21 травня Івано-Франківськ потонув у музичних акордах, різноплановості жанрів, стилів виконання сучасних та класичних композицій. Музика була скрізь: на багатолюдній стометрівці, у тісних двориках, у скверах, арках, переходах... Цього року захід підсолодили кондитерськими виробами та іншими смаколиками, які можна було придбати під відкритим небом, розбавили творчими доробками учасників збройного конфлікту на Сході, додали індивідуальності виробами ручної роботи. За три роки існування фестиваль вуличної музики підріс. Він став на ноги, зміцнів, розрісся, про нього голосно заговорили, полюбили і запросили повернутися ще раз.
День вуличної музики – це міжнародний одноденний фестиваль. Він одночасно проходить у понад десяти країнах світу. В Україні, зокрема й у Івано-Франківську, свято відбувається втретє поспіль. Захід відкритий для всіх, хто любить музику, вільних, відкритих до спілкування, міста, людей та світу. Це дванадцять годин музики: різної, безперешкодної, креативної, альтернативної, класичної, камерної та всіх інших її проявів, звучань та напрямків. До цього фестиваль організовували без жодної фінансової підтримки, лише цьогоріч ініціатори отримали грошову допомогу.
«Цьогорічний фестиваль в Івано-Франківську відбувається вже втретє та відрізняється від попередніх тим, що вперше має фінансову підтримку від громадського ресторану Urban Space 100. Це волонтерський проект, але він має потреби технічного забезпечення локацій звуковою апаратурою. А також мінімального забезпечення умов доїзду та проживання музикантів, які приймають участь в проекті, з інших міст та країн, для них це також безкоштовно. Особливостями цьогорічного свята стали виступи музиканта Робіна з Франції, який спеціально приїхав до Франківська заграти на "Дні Вуличної Музики", також ірландець Джон Стокер, який потішив неймовірною грою на укулеле. Він вже деякий час проживає в Івано-Франківську та залюбки приєднався до заходу. Надзвичайно яскравим закінченням свята стала головна вечірня локація, на сцені виступили три київські гурти: HINDU, Lakeway, Morphom», – розповідає координатор проекту Ірина Слободян.
Не відразу все складалося до купи, каже координатор. Часто музиканти відмовлялися брати участь у заході, мотивували тим, що безплатно нині виступають лише молоді, нікому не відомі виконавці. Іноді було бажання опустити руки, здатися. Поступово все налагодилося і дедалі більше охочих виступити на фестивалі без гонорару, зіграти в своє задоволення, показати себе і на людей подивитися. Прогрес цього року помітно не так у кількості, як у якості, глибині та посиленні душевної атмосфери вуличного свята. «Все, що запланували, відбулось успішно, навіть краще. Адже традиційно в день свята приєднались музиканти, яких не було заявлено у програмі, вони просто вийшли на вулицю і грали свою музику у підтримку фестивалю. Мотивація у музикантів та волонтерської команди така, що ми робимо спільну дію в своє задоволення, для себе та для людей, продукуємо музику та щасливі емоції. Маємо на меті спонукати людей до активності та об'єднувати містян навколо якісних цікавих вуличних подій», – наголосила Ірина.
Щоб атмосфера була щирішою, позитивнішою, додали локації вуличної їжі та ярмарок рукотворів. Наразі їх було небагато, та організатори планують розвивати вуличні івенти, щоб окрім звичних ковбасок, шашликів та бринзи були ще якісь смачні наїдки.
Захід розпочався об 11:30 і тривав до 23 години. Основні локації розмістили у сквері Адама Міцкевича, на «стометрівці», Вічевому майдані, в проході біля кав’ярні «Говорить Івано-Франківськ», у дворику Медичного університету, у дворику пабу «Bierkeller», на майданчику перед Центром сучасного мистецтва на вул. Шевченка. Окрім того, до дійства долучилися й інші музики, розмістившись за межами основних сцен. Свято не обійшлося без традиційного піаніно, нині ж воно блакитне, з красивим малюнком. Традиційно музичний інструмент подарували місту, щоби всі охочі підходили, перебирали акорди, надихалися і насолоджувалися грою.
