Скоро мине рік від часу призначення Ярослава Жукровського очільником обласного управління юстиції. Він став чи не єдиним представником громадського сектору, який очолив важливе управління і домігся серйозних змін в його роботі. У розмові зі «Z» пан Жукровським розповів про власні дивацтва, як з ними йому ведеться у ролі чиновника і про те, яким насправді «осиним гніздом» і «тераріумом» є система юстиції, в яку він прийшов.
- Пане Жукровський, після призначення Ви обіцяли, що стиль роботи управління юстиції кардинально зміниться. Минув рік. Стиль змінився?
- За день до офіційного представлення я вручив усім старим заступникам попередження про їхнє звільнення. Зі старої команди залишилося на керівних посадах тільки двоє людей. Усі інші керівники структурних підрозділів були або ротовані, або замінені. Мені здається, це своєрідна утопія, коли говорять про те, щоби всіх пенсіонерів відправити на пенсію, а всіх молодих поставити на керівні посади. За рік, якщо брати тільки керівників, то прийшло майже 50 нових осіб, які мотивовані працювати по-іншому. Вони прийшли на ці посади не через хабарі і телефонні дзвінки, а в результаті конкурсів, де вони показали своє бачення роботи. Ці люди показують себе доволі ефективно.
Зараз ми переживаємо черговий етап реорганізації, і на виході матимемо ще іншу юстицію. У травні будуть звільнені всі начальники міських та районних управлінь юстиції — це 25 начальників, і разом зі спеціалістами це ще на 100 осіб реорганізація. Усі державні реєстратори працюють лише до кінця квітня, потім право реєстрації переходить місцевим органам влади і знову штат зменшиться. У принципі, якщо на момент приходу на посаду було 1 200 осіб, то за рік штат зменшиться до трохи більше 800 осіб.
- А в якісному виразі робота не постраждає? Чи зменшується навантаження?
- Будь-яка система орієнтована на виконання завдань, які перед нею ставлять. Один підхід — якщо перед системою ставлять завдання збирати і передавати наверх. Інший підхід, коли працівникам кажуть: оце людина і вона не повинна скаржитися. А якщо є порушення, то треба зробити все, щоби вона вирішила свої проблеми і пішла. І зараз в системі Державної виконавчої служби у нас діє негласне правило — якщо протягом тижня на керівника структурного підрозділу є три скарги, то ми його викликаємо і з'ясовуємо, в чому справа, а він щонайменше отримує догану. Тому що це неправильно, коли начальник обласного управління вирішує ці проблеми. Виникає логічне запитання: чим тоді начальник на рівні району займається, якщо я замість нього працюю?
Кадрове питання дуже болюче і неоднозначне, бо притягнути людей можна тоді, коли є оплата праці. Значною мірою система зараз тримається на мотиваційних та ідеологічних міркуваннях. Можна зробити таке грубе порівняння: на сході Україну захищають не за гроші, бо є певне розуміння обов'язку. Там гроші не основне. А люди, які прийшли зі мною, не прийшли заробляти гроші. Три мої заступники — це люди не з системи. Заступник з питань держреєстрації та перший заступник ніколи не були держслужбовцями. Але перший заступник працював адвокатом і минулого року задекларував півтора мільйона гривень доходу. Моя команда — це фундамент, на якому будується нова юстиція.
Що таке нова юстиція? В ідеалі, це коли сюди люди взагалі не приходитимуть зі скаргами, бо їхні проблеми будуть вирішуватися там, де це має робитися. Щоп'ятниці я проводжу прийом громадян, і коли буде записано не більше однієї людини-скаржника, тоді я вважатиму це успіхом.
- А скільки людей приходять на прийом зараз?
- Скайпом ми приймаємо щочетверга з 15.00 до 17.00 приблизно, а щоп'ятниці — з 10-ї години і до останнього відвідувача. Є попередній запис, щоби зрозуміти суть питання, і часом прийом триває до третьої пополудні, а часом і до п'ятої години. Я купую цукерки, водичку чи сік, ставлю на столику — і з цього починається прийом. В середньому це 25 осіб в день прийому. Найбільше було 35 осіб за весь день.
