.

Заклад черниць Серця Ісуса у Львові

Після домашньої едукації Ґабріелю віддали на навчання до виховного Закладу черниць Серця Ісуса (Sacré Coeur) на площі Святого Юра у Львові. Потім продовжила освіту у приватному Науково-виховному жіночому інституті Валентини Горошкевич у тому ж Львові.

Ґабріеля повернулась на Волинь і 1876 року вийшла заміж за поручника російської гвардії, шляхтича гербу Леліва зі Жмуді (Жемайтії) на Литві – Костянтина Снєжко-Блоцького. Молодого офіцера цікавила не жінка, а маєтки її батька. Натомість Ґабріеля народила дівчинку, яка незабаром померла. Подружжя було розірване 1878 року.

Звільнившись від подружніх обов’язків, молода жінка, охоплена неприязню до чоловіків, вирішила стати акторкою. З 1879 року вона виступала у мандрівних і напіваматорських театрах на теренах трьох імперій, які володіли тоді польськими землями, – Росії, Австро-Угорщини та Німеччини.

Літературний дебют під сценічним псевдом "Запольська" відбувася 1881 року, коли Ґабріеля видала своє оповідвння «Один день із життя троянди». Потім з’явилися наступні оповідання, надруковані у львівській і варшавській пресі.

Коли у 1881 році виявилась у неї позашлюбна вагітність від директора театру Ґавалевича, Ґабріеля поїхала народжувати до Відня. Народилася дівчинка, яка також довго не прожила. З розпачу Запольська навіть вступила до монастиря, але за чотири місяці втекла звідти.

Протягом 1883-1885 років письменниця створила повість «Каська Каріатида», дія якої відбувалася у Львові. Хоча місто не назване, але добре описані його реалії та краєвиди. Змальовуючи понад 130 років тому вигляд Львова з Високого Замку, Ґабріеля Запольська порівнювала місто, яке “імпонувало на око своїм обширом і кількістю прекрасних будівель”, з озером, що мало нерегулярні пошарпані береги: “З повені дахів і коминів височіли вежі костелів, золотячи свої хрести в променях літнього сонця. Зубчата ратушева вежа презентувала чорний щит дзиґаря, на якому стрілки відзначали п’яту годину. На узвишші, дещо за містом, розсідалася чудова церква, стара, поважно виносячи свої мури, подібна до бабці, що благословляє своїх внучат...” ¹.

Юліан Фалат. Портрет Ґабріелі Запольської (1898)

Письменниця показує життя й загибель нещасної жінки-служниці з галицької провінції, яка не змогла знайти щастя у великому місті. Авторка писала: «Рекомендую мою «Каську» людям добропорядним. Читайте її серцем так, як я її серцем писала. Нехай намірно щирий її виклад Вас не бентежить» ².

У 1889–1895 роках Запольська перебувала у Парижі, де вдосконалювала свою акторську майстерність і виступала (без великих успіхів) у французьких театрах.

Станіслав Яновський. Автопортрет (1896)

Повернувшись на польські землі, безуспішно намагалася знайти роботу у Варшавських урядових театрах. Врешті-решт вдалося їй отримати постійну працю в театрі під орудою Тадеуша Павліковського у Кракові. Там познайомилася з художником і сценографом Станіславом Яновським (1866–1942), молодшим від Ґабріелі на 10 років. У 1901 році вони уклали шлюб, який протримався 10 років.

У 1900 році Ґ.Запольська заснувала власний Незалежний театр, а у 1902-му – свою акторську школу. У 1907–1908 роках керувала "мандрівним театром Ґабріелі Запольської", який об’їжджав галицькі міста та містечка. Була також літературним керівником «Театру прем’єр».

Театри ставили її п’єси. Найвідомішою стала «Моральність пані Дульської» (1907). «Прототипами персонажiв п’єси були мешканцi Личакова, яких Запольська спостерiгала кожного дня. Фелiцiан Дульський щодня „прогулюється“ на Високий Замок (насправдi кружляє бiля столу в кiмнатi), а син Збишек радить матерi помалювати вiкна та балкони родинного чиншового будинку на модний у Львовi сецесiйний зелений колiр. Продовженням п’єси стали також просякнутi численними львiвськими реалiями повiстi „Панi Дульська у судi“ (1908) i „Смерть Фелiцiана Дульського“ (1911). Антураж i колорит цих повiстей — личакiвський. Тут i „батяри“, i Стрiльниця, i костел Св. Антонiя, i лікарня на вул. Пiарiв (Некрасова)» ³. Прототипом Ф.Дульського вважався львівський архітектор і кам’яничник Анджей Ґоломб.

Незважаючи на свої погляди, що часто шокували тодішнє суспільство, Запольська ніколи не була феміністкою. Була переконана, що призначенням жінки, «пані в королівстві родинного життя», є ведення домашнього господарства, виховання дітей і підтримка свого чоловіка. Вважала, що вищі студії принижують жіночу гідність.

У 1899–1901 роках Ґ.Запольська знову мешкала у Львові. Її п’єси ставили й українські театральні трупи. Про її одноактівку «В Дубраві Гірничій», поставленій у столиці Галичини 1900 року в перекладі Антона Крушельницького, написав відгук Іван Франко: «Певна річ, малюнкові Запольської бракує багато дечого; тло трошки шаблонове, в розмові між гірником і штигарем багато дечого не доповідженого; кінець більше сценічно-ефектовний, ніж психологічно умотивований, та проте драмка в цілому вдатна і повинна зробити враження – особливо по містах» ⁴.

Колишня вілла "Скіз" (у 1900 та 2008 роках)

З 1904 року Ґ.Запольська та С.Яновський перебралися на постійно до Львова. Мешкали вони на околиці, між Личаковом і Ялівцем, на віллі «Скіз» (тепер вулиця Запольської, 3).

В останні роки життя Ґабріелі подружжя жило в сепарації, хоча формально не розлучалося. Під час І Світової війни С.Яновський служив у ІІ бригаді легіонів Пілсудського. А 1929 року разом з художником Зиґмунтом Розвадовським намалював панораму Львова XVIII століття розміром 8,8 х 3,3 метри, яке зараз зберігає ься у Львівському історичному музеї.

Ґабріеля вже не побачила цього полотна. Вона померла у Львові 17 грудня 1921 року. Похована на полі 1 Личаківського цвинтаря. На гробівці Ґ.Запольської викарбувані назви її творів.