Дорослішання фестивалю прослідковується у дрібницях. Особливо це стосується організації, послідовності виступів артистів, дотримання логістики процесу. Поряд із піаніно розмістилася головна акустична локація, а також основна вечірня локація. На газоні розклали піддони, попередньо пофарбовані, люди приходили цілими родинами, збиралися дружніми компаніями, танцювали, підспівували, відпочивали.
Найактивнішою, найдрайвовішою і, мабуть, найпотужнішою була локація на Шевченка. Там виступали гурт «Гогодзи», «Пенсія». Музика специфічна, не для широкого загалу. Автентичні музичні інструменти поєднуються з традиційними та сучасними, нескладні тексти підхоплює публіка і енергійно «включається» у дійство. Люди відверто розслаблялися, кайфували, за командою підіймали руки догори із гучним суцільним «а-а-а». На стінах тематичні малюнки, карикатури, карти локацій та логотип фестивалю. Як розповів головний «пенсіонер» Ярема Стецик, для всіх учасників дійства мотивація своя. А от у «Пенсії» разом із музикантами вирішили, що раз у квартал братимуть участь у соціальних проектах, гратимуть без гонорарів. Фестиваль переконав їх організацією, тим, як він відбуваються, його масштабом, безпосередністю, спонтанністю, можливістю імпровізувати, підходом до роботи самих волонтерів.
Дитяча площадка функціонувала у сквері Міцкевича лише півтори години, з 12.30 до 14.00. Організатори кажуть, цього часу замало, адже в місті багато талановитих дітей, які хочуть показати свої здібності широкому загалу глядачів. «Ми вирішили, що наступного року дитяча локація буде виноситись окремо, оскільки дуже багато дітей хочуть грати. Локацію відкривав п'ятирічний піаніст Тарас Стельмащук. Були запропоновані дуже цікаві ансамблі з дитячої музичної школи №2. Піаністів і скрипалів було найбільше», – зауважила координатор дитячої локації фестивалю Людмила Лінник.
Нововведенням на цьогорічному дійстві стала благодійна локація «Творча криївка» поблизу пам'ятника «Руській трійці». Тут відбувалися цікаві майстер-класи з бісероплетіння та інших національних ремесел, діяла гуцульська міні-колиба з автентичним колоритом, наїдками та напоями. Гостей свята запрошували долучитися до творчої атмосфери, освоїти нові вміння, водночас допомогти учасникам АТО. Всі зібрані кошти обіцяють передати на реабілітацію поранених. А ще тут можна було придбати картини, намальовані військовими, що повернулися зі Сходу України. Полотна, створені під час оздоровлення та реабілітації бійців, випромінюють різні емоції, часто далеко не позитивні, кольори темні, сумні, депресивні. Таким чином людина висловлює те, що болить, не дає спати. З часом стає легше, але все ж до кінця не забувається, живе собі тихесенько, у куточку. Дрімає. В таких випадках терапія мистецтвом досить помічна, на полотно виплескується те, що вголос не скажеш, не прокричиш, не виплачеш, бо ж чоловіки не ллють сльози...
Родзинкою минулорічного фестивалю була дуже жива і насичена хіп-хоп локація. На нинішньому святі відбулося освідчення, підтримане публікою гучними оваціями. Учасник АТО запропонував коханій дівчині руку і серце. Перед освідченням дівчина, яка є призером світових чемпіонатів з хіп-хопу, виступила на імпровізованій сцені фестивалю. Бажання одружитися у хлопця визрівало давно, але ідея освідчитися виникла спонтанно. Подія сподобалася як самим молодятам, і точно запам'ятається усім присутнім на багато років.
30.05.2016