- І з якими проблемами люди найчастіше приходять?
- До 70% питань стосуються роботи виконавчої служби, переважно виконання судових рішень. Якщо поділити питання на ті, що реальні до вирішення чи ні, то десь таке саме число, тобто до 70% можливо вирішити в межах нашої компетенції. Ці питання не вирішувалися, бо в районах або не хотіли, або затягували, або відкладали. Можна говорити про чиновницький саботаж у вирішенні певних питань, хоча зараз його вже менше.
Як я підходжу до вирішення скарг людей? До прикладу, у селянина з Жовківського району вилучили вантажівку КамАЗ і вона три роки стояла на штрафмайданчику в Тернополі. Наші сиділи на місці, тривала переписка, і тривало це дуже довго. Я зрозумів, що це ніякого результату не дає, тож сіли у службовий автомобіль державних виконавців, поїхали у Тернопіль, взяли тягача і привезли цей КамАЗ до Жовкви. Спочатку власники штрафмайданчика вимагали, щоби ми заплатили за зберігання. Ми відкрили браму і виконали рішення суду про повернення майна. Селянин був у шоці, досі вітає нас з великими святами.
Була така ж ситуація зі знесенням незаконної прибудови. Жінка виграла суд в усіх інстанціях, а наші писали, що виконати рішення неможливо. Я зібрав начальників і сказав, що коли вони у моїй присутності цього не знесуть, то я їх усіх «позношу» з посад. Поїхали та знесли.
Недавня ситуація так само із Жовкви. Прийшла жінка, яка твердить, що запис про одруження її батьків від 1961 року сфальсифікований. Ми давали їй чотири відповіді, але вона прийшла до мене і наполягала на своєму. Я запропонував їй поїхати до Жовкви і самій переконатися, так це чи ні. Я приїхав особисто, ми відкрили відповідну книгу, передивилися записи, і я побачив, що запис ориґінальний. Я їй кажу: якщо ви з цим не згоді, то робить судову експертизу. Оце і є ставлення до проблем, які виникають в людей.
Також є пенсіонери, які роками ходять до нас і вимагають виконання судових рішень, але виконавчі провадження по них уже закриті. Тому, що їх неможливо виконати. Як тут робити? Я п'ятьом чи шістьом людям оплатив судовий збір, щоби вони могли знову подати до суду, щоби суд постановив рішення, яке ми можемо виконати. Приходить бабуся і каже, що вона не має грошей на судовий збір, це приблизно 500 гривень, а мені треба зняти арешт, бо по-іншому цю проблем вирішити не можна.
- Але це також не вихід з ситуації, Вас на всі такі випадки не вистачить…
- Так, не вистачить. Це стосується тільки таких дуже фатальних ситуацій. На щастя, я можу собі це дозволити. І таким чином вирішуються прості людські питання.
До речі, про прості людські питання. Зараз у Фейсбуці з'явилася інформація про те, що «Львівтеплоенерго» через суди намагається поновлювати справи по боргах населення, хоча там терміни давності минули дуже давно. Що можна сказати про цю проблему?
Ми зустрічалися і говорили про це з Ігорем Гуком, який про цю проблему писав. Це проблема, але вона більше стосується комунальних підприємств. Як стягувачі боргів вони мають право на звернення до нас про поновлення виконавчого провадження чи про його відновлення. Це не наша ініціатива, ми лише виконавці. Якщо у нас є рішення суду про якесь стягнення і воно, припустимо, не виконувалося, то, отримуючи відповідне звернення від стягувача по виконавчому провадженні, ми маємо чинити згідно із законом. Ця проблема не така однозначна і проста, як здається на перший погляд.
- Але якщо минає термін позовної давності по таких спорах?
