У Відни 28. падолиста 1916.
Дня 24. і 25. с. м відбули ся два повні засїданя "Української Парляментарної Репрезентації".
На першім з них, дня 24. с. м. перед полуднем, посвяченім жалібному споминови про бл. п. Монарха, президент п. Романчук виголосив торжественну промову про бл. п. Монарха, почім рішено вислати співчутє клюбу депешою, звісною вже з телєґрами, на руки кабінетової канцелярії.
На другім засїданю, яке зачало ся по полудни дня 24. с. м. і продовжало ся дня 25. с. м. по полудни, рішено орґанїзацію "Української Парляментарної Репрезентації" поширити покликаним до неї бувших галицько-українських послів соймових і представників партій, при чім управильнено також відношенє Української Парляментарної Репрезентації до заступства инших українських територій. Ся революція звучить:
"Українська Парляментарна Репрезентація— в цїли навязаня тіснїйшого контакту з ширшим кругом репрезентантів суспільности, в цїли здїйсненя принципу громадського веденя полїтичних справ через допущенє до їх веденя як найширшого круга полїтичних чинників, походячих з вибору суспільности, як і в цїли притягненя до полїтичного співробітництва як найбільшого числа лєґітимованих і досвідних мужів — рішає покликувати на свої плєнарні засїданя як учасників з голосом дорадним всїх галицько-українських послів соймових і по одному представникови всїх українських партій з Галичини. Госпітантів сих буде Українська Парляментарна Репрезентація вибирати також де своїх комісій.
"В справах, що дотикають також українських територій з поза Галичини, буде "Українська Парляментарна Репрезентація" порозуміватись з тими українськими полїтичними чинниками, що заступають дотичні території".
В дальшім ходї засїданя обговорено справи українських сїчових стрільців, справу евакуованих і утїкачів, як і справи, випливаючі з полїтичного положеня. Комісії для утїкачів поручено в найкоротшім часї предложити клюбови відповідні внесеня що-до помочи утїкачам.
Вкінци рішено, що до комісії господарської входять пп.: Романчук, Олесницький, Кость Левицький, Стефаник і з послів соймових п. Залозецький, а як заступник Лагодинський — натомість до комісії для утїкачів і евакуованих пп.: Петрушевич, Лев Левицький, Стефаник і Колесса. З б. послів соймових Перфецький, а з репрезентантів партій п. Темницький.
*
Статут "Української Парляментарної Репрезентації", ухвалений одноголосним рішенєм з дня 8. падолиста 1916. звучить:
1. Всї українські парляментарні посли та члени палати панів з Галичини без огляду на партії творять один клюб парляментарний, якого назва: "Українська Парляментарна Репрезентація."
2. Цїлю сеї парляментарної клюбової орґанїзації є заступати український нарід як цїлість в парляментї та поза парляментом, а з окрема в теперішну пору оборона національних інтересів українського населеня Галичини, загроженого заповідженим відокремленєм Галичини.
3. Президія клюбу складаєть ся з голови, двох рівнорядних заступників голови та двох секретарів.
4. Назверх заступає клюб і підписує клюбові письма голова клюбу з двома заступниками колєґіяльно.
5. Парляментарна комісія клюбу складаєть ся з сїмох членів і двох заступників та урядує в справах менше важних або наглих в заступстві клюбу, коди клюб з яких небудь причин у відповіднім часї не може бути скликаний. В склад парляментарної комісії входять: цїла президія і два окремо в тій цїли вибрані члени комісії парляментарної, зглядно їх два заступники.
6. Всякі вибори відбувають ся тайно, з виїмком вибору через аклямацію.
7. До важности ухвал клюбу треба присутности звичайної більшости всїх членів клюбу, до важности ухвал комісії парляментарної присутности щонайменше чотирох членів, в тім голови клюбу, а в разї перешкодженя голові пять членів, в сїм одного заступника голови.
8. Всї ухвали западають звичайною більшістю голосів — тільки зміна отсего статута та розвязанє клюбу можуть наступити що-йно рішенєм більшости двох третин присутніх членів.
9. Голова проводить на клюбі, президії і на засїданях комісії та бере участь в голосованю.
10. Члени клюбу обовязані до участи в засїданях клюбу, пошанованя правосильно запавших рішень та безоглядної солїдарности, з виїмком справ загально-культурних, у котрих лишаєть ся поодиноким ґрупам вільну руку. Член клюбу, котрий не повинуєть ся сїй постанові, може бути ухвалою звичайної більшости клюбу признаний за виступившого з клюбу.
[Дїло]
28.11.1916