Дзеркальні нейрони і співчуття

У мозку макаки резус є клітини, які активуються не лише тоді, коли тварина рухається, а й тоді, коли вона стежить за собі подібними або людиною. Це встановили ще 1992 року науковці на чолі з Джакомо Ріццолатті з Італійського університету Парми. Вчені припустили, що й люди мають такі «дзеркальні нейрони», які дають змогу зрозуміти наміри інших.

 

 

 

Джакомо Ріццолатті - італійський нейробіологі, що 1992 року виявив: у мавп є специфічн нейрони, які активізуються, коли тварини спостерігають за собі подібними

 

 

2007 року з’явилася стаття, яка критикувала припущення про те, що людина володіє дзеркальними нейронами, такими собі «дивоклітинами», завдяки яким реагує на почуття та дії інших осіб. Ідеї, що клітини можуть самі виконувати таку роботу, є перебільшеними, йдеться в статті.

 

У ній пояснювали: ці клітини специфічно поводилися у мозку мавпи, бо науковці, досліджуючи його активність, розмістили в мозку електроди, на що зреагували окремі нервові клітини. Натомість, вивчаючи людину, вчені переважно застосовують функціональну магнітно-резонансну томографію (фМРТ), що фіксує зміни в кровопостачанні мозку. В такий спосіб не можна визначити активність окремих нервів – лише великих ділянок в мозку.

 

Проте на фМРТ-знімках інформації цілком достатньо. Завдяки їм 2004 року команда на чолі з Танею Сінгер (Tania Singer) з Інституту когнітивних та нейронних наук імені Макса Планка виявила, що певні зони мозку стають активними в двох випадках: тоді, коли відчувають біль, і тоді, коли людина бачить страждання іншого. Неясно залишається, чи в обох випадках спалахують ті ж самі клітини.

 

Зрештою, було чимало інших досліджень, які стосувалися дзеркальних нейронів, і в більшості з них використовували також МРТ. «Це дає більше простору для фантазії, ніж інші розвідки, – вважає нейролог Ганс-Петер Тір (Hans-Peter Thier) з Тюбінгенського університету. – Докази доволі скромні».

 

Проте 2010-го команді вчених, яку очолював нейробіолог Рой Мукамел (Roy Mukamel) з Тель-Авівського університету, вдалося виміряти активність окремих дзеркальних нейронів безпосередньо. Піддослідними в цьому випадку були пацієнти-епілептики, яким для здійснення операції помістили в мозок електроди. Вчені помітили, що певні клітини спалахували не лише тоді, коли пацієнти здійснювали хапальні рухи чи демонстрували емоцію на обличчі, а й тоді, коли помічали, що хтось інший здійснює ці дії. «Проте ці дзеркальні нейрони розташовані в зоні, що відповідає за пам’ять, а не в ділянці моторики, як у мавп», – розповів Тір.

 

Інші дослідники говорять не про окремі дзеркальні нейрони, а про людську дзеркально-нервову систему. Нею цікавляться зокрема клінічні медики: деякі припускають, що в аутистів ця система порушена, а це ускладнює соціальну взаємодію.

 

Проте 2013 року Антонія Ф. де С. Гамільтон (Antonia F. de C. Hamilton) з Університетського коледжу Лондона оприлюднила оглядову статтю, в якій детально проаналізувала 25 досліджень на цю тему, і прийшла до несподіваного висновку: «На загальні відхилення функцій дзеркальної системи при аутизмі мало що вказує».

 

Дзеркальні нейрони у мавп змушують науковців добре задуматися: деякі клітини спалахують лише тоді, коли дія відбувається на відстані витягнутої руки.

 

Зрештою примати не єдині, кому приписують дзеркальні клітини. 2008 року команда на чолі з Річардом Муні (Richard Mooney) з Дюкського університету, що в Північній Кароліні, опублікувала результати експериментів зі співочими птахами. У мозку піддослідних тоді виявили клітини, які активуються, коли пташка виспівує певну послідовність нот, а також при прослуховуванні цієї послідовності.

 

Тобто, дослідження дзеркальних нейронів ще далекі від свого завершення.

 


Hanna Drimalla
Im Spiegel des Mitgefühls 
Wissenschaft.de, 17.02.2016
Зреферувала Соломія Кривенко

18.02.2016