Європейці зі звичною цікавістю, але й з небувалим досі занепокоєнням слідкують за президентськими перегонами в Сполучених Штатах. Європа нині єдина як ніколи в уболівання за свого кандидата, хоча зрозуміло, що це – радше протестний вибір проти антикандидата. Європейці тримають кулаки за перемогу Гілларі Клінтон, аби лише в Білий дім не потрапив Дональд Трамп.
Трамп не подобався мешканцям Старого Світу від самого початку, коли вперше висловив свої претензії на крісло найвпливовішої людини у світі. Але нині, згідно з результатами досліджень демоскопів, ставлення до цієї людини набуло стійкої антипатії.
Скористаємося для ілюстрації цієї теми німецькою соціологією, яку можна вважати усередненою для всього континенту. Результати опитування, проведеного Мангаймською дослідницькою групою на замовлення програми ZDF-Politbarometer Другого каналу німецького телебачення 19-21 липня, не дають місця для сумнівів. 88 відсотків німців бажали б бачити кандидатку від Демократичної партії екс-держсекретарку США Гілларі Клінтон майбутнім главою американської держави. Прихильників кандидата від республіканців Трампа знайшлося там лише п’ять відсотків.
Європейців загалом і німців зокрема чимраз більше непокоять Трампові заяви. А остання щодо НАТО – просто шокувала. Нагадаємо, ексцентричний мільярдер в інтерв'ю газеті The New York Times , відповідаючи на запитання про те, чи повинен Вашингтон допомагати країнам Балтії в разі гіпотетичного нападу Росії на них, дослівно промовив так: «А чи вони виконали свої зобов’язання перед нами? Якщо виконали свої зобов'язання перед нами, то відповідь – так».
А варто зазначити, що ще раніше тепер вже офіційний кандидат-республіканець висловлював думку, що союзники США загалом «активно користуються щедрістю США, але не роблять співмірного внеску в забезпечення власної безпеки». Такі закиди політик адресував, зокрема союзнику США на Далекому Сході Південній Кореї, хоча мова зараз про Європу.
Як же трактувати останню заяву Трампа? Хіба так, що у разі, якщо він виграє президентські вибори, Сполучені Штати замість того, щоб у випадку агресії третьої країни оперативно надати підтримку союзникам по НАТО, згідно зі статтею 5 Вашингтонського договору, поринуть у роздуми, чи належним чином країна-член НАТО, котра зазнала агресії виконувала свої зобов’язання перед США.
Хоча навіть така така процедура відбуватиметься лише в тому випадку, якщо Вашингтон не вийде з Північноатлантичного договору. А Дональд Трамп вже не одноразово висловлював сумніви щодо доцільності існування трансатлантичного військового блоку.
Під не меншою небезпекою можуть опинитися торгівельні взаємини між Європейською Унією та Сполученими Штатами. Звернімо увагу на слова, сказані Дональдом Трампом зразу ж після отримання офіційної номінації на участь у президентських виборах від Республіканської партії США:
«Кожен день я прокидаюся з думкою про людей, яких я зустрічав по всій цій країні, які виявилися нехтуваними, іґнорованими, і покинутими. Я відвідав звільнених працівників заводу, а також громади розчавлені наших жахливими і несправедливии торговельними угодами. Це забуті чоловіки і жінки нашої країни. Люди, котрі важко працювали, а нині виявилися більше не потрібними».
Тож європейські підприємці тепер нівроку стурбовані долею угоди про трансатлантичне торгівельне та інвестиційне партнерство (The Transatlantic Trade and Investment Partnership – TTIP). Судячи з усього, узгодити і підписати цю угоду, перемовини щодо якої проходять досить важко, за чинного президента США Барака Обами вже не вдасться. Тепер же ділові кола передовсім Німеччини побоюються, що Дональд Трамп, прийшовши в Білий дім, може поставити хрест на проекті створення найбільшої на планеті зони вільної торгівлі між ЄУ і США – на радість усім противникам TTIP в Європі, серед яких багато ультраправих і ультралівих. І, звісно, – на втіху Кремлю.