- Ми зараз пробуємо розробити механізм, як це питання можна вреґулювати в межах нашої компетенції. Щодо арештів майна, наприклад, за ті ж таки комунальні борги, то ми розрізняємо кілька категорій боргів. Ми розуміємо, що у державі, де є біда, де є високі тарифи за комунальні послуги і невелика зарплатня, описувати холодильник чи меблі за дві–три тисячі ніхто не буде. Але коли ми бачимо власника квартири, який її здає в оренду, а борги комунальні становлять 30 тисяч гривень і він всіх іґнорує, то він помиляється. Це реальна історія — ми описали майно, зараз призначать експертів і ми виставимо цю квартиру на продаж через систему електронних торгів.
- Чи багато у вас проваджень, пов'язаних з комунальними боргами?
- Згадана історія про 30 тисяч боргів — це найбільший борг за житлово-комунальні послуги. Хоча є виконавчі провадження, які стосуються переважно кредитів, то там суми більші — коштувала квартира 500 тисяч, а після перерахунків стала коштувати мільйон. Це дуже складна справа — вчиняти ті чи інші дії в таких провадженнях, бо ситуація в державі, м'яко кажучи, дуже сумна.
По квартирних кредитах є різні провадження, система не вирізняє кредити на квартири з-поміж інших. Боржники по цих справах, очевидно, незадоволені, але ми намагаємося діяти в межах строків і не робити різких кроків. Ми намагаємося розуміти, що людина може стати заручником ситуації в державі, і ми намагаємося це враховувати. Коли, наприклад, йде мова про стягнення аліментів, то моя позиція принципова: за будь-яких обставин дитина має отримати ті кошти, які їй належать. Якщо треба, застосовуємо арешти майна чи притягнення до кримінальної відповідальності, обмеження виїзду за кордон — весь арсенал засобів. Для нас це питання номер один. Ми стараємося пильнувати за цим, зараз є динаміка в бік зменшення, і це мене тішить.
З багатьох позицій роботи виконавчої служби Львівська область входить в п'ятірку кращих в Україні. Водночас ми одні з перших чи, може, й перші за числом пілотних реформ, які проводили упродовж минулого року територіальні органи юстиції. А щодо реалізації пілотного проекту в сфері реєстрації речових прав, то загалом були пілотні проекти в чотирьох областях, але на сьогодні працює тільки наш, у Львівській області.
Суть цього проекту полягає в тому, що в області є 200 державних реєстраторів. В один момент їм забороняють ухвалювати рішення про реєстрацію квартир, землі чи будинків. Вони виконують тільки канцелярські функції: сканують документи і передають їх в обласне управління, де створено спеціальний відділ, в якому працюють 20 осіб — вони тільки тим і займаються, що приймають рішення. Вони не бачать людей, а люди не бачать їх. З грудня минулого року цей відділ ухвалив 40 тисяч рішень. Кількість відмов — до 10% від цього числа, при тому, що оскаржували не більше відсотка ухвалених рішень.
Весь цей час очолює відділ дівчина з Радехова. Вона мала своє бачення процесу і перемогла на конкурсі. Я можу спати спокійно, бо знаю, що системи, коли за кожну реєстрацію брали гроші, там немає. По-перше, немає прямого контакту між заявниками і тими, хто ухвалює рішення, а по-друге, вона там є для того, щоби таку систему ламати, тож я можу стверджувати, що з 1 грудня минулого року краник поборів за державну реєстрацію прикрутили. Рішення ухвалюють за законом і в належні терміни. Зараз ми передаємо повноваження у сфері державної реєстрації, це відбувається в рамках децентралізації. Це якраз реальна децентралізація, бо ми передаємо те, що природнє та притаманне органам місцевої влади, те, що у них кілька років тому забрали. Отримуйте назад разом із коштами — 60% адміністративного збору залишається в місцевих бюджетах. Якщо місто Львів хоче наповнювати бюджет — нема питань.
- Але чи Львів готовий це робити?
- Законодавця не цікавить, чи готовий Львів, чи ні. До 30 квітня місто повинне забрати у нас повноваження.
