Розуміти пріоритети

Олександр МОТИЛЬ, професор політології в Університеті Ратґерса, член Українського PEN.

Недавно київський мер та український головнокомандувач зробили дві прикрі риторичні помилки, назвавши Президента України авторитарним, а ситуацію на фронті патовою.

У чому біда? Авжеж є підстави і на одне і на інше твердження, правда? Не говоритиму про те, що не варта критикувати Президента та владу в часі війни словами ворожої пропаганди. І не говоритиму про те, що дещо заскоро відновлювати політику, коли перемога ще ген перед Україною.

Ні, говоритиму тільки про те, чим займається діаспора. Ми пропагуємо різними способами український наратив. Одні пишуть статті, інші – книжки, ще інші пишуть листи, організують маніфестації, івенти тощо. Одним словом, українці лобіюють.

Щоб переконливо лобіювати, мусимо підтримати позитивний імідж України. Це не завжди легко, бо існують ще далі різні стереотипи українців як генетично корумпованих розсварених антисемітів. Але, на щастя, не важко довести, що Україна була і є демократією, яка прагне стати членом Європейського Союзу, ввійти в західний світ і назавжди покинути московський авторитаризм та його вартості. Але коли сам мер Києва говорить протилежне, створюється враження, що ми, діаспорники, – дурні пропагандисти, що Україна є – як московська пропаганда та її західні прибічники твердять – неонацистською державою. Критикуйте Зеленського скільки хочете, але не користуйтеся мовою наших скептиків і ворогів.

Так же само з ситуацією на фронті. Якщо вона патова (stalemate), тоді навіщо Україні допомагати грішми, зброєю? Чому не сісти за стіл з Путіним і домовитися про будь-який кінець? Недруги України точно таке говорять місяцями – і відносно легко було показати, що вони помиляються. Аж тут раптом голос найвищого авторитета промовляє те, що критики постійно говорять. І вже ніхто не звертає уваги на основний месидж Залужного про те, як вийти з патової ситуації. Почули тільки це слово: stalemate. Це не означає, що Залужний має брехати. Просто ніколи ніде не вживати ці слова – патова ситуація і stalemate.

Вибачте, але таке неохайне ставлення до мови є виявом якогось патологічного українського невміння розуміти пріоритети. Нагадується горезвісний 1919 рік...

Що б не було, діаспора продовжить свою роботу. Але було б бажано, було би дуже бажано, щоб це було з допомогою України.