Цього разу Тео Соммер перевершив себе. Після того, як він заплющив очі на масові вбивства совєтського режиму в статті, опублікованій 31 травня, тепер у щойно опублікованій статті редактор з особливих доручень престижної німецької газети Die Zeit продемонстрував тривожне невігластво не тільки щодо України, а й щодо елементарної стратегічної логіки. Перше є скандальним, враховуючи популярність України в новинах. Останнє — небезпечне і може зруйнувати Європу.
Соммер захищає нещодавню заяву міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, в якій йдеться про те, що НАТО був залучений до «брязкання зброєю і розпалювання війни» супроти бідного Владіміра Путіна. Тривожна нездатність Штайнмаєра розрізнити причину і наслідок — поза всім, саме путінське вторгнення і тривала аґресія проти України налякали сусідів Росії і мобілізували НАТО — це або серйозний когнітивний ґандж, або приклад безхребетного умиротворення.
Ось щодо чого Соммер страшно помиляється у своїй статті.
• Його ставлення до сусідів Німеччини — Балтійських країн та Польщі — є зневажливим. Він говорить про їхні страхи щодо російської загрози як такі, «що їх можна історично пояснити, але які є насправді сильно перебільшені», так ніби вони базуються на ірраціональних емоціях, від яких, звичайно, він і його колеґи стоять вище. Це просто ароґантне небажання допустити можливість того, що присутність цих країн на фронтовій лінії з Росією за фактом може наділяти їх більшим знанням справжніх намірів Путіна.
• Не дивно, що, беручи до уваги нехтування Соммером своїх східноєвропейських сусідів по ЄС та НАТО, ставлення його до України є навіть гіршим за принизливе. Україна практично взагалі не фіґурує в його обговоренні західної політики щодо Росії. «Захід має козирну карту в руці, — пише Соммер. — Він би міг визнати анексію Криму [Росією], якби Путін у відповідь запропонував достатньо». А як же Україна? Чи її голос брався б до уваги? Очевидно, що ні. В баченні світу Соммером, Україна не існує — як не існує вона і в Путіновому світобаченні. Зрозуміло без слів, що це класичне колоніальне ставлення. І що гірше, це — контрпродуктивно. Чи Соммер серйозно вірить в те, що будь-яка угода з Росією дотримуватиметься, якщо не залучати Україну?
Гаразд, отже, Соммерове ставлення щодо Східної Європи є ідентичним з Путіновим, імперської Німеччини, і — насмілюся сказати — нацистської Німеччини. Воно може не політкоректно, але чи лише це ховається в його поглядах?
На жаль, Соммер також неправильно розуміє основи стратегії — а це може зруйнувати Європу. Він сподівається вгамувати «перебільшені» східно-європейські страхи, кажучи полякам та балтійцям, що «Стаття 5-та Хартії НАТО — напад на одного є нападом на всіх — очевидно стосується і до них». Відтак, покритикувавши війська НАТО, що розмістилися в балтійських державах, Соммер пише: «Стримування Росії не залежить від більшої чи меншої кількості батальйонів, що розміщуються в Литві, Латвії, Естонії чи Польщі, але в кінцевому аналізі базується виключно на ядерному стримуючому потенціалі американців і ймовірності їхньої готовності використання зброї».
Ці кілька рядків цілком жахають. Передусім Соммер або не прочитав всю Статтю 5-ту, або не зрозумів її. Вона чітко стверджує, що хоча справді напад на одного вважатиметься нападом на всіх, але держави самі визначатимуть, як саме їм відповідати. Збройні сили не є базовою відповіддю.
Тому в ситуації російської аґресії проти балтійських держав Німеччина могла б скликати мирну конференцію, Франція могла б вийти на демонстрацію, а США могли б протестувати в ООН — ніщо з цього дієво не відбивало б російських військ. Тому не дивно, що балтійці хочуть військ НАТО в своїх країнах вже тепер. Вони добре знають, що побратими з НАТО можуть втрутитись проти аґресії Путіна тоді, коли їхні власні солдати правлять за розтяжки і втрачають своє життя. Війна на сході України занадто добре продемонструвала, що західні європейці та американці не жертвуватимуть своїм власним життям заради східних європейців.
Ще тривожнішою є безглузда заява Соммера про те, що безпека балтів залежить від готовності Америки захищати їх ядерною зброєю. Це твердження має сенс лише тоді, якщо Соммер насправді вітає застосування такої страшної зброї Америкою в разі нападу Росії на Естонію. Якщо він не вітає таке втручання, він не має говорити так легко про ядерне стримування насамперед. Якщо це не є розпалювання війни і брязкання зброєю, то я не знаю, що є цим.
Водночас Соммеру належить знати, що Америка ніколи б не відповіла на російську аґресію в країнах Балтії превентивним ядерним ударом проти Росії — і я маю сумнів, що будь-яка раціональна особа цього б хотіла. Він, отже, є наївним, нещирим або брехливим у своєму схваленні ядерного стримування, а балтійці й поляки, безсумнівно, це знають.
Оскільки його захист їхнього суверенітету базується на тому, що неможливо виконати, то він зводиться до зради. Реально Соммер каже своїм європейським сусідам, що у разі російської аґресії нічого не треба робити. Європа відповість на вторгнення Росії в Естонію з такою ж рішучістю, як відповіла на російське вторгнення в Україну. Кілька санкцій, багато ай-ай-ай — після яких будуть заклики Штайнмаєра до ґрандіозних домовленостей з Росією. Можна уявити, що тоді Соммер писатиме про козирну карту в руках Заходу: визнання російської анексії реґіону Нарви в північно-східній Естонії.
Мало би бути очевидним, що така позиція може зруйнувати Європу. Вона заявляє про російсько-німецький кондомініум — тінь пакту Ріббентропа-Молотова 1939 року, — що зруйнує єдність НАТО та ЄС і в такий спосіб змусить східних європейців боротися за ґарантування своєї безпеки в некомфортному просторі між російським імперіалізмом та німецькою байдужістю. Російська параноя і німецька ароґанція лише посилять ізоляціоністську поведінку східних європейців, що призведе до спіралі ескалації — того, чого Штайнмаєр і Соммер так бояться.
Олександр Мотиль є професором політології в Ратґерському університеті, спеціалізація Україна, Росія і колишній СРСР.
Alexander J. Motyl
The Dangerous Perspective of Theo Sommer
Atlantic Council, 27.06.2016
Переклад Христини Семанюк
04.07.2016