Найдавнїйшій а у нас найзвичайнїйшій спосіб мальованя стїн церковних є так зване tempera, т. є. мальованє красками, розпущеними водою, змішаною з добрим каруком. Під таке мальованє треба стїни надати молоком або каруковим легоньким розчином, а ще лїпше виправити их розчином з крейди, каруку і води. Мальованє tempera не є тяжке, єсли артист має вправне око до зміркованя: якою стане темна, мокра краска, коли висохне. Карукові краски суть доволї яркі і для ока приємні. Однак совістний маляр не повинен садитись на ті яркі краски, зі шкодою трівкости малюнків. Именно не повинен він задля хвилевого ефекту уживати новітних анілінових красок і монахійскої ляки, бо они дуже скоро тратять свою силу і блїднїють, а навіть зовсїм щезають. Простими земляними красками малювати є далеко практичнїйше, бо мальованє потріває довше: а сли тілько рисунок є поправний і виконанє старанне, то і заступлять они брак ярких красок як найлучше. Поважнїйші краски відповідають лучше повазї святого місця, настроюють душу до задуми та молитви і підносять поважний вплив виглядаючих из стїн образів. Тим однак не хочу сказати, щоби церкви малювали ся в краєвих темних. Повуро виглядаючі нутра церквей обгортають диким сумом серце чоловіка, не підносять набожности і теплих чувств... а вкінци і нарід наш их не любить. Для него церква є небом, а не гробом, і він хоче в нїй мати ясно та мило наче в раю.

 

Мальованє tempera придає ся як найлучше до мальованя церквей деревяних. Треба однак, щоби стїни були гладко і до піона вистругані та й щоби вже достаточно осїлись. Свіжо поставленої церкви малювати не раджу, бо при осїданю стїн мальованє прискає і облїтає. Виправити их треба старанно, а місцями навіть оббити полотном під мальованє. Для того мальованє деревяних церквей вимагає більше працї і коштів як церквей мурованих.

 

Олїйними красками малювати церкви, як деревяні так і муровані, є тілько тогди добре, коли ті церкви суть дуже просторі і високі. В нашому підсоню олїйне мальованє церквей малих і середних, а навіть і досить великих, виходить на шкоду церкви і псує ся скоро, пара бо виходяча в зимні днї з уст людских осїдає росою на стїнах мальованих олїйно, замерзає по виходї набожних з церкви, покриває всї стїни ледовою скорупою, потім відмакає назад з новим заповненєм церкви людьми і стїкає струями зі стїн. В церкви розійде ся вогкість, а від неї бутвіють не тілько ризи церковні, иконостас і всї образи, але й мальованє стїн лущить ся з часом до чиста.

 

Церкви муровані малювати красками tempera є рівно непрактично, бо хотяй карукові краски пропускають пару, через що і вогкість до церкви не закрадаєсь, все таки они на вапнї не держать ся так як на дереві і під впливом частої відвологи карук бутвіє по якімсь часї, краски зсипують ся. Що більше, мальованє від впливу сонця, що заглядає через вікна, віддуває ся від виправи стїн, коружить ся і облїтає цїлими куснями, забираючи з собою і верхнину виправи, єсли маляр додавав до красок більше каруку, чим було треба.

 

Лишає ся нам обговорити ще один спосіб мальованя, а ним є al fresсо. Те уважаю за найвідповіднїйше і найтревалїйше, а сли хто уміє, і найкрасше мальованє стїн мурованих церквей.

 

(Конець буде.)

 

[Дѣло, 11.03.1891]

 

(Конець.)

 

Al fresco зве ся мальованє на мокрій виправі, красками змішаними з старим вапном, розпущеним водою. Виправа під таке мальованє повинна бути виконана дуже старанно, єсли фрески мають бути трівкими. А робить ся она так, що скорупа першого накиду на голі цегли стїн зішкробуєсь, а на неї намітує ся виправа делікатнїйша з доброго вапна і пересїяного піску. Сю другу виправу надає ся в міру того, як робота малярска поступає, бо маляр мусить малювати на мокрім. Всякі поправки чинять ся аж доперва за яких 8 днїв і то а lа tempera красками розпущеними каруком і білком. Новійшими часами винайдено новий спосіб т. зв. стереоxромію, що позваляє і найобширнійші площі від разу надавати виправою так, що маляр не потребує від кусня до кусня малювати a la prima т. є. разівкою, а натомість може цїлий образ поволи викінчувати.