«Противникам TTIP варто було б радіти успіхам Трампа, оскільки націоналістичні й протекціоністські настрої президента радше обмежуватимуть торгівлю між США і Європою, ніж сприятимуть її подальшому розширенню. І це матиме відчутні наслідки для німецької економіки з її численними сімейними підприємствами», – попередив президент Спілки сімейних підприємств Лутц Ґьобель (Lutz Goebel).
Тож і не дивно, що європейська, а передовсім німецька економічна і політична еліта ставиться до тепер уже офіційного кандидата республіканців на посаду президента США різко негативно. Згідно з опитуванням, проведеним Алленсбахським інститутом демоскопії серед керівників великих компаній, а також керівників федеральних і земельних міністерств і відомств, 76 відсотків з них вважають, що німецько-американські відносини постраждають у разі перемоги Дональда Трампа.
Головна економістка мюнхенського банку BayernLB Крістіане фон Берґ (Сhristiane von Berg) пояснила, які небезпеки приховує в собі перемога кандидата від республіканців: «Плани Трампа в галузі економічної політики можуть помітно охолодити кон'юнктуру в США. А це було б серйозним ударом по німецькому бізнесу. По-перше, тому, що американська економіка – найбільша на планеті і в значній мірі задає темпи зростання всієї світової економіки. По-друге, тому, що з 2015 року Сполучені Штати є найважливішим закордонним ринком збуту для орієнтованої на експорт економіки Німеччини. У минулому році німецькі підприємства продали туди продукції на 114 мільярдів євро. Американці своєю чергою продали минулого року на німецькому ринку товарів більш ніж на 59 мільярдів євро, ставши четвертими за значенням закордонним постачальниками після китайців, голландців і французів».
Враховуючи таку статистику й те, що Росія, як великий торгівельним партнер залишається поза грою з відомих причин, німецький бізнес не можуть не турбувати ізоляціоністські й протекціоністські ідеї, які зараз проходять червоною ниткою через передвиборні виступи мільярдера-популіста. «Посилення протекціонізму в Америці – це останнє, що нам потрібно в німецько-американських економічних відносинах», – щиро зізнається президент Об'єднання німецьких машинобудівників і виробників промислового устаткування (Verband Deutscher Maschinen- und Anlagenbau) Райнгольд Фестґе (Reinhold Festge).
Тож поки що європейці тішать себе надіями на перемогу Гілларі Клінтон. Адже вона зараз випереджає Дональда Трампа у більшості загальнонаціональних опитувань громадської думки. Хоча відставання республіканця не є значним. Узагальнені результати опитувань дають колишній першій леді США перевагу над Трампом лише у 2,7%. Так, приміром, дослідження Reuters/Ipsos дає пані Клінтон перевагу у 4%. Опитування LA Times/USC демонструє рівну підтримку кандидатів серед виборців. А от результати роботи демоскопів з Rasmussen Reports засвідчують, що Трамп випереджає Клінтон на один відсоток.
У цьому контексті варто пригадати соціологію напередодні референдуму про вихід Великої Британії з ЄУ. Соціологи пророкували тоді перемогу прихильникам Унії, утім виграли адепти Brexit, що відчутно шокувало багатьох європейців. Тож тепер вони побоюються, що в листопаді їх може очікувати наступний шок.
Тому деякі експерти намагаються наперед заспокоїти суспільство твердженнями, що мовляв, прийшовши до реальної влади Дональд Трамп зречеться своїх популістських заяв. Так, наприклад, голова Федерального об'єднання середнього бізнесу Маріо Огофен (Mario Ohoven) висловив переконання, що, сівши у президентське крісло, Трамп покаже себе більш прагматичним і раціонально мислячим політиком, ніж можна було б очікувати з його передвиборних виступів. «На посаді президента США Дональд Трамп, котрий прийшов з бізнесу, теж буде зацікавлений у стабільних економічних і політичних відносинах з найпотужнішою економікою Європи», – запевнив Огофен.
Міжнародні експерти теж зазначають, що чинний в США поділ влади зобов'язує президента багато своїх рішень і проектів погоджувати з Конгресом. А це не дозволить мільярдерові-популісту реалізувати свої найодіозніші пропозиції. Як справедливо зазначає вже згадувана Крістіане фон Берґ: «Політична реальність обмежує ризик».
24.07.2016