Доповідь отця Михайла Димида про біблійні тексти на Майдані під час конференції «Святе Письмо в українській культурі: канонічні та неканонічні тексти та особливості їх рецепції» в УКУ
Скоро будемо відзначати третю річницю початку Євромайдану — Революції Гідності. Отець професор Михайло Димид, який провів багато часу на Майдані як капелан, у своїй доповіді на конференції розглянув декілька з біблійних текстів в контексті Майдану.
Спроба дати богословську оцінку подіям Революції Гідності 2013–2014 років буде неповною без погляду на неї крізь призму Слова Божого. На Майдані, під час революції, можна було побачити представників багатьох Церков, які несли служіння або просто висловлювали свою громадянську позицію на основі Біблії. Багатьох безпосередніх учасників мирного повстання згодом на цьому джерелі правди ґрунтували свої рефлексії.
«А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому» (Мт 5, 39–40).
Воїни запитали: «А ми що маємо робити?». Йоан Хреститель відповів їм: «Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносіть і вдовольняйтесь вашою платнею» (Лк 3,14).
Отець Петро Балог, який належить до Ордену Проповідників, спробував оцінити, чи має право християнин, як учасник Майдану, на силовий протест. Для цього він базується головно на словах Йоана Хрестителя до воїнів, які після хрещення запитували його, що робити для прощення гріхів. Саме таке питання можливого застосування сили у випадку потреби завжди хвилювало багатьох віруючих і невіруючих людей. Це зокрема актуальне у випадку України, яка пройшла, та й зрештою проходить, важкий шлях до свободи. На цьому шляху українці зіштовхуються зі смертями, потребою силою захищати своє життя, яке також складається із власної волі та права бути собою. На думку отця Балога, правила поведінки християнина у громадському житті реґулюються соціальним вченням Церкви, а головним фундаментом та орієнтиром даного вчення є Євангеліє. Повчання Отців Церкви, святих, церковні документи різних епох стоять далі у цьому списку пріоритетів. Коли християнин шукає відповіді на те, як діяти за складних життєвих обставин, то перш за все має шукати поради Учителя, яким є Ісус Христос.
Багато хто апелює до Нагірної проповіді, де Спаситель закликав своїх учнів не противитися злому (Мт 5, 39-40) словами: «А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому». Однак, на думку Балога, якби Христова проповідь суперечила військовій справі, то в представленні месіанської проповіді Йоана Хрестителя євангелист Лука інакше би представив зустріч найбільшого пророка Ізраїля з воїнами, ніж це, що він сказав: «Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносіть і вдовольняйтесь вашою платнею» (Лк 3, 14).
«Я кличу сьогодні проти вас на свідків небо й землю; життя і смерть появив я перед тобою, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству» (Вт 30, 19). Ісус говорить: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене» (Йо 14, 6).
Зі свого боку філософ Юрій Чорноморець говорить про феномен есхатологічного самовиправдання, коли в часи криз стають виправданими будь-які дії на користь добра. Таке мислення є помилковим в антропологічній редукції християнства. Адже людина при всьому її бажанні не може побачити всю картину цілісною, всю повноту бачить лише Бог. На думку Чорноморця, ми забуваємо про просту істину: не ми судимо, а Бог судить нас. Він пригадує, що ще в Старому Завіті через уста пророка Мойсея Господь Бог промовляв: «Ось два шляхи: шлях життя та шлях смерті. Вибери шлях життя». Це було сказано народові, що залишив неволю і прямував до обіцяної землі. Тобто ми можемо також розглядати поведінку учасників революційного протесту як тих, що стоять перед екзистенційним вибором. Церква, в кожному своєму членові, повинна була дорости до свідомого розуміння, як діяти за складних умов. Дати відповідь, в першу чергу собі самому, де є добро, а де є зло. Йде тут мова про повноту життя, яка висловлена в Йоана словами Ісуса Христа: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене».
«Кращий для мене Закон уст Твоїх, ніж тисячі золота й срібла» (Пс 119, 72).
«Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові…» (Рм 8, 16–17).
«Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк 6, 31).
Однак важливо пригадати ще дореволюційні події, коли українські Церкви дали вичерпну відповідь про те, як навести лад в Україні. Всі ці пропозиції були узгоджені зі Святим Письмом. Юрій Чорноморець нагадує нам, що Церкви запропонували ще в 2011 році три біблійні принципи як національну ідею. Якби політичні сили будували відносини в суспільстві на цих принципах — багатьох проблем можна було б уникнути.
Перший принцип — необхідність поваги до закону, який ілюструє цитата із Книги Псалмів: «Кращий для мене Закон уст Твоїх, ніж тисячі золота й срібла» (Пс 119, 72).
