На основі §-у 53 закона про війскову службу і §-ів 9 і 4 закона про краєву оборону оповіщує ся, що слїдує:
Всї, неприналежні до чинної війскової звязи, обовязані до війскової служби особи, що або
а) мають право своїни в Галичинї або на Буковинї або
б) поселили ся в котрімсь із тих коронних країв (значить там постійно пробувають, мають там своє мешканє, свою дїлову оселю, господарку, посаду свого званя і т. и.) або
в) від часу вибуху війни винесли ся з котрогось з тих коронних країв і не можуть виказати свого права своїни в нїякій иншій части монархії,
обовязані зголосити ся по мірі слїдуючих тут постанов.
Обовязок зголошеня обнимає означених в горі обовязаних до війскової служби без нїякої виїмки, отже всїх років уродженя (1865 до 1898) і без огляду на те, в якім відношеню обовязку війскової служби вони находять ся; вслїд за тим мають зголосити ся між иншими особливо також і всї, признані здатними при дотеперішних пересмотрах, але звільнені або по своїм нарокованю виступивші знов з війскової служби, всї, що xiснують ся пільгою після §-у 29 війскового закона, всї лїкарі, що були звільнені від позви при дотеперішних пересмотрах, дальше ті, що задля мнимих уломностий уважали ся звільненими від появи при дотеперішних пересмотрах, як і — розуміє ся — також ті, що з якої небудь причини не явили ся може на час до пересмотру або не нарокували і т. и.
До зголошеня не обовязані виключно ті, що належать вправдї до дотичних років уродженя, але з якоїсь законної причини виступили з ополченецького обовязку перед осягнєм горішної границї віку; одначе також і тим поручає ся горячо зголосити ся добровільно, аби їх передчасне звільненє від ополченецького обовязка могло бути урядово справджене і аби вони в разї яких закидів могли виказатись як слїд що до сего.
Обовязок зголошеня обнимає обовязок до першого зголошеня і до дальшого зголошуваня побуту.
І. Перше зголошенє.
Всї означені в горі особи, що пробувають в туземщинї, мають зголосити ся вперве до 48 годин по прибитю сеї оповістки.
Для тих, що для них отся оповістка стає обовязувати доперва пізнїйше (задля їх виступленя з чинної війскової звязи, прибутя із заграницї, задля увільненя дотичної области від ворога і т. д.), минає 48-годинний речинець до першого зголошеня від хвилї почину стійности сеї оповістки для них.
Зголошувати ся треба в громадськім урядї (в маґістратї) тої громади, в якій мешкає тодї обовязаний до зголошеня, а ті, що в тім речинцї не пробувають в місцї свого мешканя, чи там вертають до него або не мають означеного мешканя, повинні зголосити ся в тих громадах, де як раз пробувають.
З основи треба зголосити ся лично.
До зголошеня треба принести зі собою всї грамоти, які зголошуючий ся посїдає що до своєї особи, як і що до свого війскового відношеня.
Про кожде зголошенє виготовлюс ся "виказ особи і зголошеня" і вручує ся його дотичному.
Обовязаним до зголошеня поручає ся в їх питомім дїлї принести до зголошеня свою світлину (фотоґрафію, по змозї неналїплену), аби можна було її долучити до згаданого виказу.
ІІ. Дальше зголошуванє побуту.
По першім зголошеню обовязані означені в горі особи й на дальше зголошувати також кожду зміну свого побуду на довше нїж на 3 днї.
Ті, що не мають означеного місця мешканя, мають зголошувати кожду зміну свого побуту без огляду на час тої зміни.
Зміну побуту треба зголошувати, приносячи виказ особи і зголошеня, іменно перед зміною, як в громадськім урядї (маґістратї) дотеперішної громади побуту, так і в громадськім урядї (маґістратї) нової громади побуту, і то протягом 24 годин по прибутю.
Виконані зголошеня і відмельдованя посвідчує ся на виказї особи і зголошеня.