- Але таке питання цікавить простих людей: вони приходять 5 травня до місцевих реєстраторів і не можуть отримати відповідну послугу…
- Ситуація трохи інша. Мені здається, ця реформа проводиться правильно. Повертаючись до Львова, можу сказати таке: навколишні села біля Львова ухвалили відповідні рішення і готові реєструвати, а Львів станом на середину квітня — ще ні. Вони мають набрати реєстраторів, надати їм ідентифікатори доступу, тоді Кабмін має ухвалити рішення щодо передачі повноважень. Проте я не думаю, що 5 травня може бути колапс, тому що з 1 січня з цим питанням працюють державні та приватні нотаріуси, які страхують. Якщо раніше у Львівській області було 25 реєстраторів, то тепер ми маємо задіяними в цій системі всі ЦНАПи, державних реєстраторів та нотаріусів, загалом понад 500 суб’єктів.
Суть реформи: корупцію не можна ліквідувати чи мінімізувати стратегіями чи програмами. Корупція — це монополія на щось. А коли ми замість монополії робимо альтернативу у вигляді багатьох суб'єктів, куди можна прийти без черг і хабарів, то воно якраз і є зменшенням можливостей для зловживань. Крім того, з початку червня функції реєстрації, зокрема у Львівській області, отримають відділення «Укрпошти». Це широке коло суб'єктів, яке цілком нівелює ажіотаж у цій сфері. Революційність кроків Мін'юсту полягає в тому, що раніше людина, яка хотіла зареєструвати бізнес, мусила йти на вулицю Словацького в реєстраційну службу. А зараз будь-який нотаріус може зареєструвати підприємство. А ні — пішли в ЦНАП чи до акредитованого суб'єкта.
Як на мене, реформа у частині передачі повноважень є дуже логічною, послідовною і правильною. Усі розуміли, що може виникнути колапс, і було зроблено все, щоби цих ризиків уникнути. Водночас постає інше питання: як при такій кількості суб'єктів здійснювати належний контроль за недобросовісними реєстраторами? А це вже складніше. Моніторити весь цей потік — наскільки правомірні, припустимо, 8 тисяч реєстраційних дій на місяць у Львівській області — це вже другий виклик даній реформі. Ось приклад. На вулиці Снопківській є всім відомий скандальний самобуд. Його власники подали документи на реєстрацію до львівських реєстраторів і отримали відмову. Тоді вони подали документи до київського нотаріуса, і той зареєстрував їм цей самобуд. Минулого тижня ми з ЛОДА звернулися до Генпрокурора та голови СБУ про відкриття провадження за даною реєстрацією.
- Мусять бути певні фільтри, які унеможливили б такі речі…
- Так, повинні бути такі фільтри. Але будь-яка реформа буде ефективною, якщо працюють правоохоронні структури. Коли є реакція правоохоронних структур на порушення закону, тоді можна вважати, що реформа є успішною. Тобто якщо тих, хто зареєстрував самобуд в Києві, буде покарано, включно з притягненням до кримінальної відповідальності, тоді ніхто не посміє займатися дурницями.
- Система юстиції була, на моє враження, не системою виконання законних рішень, а дуже вибіркового виконання, на чому певні люди робили гроші, і це не було таємницею. Чи вдалося це змінити бодай частково?
- Коли я прийшов на посаду, то почав розбиратися, в чому ж проблема тої юстиції? Проблема полягала в тому, що це була закрита система, а керівництво було як князьки чи царьки. Це виявлялося в особливостях спілкування з підлеглими, в особливостях доступу до керівництва, плюс марки автомобілів, якими вони користувалися, дивани в потаємній кімнаті. Я розумів, що неправильно буде написати стратегію роботи управління на рік та йти від загального до конкретного. Я зрозумів, що правильніше робити точкові речі, але поступово. Перший день — зняття турнікету на вході. Другий — вирішення питання з антикварними меблями з кімнати відпочинку. Їх передали в міський РАГС, і тепер замість начальників там може посидіти будь-який львів'янин перед церемонією одруження. Якщо в начальника попереднього були засоби для нагляду за підлеглими, то я поставив камеру в своєму кабінеті, і тепер мене всім видно.
