На зеленій Буковинї загудїло. Весь загал румуньского боярства під проводом маршалка краєвого бар. Василька станув против президента краєвого ґp. Пачого. Обі сторони не могли погодитись в своїм спорі у себе дома, а відкликались до Відня, щоби аж президент міністрів ґр. Таффе розсудив цїлу справу. Цїла афера мала з-разу приватний характер і аж самі Румуни звели єї на політичну дорогу, на котрій розуміє ся, набрала більшого значіня і дїйстно може мати поважні наслїдки.
В першім актї, в котрім треба глядати за причиною цїлої афери, справджуєсь знана приповідка: cherchez la femme... Ґрафиня Паче, жена президента краєвого Буковини, діставала анонімні листи з всїлякого рода клеветами. Доходженя виказали, що бар. Мустaцца, Румун, совітник буковиньских домен і посол соймовий, прикладав руку до тих анонімних листів і, розумієсь, ґр. Паче мусїв зарядити відповідні кроки супротив в сей спосіб провинившого ся урядника. В бар. Mycтaццї заграла бута румуньска: сейчас подав свою просьбу о димісію від свого уряду a рівночасно вислав двох Румунів до ґр. Пачого і зажадав від него гонорової сатисфакції. Ґр. Паче мусїв рівнож з своєї сторони поставити двох свідків, але заразом зложив такі заявленя через тих свідків, з котрих показало ся, що ґр. Паче не може вдоволити жаданю бар. Mycтaцци. — На тім скінчив би ся першій акт афери, а наступають дальші, в котрих цїлa справа переходить на політичне поле.
Другій акт. Ґр. Паче устроїв баль рецeпційний, на котрий запросив всїх знатних достойників з краю. Бояре румуньскі, достойники румуньскі не явилась на тій peцeпції. "Як з сего видно — писали Bukowiner Nachrichten в тій другій фазї афери — конфлікт урядника з президентом краю, або, єсли зважить ся на внесену просьбу о резиґнацію з уряду, конфлікт приватної особи з ґр. Пачем, цїлком приватного характеру, став ся квестією політичною і національною та причинив ся до дуже явної демонстрації."
В дальшім розвитку цїлої справи бере тепер головну участь ґазета Buk. Nachr., бо в нїй находить ся місце для заявлень обох спірних сторін. І так що-до солідарности маршалка краєвого бар. Василька з демонстрацією румуньского боярства написано в згаданій ґазетї в ceй спосіб:
Поодинокі дїдичі суть панами своєї вoлї і чи они хотять приняти запросини чи нї, се их приватна справа. Але именований цїсарем маршалок краю не єсть лиш маршалком краєвим барона Мустацци або також лиш румуньских дїдичів — він єсть маршалком краю Буковини. Єсли-ж він в тім характері, запрошений президентом краю не на приватну забаву лиш на офіціяльне торжество, яке президент в своїм характері яко представитель цїсаря устроює, — не являє ся з тої причини, бо уважає, що президент краю обидив єго доброго знакомого а заразом і політичного приятеля, — то мабуть се не можна-би так легко погодити з єго урядовим становищем маршалка краєвого. А причини чисто приватної натури, котрі навіть не дотикають єго власної особи, не можуть бути оправданєм на се, що край Буковина, котрий дїйстно все може бути гордим зі своєї по всї часи льояльности, не міг бачити офіціяльного представителя своїх автономічних институцій на тім офіціяльнім торжестві заступника цїсарского правительства".
Баронови Василькови став в пригодї звістний §.19-ий закона прасового, бо опираючись на нїм помістив в Buk. Nachr. таке спростованє: "Арґументацію вашої ґазети простую в ceй спосіб, що не наведені причини склонили мене не явитись на бали ґр. Пачого, а також нї політичні нї національні мотиви, лиш що мої причини мали чисто соціяльний характер, а викликало их некорректне після моєї гадки поведенє ґр. Пачого в такій квестії, котру можна оцїнити лиш з соціяльного становища. Рівнож неправда, мов би баль у ґр. Пачого був офіціяльним торжеством, бо запросини на той баль не виходили від ц. к. президента краю і єго жени ґрафинї Паче, як се буває при всїх офіціяльних торжествах у Відни а було і тут в краю, а лиш від "ґрафа і ґрафинї Пачів", як підписались запрошуючі, та длятого згаданий баль мав характер лиш приватного торжества".
Bukowinaer Nachrichten не дарували свого, a помістили репліку, в котрій висказали погляд, що маршалок краєвий се не послїдна инстанція до порішеня афери Мустацци, та виразно зазначили, що поведенє маршалка краєвого має політичну причину, бо-ж загально звістно, "що пан маршалок краєвий з політичних причин недавно розпочав кроки в міродайних кругах против президента краю".
Журналістика своє зробила, і наступив третій акт, досить короткій але і мов би закінчаючій акцію сеї траґікомедії на рідній земли, a переносячій єї до Відня. Президент ґр. Паче чув ся тепер обидженим і зажадав пояснень від бар. Василька, посилаючи єму двох свідків. Рівночасно в цїлій суспільности буковиньскій вже витворились дві партії: цїле населенє, з виїмкою румуньского боярства, стануло по сторонї ґр. Пачого а против бар. Василька. Ґр. Паче довго не надумуючись, поїхав до Відня предложити цїлу справу ґр. Таффому — не барив ся також і бар. Василько та рівно-ж поїхав над Дунай — a цїлу сю виправу довершила депутація, вибрана послами і достойниками зі сторонництва ґр. Пачого, щоби пояснити цїлу справу і з своєї сторони президентови міністрів.
