Клер Ейнсворт

Клінічний генетик з Австралії Пол Джеймс звик обговорювати зі своїми пацієнтами дуже делікатні теми, які стосуються гендеру і статі. Але такого випадку, як цей, у нього ще не було. На початку 2010-х до нього на прийом в Королівському госпіталі Мельбурна прийшла 46-річна вагітна жінка, яка захотіла зробити амніоцентез – тест амніотичної рідини, що оточує плід в матці, який проводять для виявлення хвороби Дауна та інших генетичних відхилень, – щоб визначити, чи нема у її дитини якихось генетичних порушень. Тест показав, що з дитиною все гаразд, але при цьому відкрив ще й щось дуже незвичне про її матір. Він виявив, що її тіло складається з клітин двох людей. Два ембріони в лоні її матері злилися докупи. Але дивує навіть не це. А те, що одна половина її клітин має жіночий ХХ-хромосомний склад, а інша чоловічий набір XY хромосом. Розмінявши четвертий десяток і народивши трьох дітей, жінка раптом дізналась, що вона насправді наполовину чоловік! «Простий амніоцентез відкрив щось з розряду наукової фантастики», – каже Пол Джеймс.

 

 

Цей випадок наочно ілюструє, що стать є чимось складнішим, ніж нам здається. За найпростішим сценарієм, стать визначає наявність або відсутність Y-хромосоми. Якщо вона у вас є, то ви чоловік, якщо немає – то жінка. Утім лікарям вжа давно відомо, що багато людей балансують десь посередині. Їхні хромосоми кажуть одне, а гонади (сім’яники та яйники) і статева анатомія – інше. Батьки дітей з такими особливостями, що медичною мовою називаються «інтерсексуальністю» та «порушеннями статевого розвитку» (disorders of sex development,  DSD), часто зіштовхуються з труднощами, як їм виховувати свою дитину – як хлопчика чи дівчинку. Дослідники часто схиляються до думки, що 1 зі 100 має ту чи іншу форму DSD.

 

Якщо зважати на генетику, то грань між статями стає ще більше розмитою. Науковці ідентифікували безліч генів, які зумовлюють різні типи DSD та чинять тонкий вплив на анатомічні чи фізіологічні статеві ознаки. Нові технології секвенування ДНК та клітинної біології відкривають те, що в практично в кожного з нас присутні клітини, які належать до статі, що не співпадає з рештою тіла. А з інших досліджень випливає, що кожна клітина належить до статі, яка обумовлює її поведінку через складну мережу міжмолекулярних взаємодій. «Я думаю, що немає простої дихотомії “чоловік / жінка”. Існує ділянка, в межах якої чоловіча та жіноча біологія по-різному перехрещуються, а людям, які перебувають в цій ділянці, буває дуже важко самовизначитись в рамках бінарної структури», – каже Джон Акерман, дослідник статевого розвитку та ендокринології з Інституту дитячого здоров’я при Університетському коледжі Лондона.

 

Наприклад, існує різновид DSD під назвою «адреногенітальний синдром» (інша назва – «вроджена гіперплазія кори наднирників»), причиною якого є відсутність ферменту 21-гідроксилази. У цьому стані кора наднирників продукує надлишок чоловічих статевих гормонів. В людей з ХХ-хромосомним складом це призводить до невизначених статевих органів – збільшеного клітора, що нагадує пеніс, та зрощених статевих губ, схожих на мошонку. Поширеною є і м’якша форма адреногенітального синдрому, що зустрічається в 1 жінки з 1000. У цій формі його симптомами є грубий голос, чоловічі риси обличчя, оволосіння тіла, нерегулярні менструації і часто неплідність. Крім того, вчені багато досліджують ген NR5A1, мутації якого обумовлюють багато ефектів, пов’язаних зі статевими ознаками – від недорозвинених статевих органів та гіпоспадії в чоловіків до передчасної менопаузи в жінок.   

 

Часто буває, що порушення статевого розвитку взагалі не дає про себе знати, а люди довідуються про свій стан випадково, наприклад лікуючись від безпліддя чи через якісь інші види тестів. Минулоріч, наприклад, хірурги прооперувати від грижі чоловіка і виявили в його тілі матку! Чоловікові на цей час було 70 років і він був батьком чотирьох дітей!

 

Отже, біологи дедалі більше говорять про проміжні види статі. Однак їх аргументи наштовхуються на нерозуміння більшості суспільств, які і далі розглядають стать виключно в бінарній системі. Лише поодинокі правові системи містять норму про невизначену стать, а наші права, обов’язки та соціальний статус дуже часто залежать від запису про нас в свідоцтві про народження як чоловіка чи жінки.

