Завжди є щось нового в Африці

Європі не варто чекати добрих новин з Північної Африки

​

Здається, більшість європейців в наш час дійшли висновку, що проблема біженців/імміґрантів під цей момент є найважливішою для них справою. І вже мова мовиться про наступну велику хвилю біженців і те, що її спровокує. Майкл Мейєр, який в минулому співпрацював з ООН, стверджує, що різке падіння ціни на нафту і газ не лише дуже сильно вдарить по Росії, а й матиме також наслідки в Африці, наприклад в Анголі, другому найбільшому продуценті нафти на континенті. Уряд залишився без грошей, і це, дуже ймовірно, з одного боку викличе соціальне і політичне занепокоєння, а з іншого — ще більшу еміґрацію.

Це той фактор, який в минулому іґнорували чи недооцінювали. Але перебільшувати його також не треба. Якщо радянський режим порохом розпався, то сталося це не через те, що у 1980-х впали ціни на нафту (як дехто думає нині). Куди більше важило питання дуже високого відсотка народжуваності. Іншою важливою причиною була громадянська війна, як стало очевидним на Близькому Сході.

Відсоток народжуваності під цей момент зменшується у більшості країн, але існує дуже важливий виняток — африканський континент. Африка протягом багатьох століть була найменше заселеним континентом, за винятком лише Австралії, але за останній час це змінилося. Тепер там є близько 1 млрд. 300 млн. мешканців. Згідно з більшістю прогнозів, в майбутньому вона перевершить Азію. У 2100 р., тобто протягом життя принаймні декого, хто живе зараз, населення Африки може дійти до 6 млрд., і це набагато більше, ніж на будь-якому іншому континенті. Історичний досвід показує, що згадані прогнози часто є перебільшенням. Та є багато причин, щоб обчислювати африканське населення між 4,5 і 6 млрд., що їх подають найнижчі і найвищі прогнози. Чому? Тому що фактори, які в інших місцях призвели до зменшення відсотка народжуваності, відсутні такою самою мірою в Африці. Охорона здоров'я суттєво поліпшується, а це означає, що багато немовлят виживають, і немає центральної влади, як в Китаї, яка б спонукала до дуже низького відсотка народжуваності.

Чимало африканських країн зазнали провалу в багатьох найважливіших аспектах, які сприяють нижчому відсотку народжуваності, як-от освіта жінок. Та навіть якщо взяти до уваги усе це, видається ймовірним, що народжуваність знизиться, як це сталося на півночі Африки і на крайньому півдні. Та знизиться вона недостатньо швидко, тобто протягом наступних десятиліть.  

Мільйони намагатимуться втекти з Африки, і позаяк вирушать вони не в Азію і не на Близький Схід, й оскільки Африку та Америку розділяє океан, найімовірніше, що націляться вони на Європу. Протягом перших років цього століття багато африканців осіли в Європі, але вони необов'язково стануть у великій пригоді тим, хто хоче приїхати. Тому що знають: що більше африканців прибуде до Європи, то меншою буде допомога для тих, які вже в ній влаштувалися, а ринок праці й перспективи поглинання і працевлаштування також зазнають неґативного впливу.

Ex Africa semper aliquid novi, каже стара латинська приказка (завжди є щось нового в Африці). Це є правдою і нині, та, на жаль, нове не є добрим. Ми говоримо, зокрема, про пропаґанду тероризму в Ніґерії та деяких сусідніх країнах. Ісламістська організація Боко Харам вважає сама себе представником Ісламської держави в Африці, але має також явно гарні стосунки з іншими, брутальнішими, ніж більшість, терористичними групами, ісламістськими та не ісламістськими організаціями і навіть мафією. Лівія, як виглядає, перетворилася на новий головний центр Ісламської держави, після того як та втратила велику частину території Сирії й Іраку. ІДІЛ стверджує, що має 6 тис. бійців, які зібралися на сході цієї країни, у східній пустелі, де колись воювали маршал Роммель і Восьма Британська армія.

Утім мало ймовірно, що вони надовго залишаться в пустелі, там нема цілей. Потрібні гроші, щоб платити терористам на повну ставку, а в пустелі грошей немає. Декотрі з них повернуться в Європу, звідки приїхали. Треба сподіватися наступних терактів, як ті, що сталися в Парижі та Брюсселі. Декотрі намагатимуться взяти під свій контроль родовища нафти в Лівії. Дехто просочиться в Єгипет та Алжир. Режими цих країн є їхніми найгіршими ворогами, алжирський уряд вже багато років провадить криваву громадянську війну проти ісламістів. В Тунісі було менше тероризму, та лише тому, що влада примусила своїх місцевих терористів виїхати в далекі країни. Ситуація в Єгипті нестабільна; Братам-мусульманам в цій країні найбільше не подобаються терористи ІДІЛу, але їхні молодші члени можуть співпрацювати з ними у боротьбі проти ненависного воєнного режиму. Все це означає, що Європа не має чекати добрих новин з півночі Африки.

Вальтер Лакер, радник Центру міжнародних та стратегічних досліджень у Вашинґтоні


Walter Laqueur
Siempre hay algo nuevo en África
La Vanguardia,7.04.2016
Зреферувала Галина Грабовська