Другий принцип — повага до богообразності людини, який підтверджує апостол Павло в посланні до Римлян: «Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові…» (Рм 8, 16–17).
Третій принцип — це принцип солідарності, про який нагадував нам сам Господь, про що доповідає нам Лука: «Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм» (Лк 6, 31). Слідуючи Святому Письму, вчинки християнина не повинні примножувати зло, а діяти з точністю до навпаки.
«Блаженні миротворці, бо вони будуть названі синами Божими» (Мт 5, 9).
Тому цілком виправданою та правильною є поведінка християнина, коли він всіма силами намагається протистояти злу. З уст багатьох, у дні активних протистоянь на Майдані, звучали слова Ісуса з Нагірної проповіді: «Блаженні миротворці, бо вони будуть названі синами Божими» (Мт 5, 9). На ті ж самі слова Спасителя, на мою думку лицемірно, посилався керуючий справами Української Православної Церкви Московського Патріархату Антоній (Паканич), коли хвалив молитву чотирьох ченців, які стали плечима до «Беркуту» та молитовно закликали народ до миру: «Ми схвалюємо цей вчинок простих ченців, які за покликом власної християнської совісті вийшли до епіцентру протистояння та звернулися до людей зі словом Євангелія. Господь закликає нас до миру та злагоди».
«Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві, верховному володареві, чи то правителям» (1 Пт 1, 13–14).
Доволі поширеною серед противників Майдану є позиція крайнього пацифізму, коли слова Святого Письма трактуються в ключі абсолютного підкорення навіть деспотичній владі. Як приклад — позиція пастора Церкви «Покоління Віри» Александра Еппа, який у своїй статті «Майдан!» критикує Революцію Гідності, після того як він відвідав Київ. Свої арґументи Епп підкріплює цитатами з Біблії. Показовим в такому випадку є цитування фраґменту з I Послання Петра «Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві, верховному володареві, чи то правителям» (1 Пт 1, 13–14). Однак, як часто буває, коли бажають нав'язати власні переконання, обирають лише окремі цитати, які повинні підкріпити суб'єктивну думку автора. Для того, щоб не підпасти на подібні маніпуляції, варто знати біблійний текст повністю, адже Слово Боже потрібно сприймати в його цілості. Важливо розуміти дух Писання, де ніде не знайдеться закликів бездумно коритися злу чи сприяти його примноженню.
«Вона бо слуга Божий тобі на добро. Коли ти чиниш зло, бійся, бо недарма меч носить; вона Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло» (Рм 13, 4–5). «Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?» (Дії 22, 25).
Як зауважує викладач богослов'я Української Євангельської Теологічної Семінарії Петро Ковалів, що коритися владі — це не те саме, що миритися з несправедливістю. В своєму посланні до Римлян апостол Павло конкретизує, яка влада достойна послуху: «Вона бо слуга Божий тобі на добро. Коли ти чиниш зло, бійся, бо недарма меч носить; вона Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло» (Рм 13,4–5). Коли влада стає на сторону зла, й свідомо його чинить, християни зобов'язані цьому чинити опір. Більше того, християни мають повне право, за прикладом апостола Павла, добиватися справедливості. На порушення своїх законних прав апостол Павло зауважує: «Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського, та ще й незасудженого?» (Дії 22, 25). Тобто з самого початку Революції Гідності, ще в листопаді 2013 року, студенти мали повне право на протест, і це виправдано як законом людським, так і Божим.
«Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість […] народився вам у місті Давидовім Спаситель» (Лк 2,10–11).
Майдан із самого початку мав мирний характер протестів. Не раз протестувальники, громадські діячі та політики, які брали участь в революційних подіях, намагалися вийти на діалог з владою. Пошук єдності та порозуміння вівся в тому числі і за сприяння Церков. Молитви, які лунали зі сцени Майдану, були тими дріжджами, що скріплювало дух та не давало учасникам Революції Гідності впасти в гнів чи зневіру. Така атмосфера впливала навіть на політиків найвищого ранґу, як, наприклад, на одного із лідерів опозиції Арсенія Яценюка, який у Святвечір привітав українців з Різдвом Христовим, нагадуючи всім, хто зібрався на Майдані, світлу новину від Луки, яку сповістив ангел пастухам: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість […] народився вам у місті Давидовім Спаситель» (Лк 2,10–11).
«Ось творю все нове» (Од 21, 5).
«Прийди, і, взявши хрест, іди з мною» (Мр 10, 21).