Потім джип «Лінкольн навіґатор», який використовували мої попередники. Довший час я пробував передати його на потреби АТО, але там його ніхто не хотів. Коли пробував передати одній з громадських організацій, то міністр був проти. А 21 квітня цей автомобіль офіційно передадуть юстиції у Миколаївській області. Тобто попередня юстиція складалася з таких атрибутів, чи, як кажуть в народі, з понтів, але все це виявилося штучним. І коли вже зробилися такі точкові речі, то я поставив собі інше питання: що я хочу зробити на цій посаді? Я хочу, щоби юстиція була максимально відкрита для людей. У спілкуванні керівництва з підлеглими, у кадровій політиці, у питаннях скарг та вирішенні проблем у виконавчих провадженнях чи реєстрації актів цивільного стану.
Можна сказати, що за рік у кожній сфері є проґрес. Наприклад, у сфері реєстрації актів цивільного стану з початку січня ми змогли у всіх пологових будинках області запустити видачу свідоцтв про народження. Першими в Україні. Для цього бюджетні кошти не були потрібні — наш працівник раз на якийсь час заходить в пологовий, збирає дані і потім приносить свідоцтва.
Для мене основним захистом, що рік мене не знищили так звані системщики, стало те, що мене всюди було видно. Моя діяльність була прозора і відкрита. Я знаю, що ніхто зі старої системи не вірив, що я на цій посаді протримаюся хоча б більше, ніж півроку.
- А представники старої школи не сприймали Вас як дивака?
- Так, сприймали і ще подекуди досі сприймають за дивака. Я це відчуваю до цього часу. Скажу більше: система державної служби мене загалом сприймає як дивака. Тому що роблю кроки, які державній службі не дуже до вподоби.
- Наприклад?
- Відмовлятися від водія та їздити самому не прийнято. Також ніхто, крім мене, у Львівській області за останній рік не відмовився від кімнат відпочинку — у багатьох вони є, і це сприймається як належне. Далі, у кожному відділені юстиції є плакат, на якому вказано номер мого мобільного. На цей номер може подзвонити будь-хто, в кого є проблеми у сфері юстиції. У світі це нормальна практика, але у нас — ні. Вони не розуміють, як це так може бути, що будь-хто може мені зателефонувати з якимось питанням.
- І багато дзвонять?
- Залежить від проблем. Коли на Словацького реєстраційна служба саботувала чи не працювала, дзвонили багато, коли були черги на Городоцькій, у міському відділі реєстрації речових прав — також. Але я цього не боюся. На наради в ЛОДА я їжджу трамваєм або ходжу пішки. Мені всіх цих надто чиновницьких атрибутів не треба. Тому система державної служби загалом сприймає це не дуже добре, бо як вони всі почнуть робити так, як я, то це створить їм масу дискомфорту, хоча мені це жодного дискомфорту не створює.
А повертаючись до питання, як вдалося цю систему переламати… Спочатку було несприйняття і зараз подекуди є нерозуміння. Але вони не мають куди подітися. Я реґулярно бігаю з підлеглими у міні-футбол, ми постійно проводимо турніри. Для моїх працівників це просто шок — вони попередніх начальників бачили здалеку, а тут начальство з ними в одній команді бігає за м'ячем.
Успіх того, що я зміг протриматися один рік, це передовсім тому, що я простий і природний, подекуди дивак та періодично навіть алогічний — система ніколи не може спрогнозувати, що я робитиму завтра.
- А з конвертами приходили?
- Напряму ніхто нічого не робив, але через третіх осіб пропонували відкати. Якщо чесно, ніхто на свята навіть пляшки не принесе — через оці камери в кабінеті (Сміється).
- Можете назвати найбільшу суму?