Серед відносин, що заслугують на увагу, може повітова полїтична власть місця мешканя дозволити на окрему просьбу звільненє від обовязку до дальшого зголошуваня побуту.
За невиповненє сих приписів карають строго полїтичні власти по гадцї обовязуючих законів і розпорядків, о скілько нема єства карного вчинку, за який мають карати суди.
Виразно звертаєть ся увагу на се, що се є личним дїлом кождої означеної з гори особи, аби могла кождої хвилї предложити беззамітний виказ особи і зголошеня, бо тільки ся грамота в силї від тепер захоронити від деяких закидів.
Отсї приписи не нарушують в нїчім полїційних мельдункових приписів; сим треба кромі того вчинити доволї.
Дня 6. марта 1916.
Управа громади м. Львова.
Де зголошувати ся у Львові.
Дотично до оповістки з 6. марта 1916 що до зголошуваня обовязаних до служби в загальнім ополченю в Галичинї і Буковинї подає управа громади міста Львова до відома: що приписані нею зголошеня будуть відбувати ся в ратуши в льокалю на сю цїль призначенім на II. поверсї побіч V. (промислового) департаменту (вхід головною брамою) в годинах від 8 до 12 в полуднє і від 3 до 6 пополудни. Належить принести зі собою грамоти, означені в оповістці, а іменно карту лєґітимаційну загального ополченя.
Зголошуючі отримають білєт входу на слїдуючий день, в котрім послїдує виповненє "потвердженя особи і зголошеня".
Особи прибуваючі до Львова з аркушем виповненим вже через иншу громаду, мають замельдувати ся до побуту, а опісля евентуально замельдувати ся в ратуши в льокалю побіч III. департаменту, 3 поверх (головна брама).
Львів, дня 6. марта 1916.
Урядовий коментар.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Не треба осібно доказувати, що контроля над сповнюванєм обовязку війскової служби стаєть ся доволї тяжка. Підставою всїх виданих в тій мірі заряджень є евіденція ведена в часї мира полїтичними властями, а потім війсковими властями. Наслїдком неприятельської інвазії на початку війни, котра, як звісно, дуже дала відчути ся великій части Галичини й Буковини, а потім бодай хвилево й иншим частям коронних країв, війскова евіденція, о скілько зовсїм не знищено її помічних середників, була що найменше обмежена й неупорядкована. Длятого будуть видані постанови, які мають сьому зарадити й уможливити приверненє давних деяких галицьких й буковинських актів. Для нової евіденції всїх осіб, що входять в гру, буде заведений обовязок зголошуваня.
Близші постанови містять оповіщенє, яке нинї видасть ся, а з якого виходить, що заряджуєть ся не тілько одноразове зголошенє, але довше триваючий обовязок зголошуваня аж до дальшого зарядженя. Причина сього лежить в тім, що треба довшого часу, заки названі контрольні зарядженя й помічні акти будуть доведені до порядку. Як документ сповненя мельдункового обовязку буде служити "особовий і мельдунковий доказ", в якім буде потверджено не тільки перше зголошенє, але й дальші. Цїлию сього документу є не тілько улекшити властям контролю, але також взяти в оборону особи обовязані до зголошуваня. Є отже річию найважнїйшою для всїх осіб, щоби сей документ старанно переховували, мали його при собі й самі контролювали потвердженя всяких зголошень. З оповіщеня можна довідати ся про подробицї виданого зарядженя, передовсїм про те, хто є обовязаний до зголошуваня. В кінци належить піднести, що в оповіщеню поручаєть ся добровільне зголошуванє також тим особам, які вправдї належать до річників обовязаних до загального ополченя (1865—1898), але з якої небудь законної причини були перед часом звільнені від обовязку загального ополченя, а се тому, щоби в разї придержаня могли виказати ся "особовим і мельдунковим доказом".
[Дїло]
08.03.1916