Недавно писав львівскій кореспондент петербургского польского Kraj-у, що "щось псує ся в наших середних школах", що в них можна добачити якійсь загальнїйшій хоробливий стан, якісь неправильности едукаційні. А між доказами на се нaвів факт, що з иніціятиви патрів Єзуїтів заложено серед молодежи середних шкіл тайне "товариство Маріяньске", котре в теорії має служити нїби лише реліґійним цїлям, а в практицї вирабляє шпігунів, доносчиків і псує молодїж. Тую пропаґанду єзуїтску в ґімназiяx власти терплять, хоч она не повинна сягати в заведеня, котрі мають свою задачу і свої средства до виховуваня молодежи. А що єзуїтска аґітація межи учениками єсть шкідлива, се признають всї, котрим вихованє молодежи лежить на серци.
О тій то аґітації широко розписала ся в остатнім, 25-ім н-рі львівска часопись Trybuna. Хоч дирекція ґімназії Франц-Іосифа, де має бути "товариство Маріяньске", заявила була публично, що о тім нїчого не знає, все-таки часописи польскі обстають при cвoїм і пишуть, що таке товариство там єсть. Trybuna виразно повідає: "Нa жаль, ми тепер вже певні, що до внїшниx впливів, які каламутять спокій і карність в наших середних школах, причиняють ся патри Єзуїти. Они, хоч непокликані до тoгo жадним приписом, впровадили вже майже від двох лїт до середних шкіл в різних місцевостях тайну орґанізацію, за помочію котрої хотять захопити собі вплив на учеників тих шкіл".
"Чин Єзуїтів — пише дальше Trybuna — має таку минувшість, що стремленя єго треба оцїнювати дуже обережно і жадати від него, щоби не мішав ся в сфери, котри до него не належать. Тож не треба дивувати ся, єсли нинї до незначного на око явища, що Єзуїти вміщують ся в справи публичного вихованя, привязуємо вже значінє і звертаємо увагу властей, щоби не дозволили нїкому непокликаному мішати ся в их справи."
Про само тайне товариство, закладане Єзуїтами по школах, пише Trybuna так:
"Від двох вже майже лїт — як нам говорять — єсть в декотрих школах середних, а також в ґімназії Франц-Іосифа, товариство молодежи під назвою "Конґреґація Маріяньска", ведене патрами Єзуїтами. Має бути кілька степенї до сего товариства; члени висших степенїв суть більше зближені до головних провідників і знають лїпше цїли і средства дїланя конґреґації. Головною цїлею товариства єсть "просвіта і утвердженє в св. вірі", "послух засадам католицкої церкви", "тревале сповнюванє обовязків стану", "заохочуванє ближних словом і прикладом до витреваня і зросту в христіяньскім житю" і т. д.
"Пропаґанда реліґійних засад зі сторони чину Єзуїтів видає ся нам зовсїм природною, бо се-ж єго задача, але спосіб переведеня сеї пропаґанди єсть похибкою, котру маємо закинути сему чинови, бо він втискає ся з готовою власною орґанізацією в орґанізацію школи без відомости учителїв і дирекції єї, втягає молодїж тайним способом без призволу родичів і школи до товариства, старає ся запанувати над єї думками і впоює в них байдужність і недовірє до родичів і школи.
"Конґреґаністи (так звуть ся члени товариства) мають свій статут з 12 мая 1890, і нема в нїм нїчого каридостойного, хиба се, що хоч закон о товариствах з 15 падолиста 1867 після §. 3 а) не відносить ся до духовних чинів і конґреґацій, то таки не може се відноситись також до кружків, які засновують монахи межи світскими і то ще малолїтними хлопцями."
Відтак розбирає "Trybuna" орґанізацію ceгo товариства, котре "в наслїдках своїх веде молодїж до честних денунціяцій, бо члени того товариства, маючи надзирати ближних, відводити их від неморального житя, хоронити від погубних впливів і взагалї старати ся о розширенє товариства, — вивідують ся о приватних відносинах тих, котрих думають приняти до товариства, збирають подробицї з их житя, з их відносин родинних, их поведеня в школї, оцїнюють поступки товаришів, професорів і т. п., а через се сходять на шпіонів та доносчиків і тратять найкрасшу прикмету молодого віку: щирість і отвертість. Такі то практичні наслїдки конґреґації. Ба і в практики реліґійні для скріпленя віри у учеників — пише дальше Trybuna — не повинні Єзуїти вдавати ся, бо на се єсть школа з катихитами-священиками, і она о те саме мусить дбати. Студенти-конґpеґаністи — після осуду товаришів не членів — стають ся поверховними, від науки відорваними, в поведеню лизунами, не находять довірія і приязни у тoвapишiв і не суть сердечними з нїким. Через се псують Єзуїти педаґоґічне значінє і репутацію середних шкіл."
Під конець наводить Trybuna уступ з розправи славного польского фільософа Кapoля Лібельта о "новочаснім єзуїтизмі", котра, хоч написана тому 45 лїт, на погляд Trybun-и илюструє зовсїм вірно і теперішні стремленя Єзуїтів. — "Они — каже Лібельт — намагають ся не допустити нїякої рефірми в суспільности і тим чином нїби-то уздоровляють суспільність, але исторія учить, що се им нїколи не удавалось та ще й самі упадали". — "Тепер — кінчить Trybun-а — Єзуїти мають нові средства, нові впливи, але дух і цїль их стремлень з-давна все ті самі. Особливо в за Австрії розширив ся вплив патрів Єзуїтів на різні сфери житя приватного і публичного, а власти се терплять, тож они, немов заохочузані тим, втискають ся вже і в школи публичні. Не треба маловажити собі таких явищ, як "конґреґація Маріяньска" в наших середних школах, але треба оцїнити их тверезо і заняти супротив них недвозначне становище. Сего ми жадаємо від краєвої ради шкільної".
Ми навели відзиви Kraj-у і Тгуbun-и в справі тайних товариств єзуїтских в галицких середних школах, бо справу вихованя молодежи уважаємо за річ дуже великої ваги і значіня. Нема сумнїву, що подана Trybun-ою характеристика студентів втягнених в тайне товариство — мусить бути правдива, оперта на розслїдах, бо коли-б того не було, польска праса, часто підпираюча Єзуїтів (н. пр. коли йде о их стремленя супротив Русинів), не була би спонукана против них виступати. При тім насувають ся ще два питаня: перше, що сказали би Єзуїти на те, як би хтось непокликаний чужій зaвiв по-за их плечима якесь тайне товариство в их заведеню в Хирові? — а друге, чи справдї власти мали би не знати о тій тайній езуїтскій орґанізації по середних школах галицких, хоч для публики она вже з-давна знана, бо заведена вже майже від двох років?
[Дѣло]