«Сучасний світ усіяний евентуальними Сараєво — в Лівії, Македонії, Сирії, Україні й Китайському морі. Звісно, найгірше ніколи не є цілком певним, однак воно є можливим, а надто якщо ми відмовляємося його передбачати, аналізувати і приймати стратегію для боротьби з ним»
Безладна реакція європейців на прибуття імміґрантів, спокуса британців вийти з Європейської Унії, посилення влади керівників-популістів у Східній Європі, Франції та Сполучених Штатах, нездатність стримати імперські амбіції Росії та Китаю — усе це є тривожними, конверґентними симптомами, які ми можемо назвати самогубчими.
Західникам у Європі та Сполучених Штатах, починаючи з 1945 р., вдалося збудувати новий світ, — цивілізованіший, освіченіший, де більше поважають права, є більші особисті свободи, більше процвітання і миру, — щоб ліквідувати чи принаймні стримати тоталітарні ідеології. Минуло лише два покоління, і створення НАТО, Європейської Унії та економічна ґлобалізація стали безпрецедентним успіхом, прямим спадком ідеології Просвітництва. Що ж, це правда, що не всі війни зникли, не всю бідність було ліквідовано, але в історії людства ніколи не було стільки людей, як б жили так добре і так довго. Ці досягнення були такими швидкими, що люди, здається, забули, що то не був результат щасливої випадковості, а лиш трудний здобуток розуму супроти нерозважності.
Свобода народів вибирати свою долю, розвиватися повніше, ніж попереднє покоління, стала наслідком безконечних переговорів, вироблення певних норм права, які обговорювалися крок за кроком, остаточної перемоги права над силою. Але більшість людей Заходу, які живуть у свободі, не знають про цей повільний процес, який не часто проявляється; вони думають, що їхня свобода, їхні права, їхній умовний добробут є неодмінною належністю, як повітря, яким ми дихаємо: людська природа призвичаюється до свободи швидше, ніж до примусу. Повернення до тиранії, насильства — це те, що несподівано виявляє очевидність того, наскільки свободу і мир не можна сприймати як належне. В людській природі присутня певна психологічна асиметрія, з якої кепкував персонаж Панґлос в «Кандіді» Вольтера, повторюючи, що «все тільки на краще в цьому найкращому зі світів».
Ґарантією від неусвідомленої спокуси самогубства була народна освіта, неперервне виховання, спрямоване на те, щоб нагадувати — поколінню за поколінням, — що кожне досягнення є наслідком докладених зусиль, приборкання інстинкту через тренування розуму. Але педагоги пішли з університетів і з політичного життя, тимчасом як нові форми комунікації відчинили настіж двері в імперію «згодиться все», де нема ні модерування, ні модератора: занепад писемних засобів масової інформації, — хоча це не єдина причина наступу популізму, націоналізму, теорій змови, повернення магічного мислення, культу сильної особистості й рятівника, — безперечно, посприяв деструктивній діяльності поширювачів дурниць, які апелюють радше до інстинктів, аніж нейронів.
Самогубство Заходу? Ні, це не перебільшення. Якщо Велика Британія, наприклад, вийде з Європейської Унії, цей вихід окрилить всіх поборників незалежності, що може спровокувати ланцюгову реакцію, яка зруйнує єдиний європейський рух, лишаючи за собою лише безробіття і рецесію. Кожна країна, кожна провінція відчують спокусу відійти вбік, забуваючи, що взаємний обмін є основою процвітання.
Чи витримає НАТО цю балканізацію? Ймовірно, ні, і це дозволить російській армії відбудувати на сході Європи свою імперію, яка для початку долучить Україну і балтійські держави. Ми не наважуємося уявити Дональда Трампа в Білому домі, але якщо це станеться, то мусимо враховувати можливість того, що він через необачність розв'яже якийсь конфлікт з Китаєм чи арабським світом. Брак узгодженості між західними урядами також відкриває терористичним рухам шлях до перетворення на держави. Цей загальний безлад сприятиме інтересам фашистських рухів у Європі; ми знаємо цю логіку найгіршого, тому що вже її переживали.
У ці важкі миті, коли історія може збитися зі шляху, нам треба згадати, наскільки те, що ми називаємо Заходом, є крихким, чи біполярним, як сказав би психіатр, якби йшлося про пацієнта. Мені спадає на думку інший прецедент: у 1914 р. в Сараєво, великому місті, яке небагато європейців знайшли би на карті, єдиний револьверний постріл спричинив світову війну; чудовий приклад теорії хаосу, в якому на позір незначна подія викликає потужний ураган, якого ніхто не бажав. Так от, сучасний світ усіяний евентуальними Сараєво — в Лівії, Македонії, Сирії, Україні й Китайському морі. Звісно, найгірше ніколи не є цілком певним, однак воно є можливим, а надто якщо ми відмовляємося його передбачати, аналізувати і приймати стратегію для боротьби з ним. Поговоримо про це наступного тижня.
Guy Sorman
El suicidio de Occidente
ABC, 7.03.2016
Зреферувала Галина Грабовська
10.03.2016