 

Краски фресків таких суть дуже яркі, милі і надзвичайно трівкі; однак мозольний спосіб виправи, мішанє красок і конечно потрібна совершенна певність рисунку і кольориту [бо мало що поправити дасть ся] чинять той спосіб мальованя дуже дорогим і для жителїв нашого бідного краю — не маючого нї приучених к тому мулярів, нї так безпечних себе артистів — неприступним.

 

Уживає ся однак ще оден рід фрески, так зване fresco sессо, котрий є далеко дешевшій, а також дуже трівкій, і для того уважаю єго за найодвітнїйшій спосіб, в котрий ми повинні наші муровані церкви украшати. Fresco seсco зове ся мальованє на вже сухій виправі красками змішаними з вапном, розпущеним водою. Під таке мальованє вистане чиста і старанна виправа, яка при ставляню наших мурованих церквей уживає ся; а мальованє на тій виправі каменіє з часом цїлковито і становить ся — єсли виправа була добра — також майже вічним. Богато залежить также і від вапна, що ним розпускаєсь краски. Дуже хотїв би-м, щоби то вапно бодай рік по згашеню в земли лежало, заким возьме єго до ужитку маляр. Не меншої ваги на трівкість малюнків суть і краски, що ними має украшатись церква. Я перековав ся, що ті краски, що ми их по малих містах в Галичинї купуємо, не завсе добрі — ба й не всї надають ся до мальованя з вапном, котре цвіт красок непевних зїдає. Отож для того, що на наших маломіских купцїв не все спуститись можна і що они — часом може просто з несвідомости — продають нам цїлком иншу (одного цвіта) краску, як ми того жадали, а на око тую ошибку розпізнати не так легко, подаю до відомости єдині краски, що их до фреск ужити можна, і адресу торговлї, де их безперечно дістанесь. І так:

 

За білу краску уживає ся: чисте однолїтнє вапно, мелений білий мармур, або товчені шкаралупки яєць.

 

Жовті: земля непиолітанска, ясний окер, золотий окер, огнистий окер, палений окер, земля з Сієни [сира і палена], амбра або т. зв. жовта крейда [дуже добра до мальованя тїла і до перемальовуваня одежей], жовтий болюс, жовта ультрамарина, stibium ochraceum і прекрасне але дуже дороге Cadmium ясне, ярке і помаранчеве.

 

Червоні: неаполітанска червона земля, анґлійска червона земля, багряний (шкарлатний) оксид зелїза — превосходний до мальованя тїла, Morellenroth, що заступає ляки і цинобер — особливо змішаний з воском.

 

Сині: ультрамарина, норимберска ультрамарина, саксоньска ультрамарина, особливо добра яко примішка до зеленого в тїнях, хемічна синка з вітріолю і прекрасна лагідна а дешева Smalte.

 

Зелені: земля веронска, хемічна зелень з вітріолю, швайнфуртска зелена і Chromgrün.

 

Темно-смаглі: мідяно-брунатна, умбра, касельска земля і кольонска.

 

Чорні: ґрафіт або саджа терті з алькоголем, палена кість, кавяна чорнка, виноградна чорнка, чорнка з бресквового дерева і з паперу.

 

То суть найтрівкійші краски до мальованя al fresco, fresco secco а также a la tempera.

 

Купувати их найлїпше в першій австрійскій "Materialen Waaren-Handlung. Zum schwarzen Hund. Wien I. Hoher Markt."

 

До ретушованя і поправок — котрі однак аж по осьми днях чинити належить — розпускає ся краски фрескові з квасним молоком змішаним пів-на пів з старим вапном, або розпускає ся их в каруковій водї і білку.

 

Сі уваги подаю до відомости руского духовенства і малярів церковних.

 

О дорогій стереохромії, о Sotto in su, о так званім Sgrafitto і о золоченю, котрим у нас дуже мало совістних а умілих займаєсь ремісників, напишу пізнїйше.

 

Вижниця 7 марта 1891.

 

[Дѣло, 12.03.1891]

12.03.1891