 

«Основна проблема з бінарною дихотомією полягає в тому, що є багато проміжних випадків, які виходять за межі цієї усталеної парадигми та змушують ретельніше обдумувати питання, де проходить лінія, що розмежовує чоловіків та жінок. Знайти цю лінію часто буває складніше, ніж здається, адже є кілька способів визначення статі, які можуть суперечити одне одному», – стверджує дослідник гендерної біології з Каліфорнійського університетуту в Лос-Анджелесі Артур Арнольд.

 

Слід зазначити, що півстоліття боротьби за права лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерів пом’якшили суспільне сприйняття статевої орієнтації та гендерної ідентичності. Багато суспільств вже звикли толерантно ставитись до того, коли чоловіки та жінки виходять за межі традиційних гендерних ролей та вільно обирають свій зовнішній вигляд, кар’єру чи сексуального партнера. Але коли мова йде про стать, то і досі залишається значний соціальний тиск на потребу дотримуватись бінарної моделі.

 

Настідком цього тиску часто є те, що люди, які народжуються з чітко вираженими формами DSD, змушені пройти операцію з «нормалізації» своїх статевих органів. Такі операції тягнуть за собою багато суперечливих питань, адже їх проводять на малюках, які ще надто малі, щоб надати свою згоду. Крім того, є серйозний ризик помилитися вибором статі і надати людині стать, яка не співпадатиме з її власним сприйняттям своєї ідентичності. Активісти, які захищають права людей невизначеної статі, ведуть кампанію за те, щоб батьки та лікарі зачекали хоча б до тих пір, коли дитина навчиться говорити і почне усвідомлювати себе хлопчиком чи дівчинкою, або ж сама прийняла рішення, ким хоче бути і чи потрібна їй операція взагалі.   

 

Ця проблема, до речі, набула значного суспільного резонансу після судового позову в Південній Кароліні у травні 2013 р., який подали прийомні батьки дитини з DSD. Зберігаючи таємницю її імені, у пресі цю дитину називають MC. MC народилася з дуже рідкісним відхиленням, яке називається «справжнім гермафродитизмом». У цьому стані в людини присутні чоловічі і жіночі геніталії та обидва типи статевих клітин. Коли MC виповнилось 16 місяців, лікарі провели операцію та надали їй жіночу стать. Але під час дорослішання вона почала усвідомлювати себе чоловіком. Оскільки на час операції MC ще була під державною опікою, предметом судового позову її прийомних батьків стала не лише медична халатність, але й те, що держава порушила її конституційне право на недоторканість тіла та продовження роду.   

 

На думку Джулії Ґрінберг, спеціаліста з гендерного права Юридичної школи ім. Томаса Джефферсона у Сан-Дієґо (Каліфорнія), судовий вердикт у цій справі матиме важливі правові наслідки для дітей з міжстатевими ознаками. Адже якщо суд задовольнить позов, то це змусить лікарів утримуватися від оперування новонароджених з DSD без крайньої медичної потреби. В будь-якому разі ця справа зверне громадську думку на «емоційні та фізичні страждання інтерсексуальних людей, оскільки у ранньому віці лікарі вирішили “допомогти” їм бути такими як усі», – каже Джорджіан Девіс, соціолог з Університету Лас-Веґаса, яка досліджує проблеми соціалізації трансгендерних індивідів та сама живе з адреногенітальним синдромом.

 

Але навіть якщо не проводити операцію, то досі існує виклик, як виховувати таких дітей – як хлопчиків чи дівчаток. Адже за законами більшості країн просто не існує іншої опції, ніж бути чоловіком чи жінкою. Сьогодні чимало ЛГБТ-активістів мріють про світ, в якому стать чи гендер взагалі стануть чимось несуттєвим. І хоча деякі уряди рухаються в цьому напрямку, Джулія Ґрінберґ песимістично налаштована до близької реалізації цієї мрії, принаймні в Сполучених Штатах. «На мою думку, відмовитись від гендерних маркерів чи узаконити третій, невизначений маркер буде дуже складно», – каже дослідниця.

 

Отже, якщо закон зобов’язує людину бути чоловіком чи жінкою, то що є ключовим у визначенні цього – анатомія, гормони, клітини чи хромосоми? І що робити, якщо ці параметри суперечать одне одному? «На мою думку, оскільки немає жодного біологічного параметру, який би мав суттєву перевагу над іншими, то найкращим параметром є гендерна ідентичність», – каже Ерік Вілейн, директор Центру гендерної біології Каліфорнійського університетуті в Лос-Анджелесі. Тобто якщо ви хочете дізнатись, чи людина чоловік чи жінка, то найкращим варіантом буде просто її про це просто запитати. 

 

Антична скульптура гермафродита (Париж, Лувр)

 


Claire Ainsworth
Sex redefined
Nature, 16.02.2015
Зреферував Євген Ланюк

 

03.04.2016