- Найбільша сума через третіх-четвертих людей стосувалася якраз зеленого світла на самобуд на Снопківській — 300 тисяч гривень. Але я сказав, що в цій країні має бути точка, коли хтось скаже «ні». Не все вимірюється в грошах. Принаймні для мене це не є цінністю. У нашої команди інші цінності. Я називаю нашу команду диваками. І якщо згадати, що у нашій країні відбувається на сході, та вислови Вакарчука про те, що в українській політиці потрібні кіборги, то я перефразував би це так: «Ми кіборги нової юстиції». Люди, які не будують схеми, які приходять зламати всі ці понти, щоби збудувати новий орган, абсолютно прозорий та простий, з відсутністю бюрократії та ефективний. Корупція та бюрократія нерозривні в певних моментах. От раніше, щоби одружитися, треба було прийти в РАГС, написати заяву, оплатити відповідні послуги в наступній черзі і так далі. Як воно виглядає зараз? Якщо ви маєте цифровий підпис, то входите на сайті Мін'юсту у відповідний сервіс, вводите свої дані, долучаєте цифровий підпис та копії відповідних документів, визначаєте дату, місце і час одруження. Відправляєте дані, а у визначений день приходите в РАГС і забираєте готовий документ. Ми з цього ланцюжка бюрократичного забрали контакт між чиновником та відвідувачем.
Якщо ж ви не маєте електронного цифрового підпису, то через систему визначаєте дату і час, вводите документи, спеціаліст перевіряє їх справжність, і все. Щоправда, тут треба прийти два рази, але приходиш тоді, коли тобі зручно, щоби підтвердити дані.
Львівська юстиція — це експеримент в Україні. В систему влили людей, які ніколи не були всередині неї. Це ж великий ризик насправді. Спочатку запустили мене так невпевнено, дивлячись, що ж буде далі, чи я випливу. Потім — тераріум, велика бурхлива річка… Виплив. Потім додали мені ще людей не із системи — вони також випливли з бурхливої течії. Тож ми є великим модельним прикладом по Україні, який говорить про те, що молоді люди, навіть не працюючи в певному державному органі, можуть змінити його роботу в позитивному контексті.
- Але ж ви всі не сантехніки, а дипломовані юристи, ви усі були дотичні різною мірою до юридичної системи держави…
- Так, але ми не мали уявлення, що таке система юстиції та як вона працює, не знали ні «правил», ні нюансів. Я тоді не розумів усіх викликів, наскільки воно тут є таким осиним гніздом чи тераріумом. Але якби мені запропонували, я знову би погодився обійняти цю посаду. За рік мені не вдалося достатньо зробити, але, з іншого боку, багато речей я знову зробив би так само.
- А за чим Ви найбільше шкодуєте, що не вдалося зробити за цей рік?
- Є дуже багато моментів, які стосуються питань банкрутства, в яких треба певні механізми спробувати перезавантажити — стосовно роботи та призначення арбітражних керуючих. Це дуже проблемна ділянка. І ще питання виконання судових рішень.
- Який відсоток судових рішень виконують у Львівській області?
- По Львівській області фактичне повне виконання судових рішень становить 26% при середньому показнику по Україні — 19%.
- Чому ж так багато не виконуються?
- Бо є рішення різної складності. Рішення про стягнення майна, якого немає. До прикладу, суд постановив стягнути на користь потерпілих у справі кредитної спілки «Християнська злагода». Є рішення суду стягнути з відповідачів суми вкладів та моральну компенсацію, але це рішення не є реальне до виконання, бо немає ні майна, ні коштів, ні керівників. І таких справ є дуже багато. Або постанова суду про те, щоби за невиконання зобов'язань стягнути певну суму грошей з відповідача. Та майна, яке могло би цю суму забезпечити, немає. Чи зобов'язати Пенсійний фонд здійснити перерахунок та виплату пенсії, а коштів у ПФ на це немає, відтак фонд постійно оскаржує такі рішення, бо не має з чого взяти кошти на виконання рішення суду.
Ще один найближчий виклик, з яким я хочу справитися, — зробити утилізацію конфіскованого майна прозорою. Коли зараз на митниці вилучають якесь м’ясо, то його передають на склади митниці, потім його передають у виконавчу службу і далі воно невідомо як утилізується. За документами ніби все гаразд, але як воно насправді є — ніхто не знає.
- Ви маєте підозру, що його продають «наліво»?
- Не виключаю. Хоча фактів такого не зафіксовано. Ми спробуємо запровадити практику раз на якийсь час утилізовувати конфісковане майно при камерах. Як це роблять з вилученими наркотиками. Воно запрацює, і, однозначно, це буде прорив. Я з впевненістю зможу сказати, що майно на таку-то суму було знищене у мене на очах.
