Європейці слухають очима

                                                                                       

Слухаючи когось, інстинктивно дивимося на його рот – це допомагає розуміти сказане. Та експеримент засвідчив: таке «слухання очима» типове лише для європейців, але не для азіатів. Наприклад, японці тільки гірше засвоюють почуте, якщо їм доводиться ще й дивитися на порухи губ, інформують у журналі Scientific Reports.



В експерименті європейці дивилися  переважно на рот доповідачки, японці –  на ніс та очі. Зображення: Kaoru Sekiyama.

 

 

Уважно слухаючи співрозмовника, дивишся на обличчя. Адже міміка, порухи губ допомагають зрозуміти сказане. Положення губ допомагає зрозуміти зокрема склади, що звучать подібно або ж у шумному приміщенні здаються нерозбірливими. Натомість, коли фільм погано синхронізований, і мова й міміка не збігаються, то розуміння ускладнюється й з’являється роздратування.

 

Чи знайоме це відчуття японцям, експериментально дослідили Сатоко Гісанаґа (Satoko Hisanaga) та його колеги з Університету в Кумамото. Для свого дослідження вони програвали для 20 англо- та 20 япономовних людей відео, в яких європейки або японки вимовляли дуже подібні склади, наприклад «ба» і «ґа».

 

Айтрекером та мозковим сканером науковці визначали, чи піддослідні стежили за ротом жінки, що говорила, і які мозкові ділянки були залучені до опрацювання мови. Крім того, учені порівняли, як швидко учасники дослідження розуміли ті ж склади. У деяких випадках відео так змінювали, що рухи губів і склади не узгоджувалися одно з одним.

 

Науковці отримали цікавий результат: англомовні піддослідні частіше й швидше розуміли склади правильно, якщо одночасно стежили за звуком і порухами губ жінки. У японців було навпаки: вони потребували більше часу, щоб зосередитися відразу на двох елементах – відео і звукові, інформують науковці. Якщо ж японські піддослідні лише слухали, то швидше розуміли суть сказаного.

 

На думку вчених, це може пояснити, чому іноземну мову японці краще вивчають в результаті слухання, отримуючи мало користі з мовних відео. Натомість у європейців успіхи в навчанні є помітнішими, коли доповідача вдається роздивитися.

 

В експерименті проявилася ще одна відмінність: європейці концентрували свій погляд на губах доповідачок на екрані – навіть до того, як ті починали говорити. Погляд японців навпаки блукав по обличчю, значно частіше зупиняючись на носі та очах, засвідчуюють дані айтрекера.

 

«Англомовні люди намагалися обмежити можливі звуки, використовуючи інформацію про порухи губів, – пояснює провідний автор Каору Секіяма (Kaoru Sekiyama) з Кумамотського університету. – Ті ж, для кого японська мова була рідною, зосереджувалися на чистому слуханні – опрацювання візуальнлї іноформації вимагало від них додаткового зусилля». Це пояснює також, чому європейців радше дратує, коли звуки та міміка на відео не узгоджені.

 

У наступних дослідженнях науковці перевірили, чи відмінності в розподілі уваги відображаються й у діяльності мозку. Задля цього мозкову активність піддослідних фіксували з допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії.

 

З’ясувалося: ті ділянки мозку, що відповідають за слухання та опрацювання візуальної інформації, у європейців тісно одне з одним пов’язані. Коли піддослідні слухали склади та дивилися відео, первинна слухова кора та зона скроневої долі загоралися одночасно. Натомість у японців все виглядало інакше: у них ці зв’язки значно слабше виражені, інформують науковці.

 

«Наші дослідження доводять, що при аудіовізуальному опрацюванні мови нервові процеси є неуніверсальними», – розповідають Гісанаґа та його колеги. Натомість культурні особливості визначають, чи хтось зважає на почуте, чи обходиться візуальною інформацією.

 

Це підтверджують спостереження, в процесі яких виявили відмінності дитячого опрацювання мови – у віці від шести до восьми років. До цього нервові процеси в європейців і японців відбуваються аналогічно. «Так, поведінку та нейронні реакції при опрацюванні почутого й побаченого визначає лінгвістичний і культурний фон», – констатують науковці.

 

 

Wir "hören" mit den Augen – Japaner 

Kumamoto University, 17/11/2016

Зреферувала Соломія Кривенко

19.11.2016