Цїлу справу віддано до порішеня ґр. Таффому, котрий справдї єсть в клопотї. Бо для підпертя сторони ґр. Пачого чотирнацять послів буковиньсвого сойму зложило свої мандати і тим самим дали вотум недовірія для маршалка краєвого бар Василька. Між послами, що зложили мандати, суть і наші три Русини: д-р Волян, Тиминьскій і Пігуляк. Кажуть, що ще кількох послів хоче зложити свої мандати, a тогдї буковиньскій сойм не міг би відбути своєї сесії.
Чи отже сойм буковиньскій зійдесь на сесію за тиждень, чи правительство розвяже сойм і розпише нові вибори, порішить ся сими днями.
В своїй особистій справі бар. Василько мов би признав ся до провини, бо прирік спростувати в Buk. Nachr. своє первістне заявленє, обиджаюче ґр. Пачого.
Чей же Румуни не суть виключними панами Буковини і мабуть не буде могло румуньске боярство так ярко демонструвати против правительства за-для такої марної причини.
[Дѣло, 25.02.1892]
Анонімний лист ґр. Пачого.
З всїх ґазет, в котрих обговорювалась афера буковиньска, Fremdenblatt подає найточнїйшій опис цїлої афери. Після сеї півурядової ґазети річ була така: В половинї місяця сїчня с. р. дістала жена президента, ґрафиня Паче, анонімний лист, в котрім дуже нетактовно говорилось про рецепції в домі ґрафів. В листї говорилось, що єсли ґрафиня одягаєсь вже так дуже претенсійно, няй же також і бере свої дорогоцїнности; няй своїм гостям дає щось иншого, анїж відгрівану печеню; єсли дає вечері, то няй уважає, щоби обстава столу була відповідна до сервісу скляного і т. п. В домі ґрафства упало підозрінє, що сей лист вийшов від бар. Мустацци, тим більше, що письмо в листї було цїлком таке саме, як бар. Myстацци, і ся обставина могла би лиш в сей спосіб пояснитись, що хтось знав так зручно підробити письмо барона. Бар. Мустацца довідав ся про се підозрінє тогдї, коли ґрафиня Паче жалувала ся перед єго женою на той лист і висказала свої здогади. Бар. Мустацца звернув ся зараз до ґр. Пачого в тій справі і запевнив єго під словом чести, що нїчого не знає в тій афері. Заразом просив визначити єму годину, коли би він міг оглянути сей лист. Ґр. Паче визначив на сі оглядини слїдуючій день. Коли бар. Мустацца явив ся у ґр. Пачого, не застав самого ґрафа, лиш разом з одним висшим урядником. Барон оглянувши лист, кинув єго з обуренєм на стіл, a ґр. Паче сказав: "Я властиво мав би причину зарядити на основі сего листу слїдство дисциплінарне против вас, але позаяк ваш прихід уважаю, що звиняєтесь, тож і залишу слїдство, але сей лист все таки сховаю на вічну памяткy". На се відповів бар. Мустацца: "Се не иде так, пане ґpaфe, се, що я прийшов, не уважаю, мов би звиняв ся. Ще раз повторяю під словом чести, що не стою в звязи з цїлою аферою. Однак тепер, по вашім послїднім слові, хочу доконче дисциплінарного слїдства. Чи гадаєте, що я вже так дурний, що, єсли би хотїв доконати такої підлости, я сам би писав сей лист?" Се були послїдні слова барона а на другій день вже післав свідків до ґр. Пачого. Се був день, коли ґр. Паче давав у себе рецепційний баль. Ґр. Паче заявив свідкам, що, розумієсь, і він вишле своїх свідків, але пересвідчений, що ті свідки узнають бар. Мустаццого за негідного сатисфакції. Сю відповідь президента розповіли зараз румуньскому боярству і оно не явилось на бали президента. Чотири свідки, зі сторони барона і ґрафа, обговоривши справу, орекли, що бар. Мустацца може дати гонорову сатисфакцію, a свідки ґрафа були тої гадки, що гонорове закінченє справи може наступити аж по переведеню дисциплінарного слїдства". Відтак обговорює Fremdenblatt дуже коротко конфлікт президента і маршалка, а згадавши про зложенє мандатів посольских так каже: "Єсли ті панове хотять в сей спосіб довести до того, щоби маршалок краєвий уступив, то певно се им удасть ся, бо сойм не міг би мати комплєту. Але мабуть до того не прийде, бо між тими, що зложили мандати, єсть чотирох активних а двох пенсіонованих урядників державних. Активні урядники суть: совітники Іосиф Кохановскій і Помпе, надкомісар Тиминьскій та професор Пігуляк, — а они з огляду на цїсарскій патент, скликуючій сойм, чейже не причинять ся до того, щоби сойм не міг зійтись".
[Дѣло, 27.02.1892]
27.02.1892