Крім того, є відділ примусового виконання судових рішень. Це найстрашніший відділ у системі юстиції, який може все — він виконує мільйонні провадження. Я хотів би, щоби його робота також була по-іншому побудована та була зрозумілою людям. Оце ті виклики, які я зараз ставлю перед собою.
Водночас я хотів би зробити юстицію ще проґресивнішою та відкритішою через нові інформаційно-комунікаційні технології. Система стрімів — це дуже просто. Зараз майже всі мають доступ до Інтернету і можуть ці стріми переглядати. Я вже понад місяць думаю на таким проектом — він мав би називатися JusTV, тобто телебачення юстиції, — коли ми могли би робити включення з будь-якого району області щодо резонансних проваджень. От є у нас в понеділок, наприклад, 10 описів майна по боргах за комунальні послуги і ми з десятої години демонструємо, як це відбувається по всіх цих місцях. У вівторок у нас є питання — видача електронних апостилів у відділах реєстрації актів цивільного стану. От ми й робимо прямі включення з різних місць.
- Це щоби не було якихось звинувачень щодо вашої роботи?
- Саме так. А в головному управління всюди поставити камери, і якщо громадянин захоче побачити, як працюють в управлінні, то він матиме змогу це зробити.
- Але ж це має певні неґативні нюанси. Якщо чиновник зробить щось недоладне чи смішне, а хтось таке зафільмує і випустить в Інтернет, то навіть судовий позов не зможе врятувати цю людину від осуду чи глузування. Мені здається, ваші працівники мають право на дрібку приватності навіть на роботі.
- Мені видається, що коли людина виконує функції держави і держава тобі за це платить гроші, то будь-який громадянин, який віддає частину своїх податків на утримання чиновника, мав би мати можливість побачити, що ти робиш у робочий час. Я згоден, пропозиція певною мірою дискусійна, але я маю таку думку і бачення її впровадити.
Зараз ми завершуємо ліквідацію всіх міських та районних управлінь юстиції, замість них будуть створені бюро правової допомоги. І коли людина приходитиме в таке бюро, то вона має отримувати усмішку, коректне ставлення та конкретну допомогу. Оце є виклик, над яким юстиція посилено працюватиме і який є пріоритетним.
- Ваших працівників автоматично з управлінь не переводитимуть в бюро?
- Звичайно, що автоматичного переводу не буде. Конкурс вже оголошено, є відповідні критерії, а потім вже будуть співбесіди. Цим займається Київ. Я зміг переконати міністерство та суспільство, що мають бути відкриті конкурси, а не прозоре переведення колишніх прокурорських чи міліцейських кадрів у ці бюро. І ще одна реформа, яка найближчим часом нас очікує, це запровадження інституту приватних виконавців. Законопроект у парламенті очікує на друге читання, і я думаю, що до кінця року ця реформа також буде запроваджена.
Зараз я назвав би Мін'юст найелектроннішим міністерством в Україні. Це найбільш реформаторське міністерство, бо ми за останні півтора року впровадили найбільше вдалих реформ у різних сферах. Я також би сказав, що наше міністерство робить найшвидші кроки в частині очікувань суспільства щодо доступності та відкритості державних органів.
ДЛЯ ДОВІДКИ
Ярослав Жукровський народився 5 вересня 1979 р. в селі Підбірці Пустомитівського району Львівської області.
Здобув дві вищі освіти — факультет журналістики ЛНУ (2003) та юридичний факультет ЛНУ (2005). Крім того, 2013 року закінчив Національну школу суддів.
Навчаючись на правника, працював у приватних структурах та підрозділах юридичного факультету ЛНУ. Пізніше провадив громадську діяльність — у Центрі політико-правових реформ, був головою Львівського юридичного товариства і керівником проектів Інформаційно-правового центру «Наше право». Також працював помічником судді Конституційного Суду України.
24 квітня 2015 р. призначений в.о.начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області. 12 серпня того ж таки року став повноправним керівником цього управління.
Розмовляв Тарас БАЗЮК
28.04.2016