З нами Бог!
До народу і духовенства!
В день св. Андрея я дістав від Вас, Всечесніші Отці і Дорогі Браття, багато листів і телеграмів із привітом і побажаннями. Незвичайно мені прикро, що не можу подякувати кожному з Вас зокрема, що знову побільшається мій довг вдячности, якого не вмію, властиво не можу, сплачувати. Я не хотів би тих своїх довгів сплачувати тільки самими словами. Пам’ятаючи слова Апостола, що не діти батькам, а батьки дітям звичайно дають святочні гостинці, хотів би й я прийти сьогодні до Вас з багатими і прикрасними дарунками. А що знову з Апостолами Петром й Йоаном, скажу "золота і срібла у мене нема", даю Вам те, що маю і можу, приношу Вам сьогодні, Мої Дорогі і Найдорожчі, на коляду святочні побажажання, які будуть висловом моїх аочувань і повторенням моїх почувань і повторенням моїх щоденних молитов. У хвилині радости, якою мимо всіх злиднів життя є хвилина, коли разом співаємо стару нашу коляду "Бог предвічний", або коли в Різдвяну Ніч зібрані в церкві на великім Повечер'ю кільканадцять разів всенародно повторюємо пісню "З нами Бог", треба нам із смутком згадати і про тих, що їх поміж нами немає. Одних забрала люта смерть, часто в молоденькому ще віці, інші взяті до червоної армії або переселені чи вивезені у далекий край, про багатьох навіть не знаємо чи живуть, а маємо причину боятися, що багато натерпілися і терплять. Коли згадаємо тих, що між нами немає, то на те, щоб утвердити в собі сильну надію в Бозі, що їх живих і здорових ще в радості привитаємо. А привитаємо й тих, що вже від нас відійшли і уснули сном смерти. Ми їх віднайдемо, привитаємо, бо ми віримо, ми навіть з досвіду знаємо, що Божий Син, Ісус Христос прийшов з неба на землю, став чоловіком і вмер на хресті для нашого спасення. А коли Бог предвічний для нас народився, коли дає нам святу Свою благодать, то вже все скінчиться добром, то вже оправдана надія, що не згинемо, що закінчаться злидні, переминуться терпіння і настане хвиля, якої вже ніхто від нас не відбере. Про те одно тільки йде, щоб бути нам вірними Христові Спасителеві, щоб жити по христіянськи, зберігати Божі заповіді, покинути всякі роздори і партійні спори, зберігати єдність духа в христіянській любові ближнього, в союзі мира з Богом і людьми. Такі мої молитви за Вас усіх, Мої Дорогі, такі мої побажання, така моя коляда.
В старечому віці не знаю, чи зможу за рік на Різдво ще раз до Вас промовляти, тому передаю всім Вам моє благословення на Різдвяні Свята, на Новий Рік, на цілий рік і на ціле життя. Особливішим способом хотів би я сьогодні благословити Ваші діти, всю нашу молодь, що переживає такі незвичайно тяжкі часи. Нехай Всевишній Бог, добрий наш Батько в Небі, стереже її від усякого зла, нехай дає їй зберігати невинне і чисте серце, зростати в Божій Благодаті на потіху батьків, на славу св. вселенської Церкви, на славу нашої батьківщини.
Най Бог дасть нам ту ласку, щоб із много численних рядів наших, Ваших дітей і тої старшої молоді, що вже й кінчить школи та зачинає поважне, а нераз таке сумне життя, повстало багато великих христіян і великих патріотів, любителів Батьківщини та любителів ближніх і Бога. Хай Всевишній Бог вибере з поміж них великих Своїх слуг, великих, могутніх робітників на всіх ділянках суспільного церковного, народнього життя. Нехай Всевишній Бог благословить їм і Вам усім, до яких те моє слово дійде, і всіх, до яких не дійде.
† Андрей, Митрополит
У Львові, дня 20 грудня ст. ст. 1941 р.
[Львівські вісті]
06.01.1942