Поки світ спостерігає за сутичкою двох російських головорізів, важливо пам'ятати, що обидва вони були і залишаються причетними до геноциду, який триває в Україні.
Кремлівський диктатор президент Владімір Путін є архітектором свідомого масового вбивства Росією мирного населення України. Його суперник Євґєній Прігожин очолює кримінальне угруповання, яке реалізовує план Путіна на місцях.
Обидва вони варті один одного, й обидва заслуговують на переслідування в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі.
Немає достовірних оцінок кількості загиблих у війні з Росією мирних українських громадян. Організація Об'єднаних Націй називає цифру близько 9 тисяч, США – близько 42 тисяч. Реальна кількість може бути в кілька разів більшою – і вона, безсумнівно, зростатиме, бо багато покалічених, поранених і переміщених осіб помирають.
Крім того, російські війська ґвалтують жінок, катують і страчують цивільних, викрадають дітей.
Вбивства мали масовий характер і були навмисними. У перші дні війни ще можна було стверджувати, що російські ракети не влучають у військові цілі й ненавмисно вражають українських цивільних. Це виправдання вже давно не може когось переконати, оскільки на чоловіків, жінок і дітей, які живуть своїм буденним життям, продовжують падати ракети.
Не менш важливим для розуміння геноциду, який триває, є те, що українців навмисно вбивають за те, що вони українці. Російські політики і пропагандисти гранично ясно заявили про свої наміри, і не може бути жодних сумнівів у тому, що вони справді націлені на людей, які просто є українцями. Офіційна і, на жаль, неофіційна ненависть Росії до українців йде з нутра й абсолютно не приховується.
Інтенсивність геноциду також не зменшилася. Навпаки – оскільки Росія продовжує програвати на полі бою, її детермінованість винищувати цивільне населення лише зростає. Руйнування Каховської дамби є яскравим тому прикладом. Замінування Запорізької атомної електростанції та безперервний потік російських заяв, що виправдовують і навіть заохочують використання тактичної ядерної зброї, також свідчать про геноцидні наміри Кремля.
Оглядач New York Times Томас Фрідман нещодавно написав, що коли Путін "переможе, російський народ програє. Але якщо він програє і після нього настане безлад, то програє весь світ".
Але геноцидна війна Путіна вже принесла величезний безлад в Україну, Росію і більшу частину світу. Україна спустошена, Росія на межі розпаду, а світ страждає від наслідків божевільного правління Путіна. Чи може бути ще гірше? Так, звичайно. Але вибір стоїть не між порядком сьогодні й безладом завтра. Реальний вибір – між безладом сьогодні та безладом завтра.
Важливо те, що безлад, якого боїться Фрідман у разі повалення Путіна і занурення Росії в хаос, обіцяє потенційно радикальну і позитивну трансформацію Росії – з імперіалістичної, фашистської і реваншистської держави в більш-менш демократичну, більш-менш миролюбну і більш-менш "нормальну" державу.
Хоча якщо направду, то вибору нема. Путін рухає Росію до небуття, і Захід засадничо нічого не може зробити, щоби зупинити його. Що ми можемо зробити – то це прийняти цю реальність, відповідно скоригувати наші очікування і підтримати Україну й інші держави, які межують з Росією. Тоді росіянам доведеться відновлювати свою зруйновану країну і відмовитися від своїх схильностей, які зробили їх співучасниками масових убивств.
Англійська версія опублікована в The Hill
30.06.2023