Момент раптового осяяння переживав кожен: тоді ніби нізвідки виникає відповідь на запитання, як розв’язати певну проблему. Але наскільки варто довіряти ідеям, що раптово спадають на думку? Відповіли на це запитання американські науковці. Їхні результати засвідчують: рішення, яке навіює раптове натхнення, часто правильніше, ніж те, що виникає на підставі систематичних, аналітичних роздумів. Учені радять не нехтувати моментами відкриття.
Еврика! Чимало науковців та геніїв розповідали, що їхні найкращі ідеї народжувалися внаслідок раптового осяяння. Так, Альберт Ейнштейн якось у мисленнєвому експерименті роздумував про ліфт і вигадав основу для загальної теорії ймовірності, хімік Фрідріх Кекуле в напівсні придумав структуру бензолового кільця, а Нільсові Бору раптове осяяння підказало модель атома.
«Історія великих відкриттів багата на моменти, що живлять віру. Ці “моменти-інсайти” зазвичай підказують правильні рішення, – каже Карола Салві (Carola Salvi) з Північно-Західного університету. – Але чи це твердження є правильним, раніше ніколи не перевіряли. Зрештою, воно може бути хибним, бо нам відомі лише випадки з позитивним продовженням».
Аби перевірити, наскільки достовірною є раптова інтуїція, Сільві з колегами задала піддослідним від 50 до 180 різних миленнєвих завдань. З-поміж них були класичні завдання на пошуки слів та візуальні пазли. Всі тести потрібно було завершити за певний час, і в кінці учасники мусили сказати, чи вони знайшли рішення з допомогою аналітичного мислення, чи послуговувалися інтуїцією.
Результати: учасники, яким допомогло осяяння, помилялися набагато рідше, ніж ті, які підійшли до завдання систематично, розповідають науковці. При лінгвістичному тесті 94% відповідей, отриманих на підставі моменту-відкриття, були правильними, з-поміж плодів аналітичного мислення слушними були 78%. При складанні візуального пазла цей показник дорівнював 78% до 42% на користь осяяння.
«Тобто віра в інтуїцію є виправданою», – каже Сальві. Її колега Джон Коніус (John Kounios) з Університету імені Дрекселя переконаний: «Дослідження доводить, що ідею, яка виникає внаслідок таких осяянь, потрібно брати до уваги. Хоча вона не завжди виявляється правильною, проте ймовірність цього є вищою, ніж коли йдеться про методологічно опрацьовану теорію».
Звичайно, є одне але: внутрішнє розуміння не виникає при бажанні. «Ця інтуїція є несвідомою та автоматичною, її неможливо спровокувати, – пояснює Коніус. – Процес, що за нею стоїть, потребує вдосталь часу, і лише коли наша несвідомість об’єднає всі моменти, рішення викарбовуються в нашій свідомості у вигляді вірних ідей».
На конкретних тестах ця непередбачуваність призводила до того, що піддослідні, які переживали «момент-Еврика», хоча й мали частіше рацію, але не вкладалися у відведений їм час. Вони були схильні відповідати тоді, коли справді знайшли відповідь на запитання, а не просто вгадувати її. При виконанні завдань методом систематичного мислення, більше помилялися, але термінів дотримувалися.
Науковці виявили ще одну закономірність: чим більшим був тиск часу, тим меншим шанс, що наступить осяяння. «Страх зміщує наші думки від внутрішнього розуміння до аналітичних роздумів, – пояснює Коніос. – Часові межі мають сенс тоді, коли важливо вчасно розв’язати проблему, але коли потрібні креативні ідеї, вигідніше дотримуватися гнучкого графіку».
Тест засвідчив: коли доводиться ламати собі голову, ніяке натхнення не прийде. При наближенні крайнього терміну багато людей хочуть вгадати відповідь, але при цьому більшість допускаються помилки. «Ці вгадування часто ґрунтуються на аналітичному, свідомому розмірковуванні, що ще не завершилося, тобто є поспішним, призводить до хибних рішень, – пояснюють учені. – Осяяння ж приходять тоді, коли в свідомість потрапляє несвідомо здобутий результат завершених пошуків, тому воно зачасту не помиляється».
Warum wir Geistesblitzen vertrauen sollten
Scinexx.de, 08.03.2016
Зреферувала Соломія Кривенко
11.03.2016