Носити мирний характер — це не значить потурати злу. Тому є моменти, коли християнинові дозволено застосовувати фізичну силу, щоб зупинити це зло. Одним із перших, хто спробував осмислити питання «справедливої війни», був святий Авґустин, а Катехизм Католицької Церкви наводить чіткі ситуації, за яких християнину допустимо ужити енергійні методи. Не легко, свідомо і осмислено приймати виклик на силове протистояння зі злом. Але бувають ситуації, коли неможливо вчинити інакше. В час, як розпочиналися протистояння в січні 2014 року на вулиці Грушевського, філософ Мирослав Маринович нагадав нам, що ми не повинні уподібнюватися розгубленим апостолам, які у відчаї блукали вуличками Єрусалиму. Також Маринович пригадав слова з Одкровення апостола Йоана: «Ось творю все нове» (Од 21, 5). Позаяк нове в нашому грішному світі народжується лише в муках, так само в муках перемінюємося ми, наша свідомість. Тому, за прикладом Преображення Господнього, повинна преобразитися також Україна. Така переміна необхідна, вона може для всіх стати символом, що старе померло і народжується нова людина, але до цього всі мають готуватися особисто. Показуючи, що дорога до перемін нелегка, Маринович наводить слова з Євангелія: «Прийди, і, взявши хрест, іди з мною» (Мр 10, 21).
«Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв із іншого місця, а ти та дім батька твого погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!..» (Ест 14, 4).
Микола Романюк, старший пастор Ірпінської Біблійної Церкви, на завершенні статті про Майдан наводить цитати зі старозавітньої книги Естер: «Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв із іншого місця, а ти та дім батька твого погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!..» (Ест 14,4). Тут молитва Естер вміщає елементи національного і особистого лементу. Визнавши свою слабість, людина і народ дозволяють Богові на перемогу. Можемо вважати, що Майдан став тією точкою для українців, коли потрібно було діяти, і не можна було вчинити інакше, ніж за допомогою молитви прийняти виклик на протистояння зі злом.
«Хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву» (1 Тм 2, 1–4; 8).
«Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!» (1 Йо 3, 10).
«Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять!» (Лк 23, 34).
Учасники Круглого столу «Церква і Майдан: місія та громадянська відповідальність християнина», 20 січня 2014 року, звернулася до керівників євангельських Церков України і насамперед просили посилити молитву. Вони цитували з І послання до Тимотея: «Хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, підіймаючи чисті руки без гніву та сумніву» (1 Тм 2, 1–4; 8). Оскільки, за їхніми словами, «віра без діл мертва» (Як 2, 17; 20; 26), також прохали надавати практичну допомогу постраждалим та нужденним на взір доброго Самарянина (Лк 10, 29–37). Приклади, коли протестувальники надавали медичну допомогу бійцям спецпідрозділу «Беркут», яких відправили на силовий розгін Майдану, показує християнський характер тієї боротьби, на яку стала більша частина учасників Революції Гідності. В ті дні важливо було показати, що гідність — це не лише справа окремого індивіда, а й здатність до взаємодії з іншими, хто перебував по іншу сторону барикад. Хоча в найважчі моменти всім протестуючим, як і протоієрею Андрею Дудченку, згадувалися слова апостола Йоана: «Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!» (1 Йо 3, 10). До того можна додати, як це зробив владика Борис Ґудзяк, що, щоби дивитися з милосердям на тих, хто чинить кривду, треба молитися словами Христа про своїх кривдників: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять!» (Лк 23, 34).
«Ви – сіль землі… Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі...» (Мт 5, 13–16).
Майдан в розумінні жертви, яку принесли люди, повинен направити країну та суспільство в сторону духовного поступу. Ті, хто слідують Слову Божому, здатні в кращу сторону перемінювати світ довкола себе. Тому важливо було, щоб протести на київському Майдані не суперечили Законам Божим. Євангеліє може не лише ззовні перемінювати, а й трансформувати внутрі. Однак без слухання та виконання Слова Божого це неможливо. Філософ і протестантський теолог Михайло Черенков цитує Євангеліє від Матея: «Ви — сіль землі… Ви — світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі...» (Мт 5, 13–16).
«Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя» (Йо 12, 24–25).
Черенков дуже влучно підмітив в своїй публікації «Освобождение» (за 26 лютого 2014 року), що Майдан став певним Рубіконом, коли час розділився на «до» і «після». Всі свої найгірші звички, комплекси, самозакоханість і безвідповідальність відважні люди повинні залишити в минулому. Українцям не потрібно уподібнюватися до вельмож, в чиїх палацах багато ікон, але немає Христа. В історії світу Майдан — епізод, але для цього народу він може стати ключовим моментом. Для його важливості Черенков приводить слова Ісуса з Йоана: «Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя» (Йо 12, 24–25).
«Чи ж Христос поділився?» (1 Кр 1, 13).
Апостол Павло запитує Церкву Коринту: «Чи ж Христос поділився?» (1 Кр 1, 13). Ні. Досвід Майдану для сучасної України каже, що на головній площі столиці всі були як одне ціле, однією Церквою Христовою.
07.11.2016