Нещодавнє вручення вірчих грамот президентові Порошенку новим послом Ватикану в Україні, нунцієм Клаудіо Ґуджеротті, актуалізувало тему ймовірного візиту до Києва (та Львова?) Папи Римського Франціска.
Архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті «відзначив, що увага Святого Престолу привернута до України, та наголосив, що Україна є пріоритетом для Папи Римського». Як повідомляла прес-служба Банкової, «співрозмовники також обговорили питання, пов'язані з підготовкою візиту в Україну Папи Франціска». Залишилося з'ясувати, чого більше в цих заявах — шаблонних дипломатичних реверансів чи реального наближення приїзду Святішого Отця.
Новопризначений нунцій Клаудіо Ґуджеротті святкував Різдво у Львові
Як «Z» повідомляв раніше, запрошення до України від нової влади понтифік отримував уже двічі: у квітні 2014-го — від Арсенія Яценюка, в листопаді 2015-го — від Петра Порошенка. Якби такий візит відбувся, він став би справжнім проривом у ставленні Апостольського престолу до ситуації в Україні в умовах російської аґресії. Адже не секрет, що на практиці Папа Франціск не поспішає через Україну псувати діалог Риму з московським православ'ям.
В УГКЦ визнають, що досі з Ватикану не пролунало навіть натяків на оголошення конкретної дати.
Позаштатний радник президента Порошенка Олег Медведєв на питання «Z» відповів лаконічно: «Це не раніше наступного року».
В УПЦ МП не дали відповіді на запит «Z» з приводу ставлення Московського Патріархату до візиту Глави Ватикану. Хоча ця позиція відома й без того — вона різко неґативна.
Серед тих, хто відповів на наші питання, — секретаріат Апостольської Нунціатури (сподівана дуже дипломатична відповідь) та УПЦ Київського Патріархату (заява чітка, недвозначна й тому показова). Розгорнутого коментаря отримали ми і від прес-серетаря Глави УГКЦ отця Ігоря Яціва.
Ірина ДРОБУТ,
секретар Апостольської Нунціатури:
- Нунцій ознайомився із запитаннями вашого видання, а також загалом із матеріалами, які друкує «Збруч».
Щодо першого запитання — який зміст вкладається у фразу «Україна є пріоритетом для Папи Римського»?
Свідченням цього факту є також і те, що про важливість досягнення миру в Україні Папа наголосив у черговий раз під час аудієнції 11 січня ц.р., наданій представникам Дипломатичного корпусу, акредитованим при Святім Престолі, з нагоди новорічних привітань.
Подаю переклад Апостольської Нунціатури: «Нехай цей Святий Рік Милосердя стане також нагодою для діалогу та примирення [...]. Передусім, нехай це стане сприятливим часом для того, щоб остаточно покласти край конфлікту в східних реґіонах України. Фундаментально важливою є підтримка, яку міжнародна спільнота, окремі держави та гуманітарні організації зможуть надати цій країні з багатьох точок зору заради того, щоб вона подолала теперішню кризу».
Щодо інших запитань — чи справді існує принципова згода Ватикану на візит Папи Франціска в Україну і якщо так, то коли такий візит може відбутися — Апостольська Нунціатура наразі не володіє якоюсь більшою інформацією.
Архиєпископ ЄВСТРАТІЙ (ЗОРЯ),
голова інформаційного управління (прес-центру) УПЦ Київського Патріархату:
- Позиція Київського Патріархату щодо можливого візиту Папи Франціска така сама, яка й була щодо візиту Папи Івана Павла ІІ. Ми вважаємо, що вірні і Греко-Католицької, і Римо-Католицької Церков в Україні мають право та повинні мати можливість зустрітися й провести спільну молитву зі своїм духовним провідником.
Крім того, оскільки Україна має міждержавні відносини з Ватиканом, зараз ці відносини є особливо важливими. Держава зацікавлена в тому, щоб вони далі розвивалися.
Ми сподіваємося, що навіть сам процес підготовки до оголошеного візиту також сприятиме кращому розумінню Ватиканом ситуації в Україні. Бо, скажемо так, у нас є низка зауваг до тієї позиції, яку ми бачимо. На відміну від європейських країн, які чітко артикулюють своє ставлення до російської аґресії, ватиканська дипломатія про це не говорить. Президента Путіна охоче приймали у Ватикані, і це був один із небагатьох його візитів до європейських столиць за останні два роки. Чи була користь із того спілкування, сказати важко.
Київський Патріархат також дещо дивує позиція ватиканської дипломатії у ставленні до нашої Церкви. Хоча ми маємо добрі, конструктивні взаємини із Греко-Католицькою та Римо-Католицькою Церквами в Україні, і за кордоном під час візитів нашого патріарха та ієрархів відбуваються зустрічі з представниками Католицької Церкви, але офіційно Ватикан вдає, ніби Київського Патріархату не існує.
На наше переконання, це відбувається насамперед тому, що Ватикан дуже поціновує свої відносини з Москвою. Тут виникає дуже парадоксальна картина. Ми прекрасно пам'ятаємо, як Церква Московського Патріархату ставилася до візиту в Україну Папи Івана Павла ІІ — включно з демонстраціями, включно із заявами керівника Лаври владики Павла, який публічно заявляв, що він буде молитися, аби літак Папи не сів у київському аеропорту. Але з цією Церквою Ватикан продовжує наполегливо вибудовувати відносини, прагне їх розвивати та розширювати. Натомість Церква Київського Патріархату виявляється якимсь таким прикрим, зайвим, непомітним чинником.
Для мене очевидно, що в рамках підготовки до заанонсованого візиту Папи ватиканська дипломатія мала б звернути трохи більшу увагу на Київський Патріархат та потребу налагоджувати з нами відносини.
Адже прикро, коли вірні УПЦ КП домовляються про богослужіння за участю нашого священика з України, а після скарг з боку Московського Патріархату Рим скасовує ці домовленості. Зрозуміло, що це речі прикрі, яких не мало б бути, враховуючи рівень поваги та конструктивних відносин між нашими Церквами в Україні.
Щодо того, як імовірний візит Папи може вплинути на міжконфесійні відносини в Україні?.. Якщо підбирати слово, яким можна описати цей вплив, то це слово — «інтенсифікація». Я думаю, що ця інтенсифікація буде як позитивною в одних моментах, так і неґативною в інших.
З боку Московського Патріархату, вочевидь, будуть робитися певні речі, щоб перешкодити цьому візиту. Особливо зважаючи на те, які настрої зараз панують в середовищі нового керівництва УПЦ МП. А воно значно більш проросійськи налаштоване, ніж було керівництво за митрополита Володимира. Тож якщо навіть за часів Володимира було таке ставлення до візиту Папи, про яке я вже згадував, то можна уявити, як це виглядатиме тепер.
Думаю, може бути загострення дискусії між Католицькою Церквою й Московським Патріархатом з приводу візиту.
З іншого боку, можливо, підготовка такого візиту стане каталізатором у зміні ставлення Ватикану до Київського Патріархату. Мені здається, це було б природним і правильним.
Загалом, я гадаю що сам процес підготовки до оголошеного візиту Папу несе в собі корисну складову. Бо змушує ватиканську дипломатію звертати більше уваги на Україну, ніж досі. Наприклад, я знаю, і це не великий секрет, що попередній нунцій в Україні, архиєпископ Галліксон, будучи великим другом України і відповідним чином оцінюючи ситуацію в Україні й Росії, на жаль, мав мало можливостей щось зробити — тому що його керівництво у Ватикані посідало іншу позицію щодо того, як слід реагувати на російську аґресію проти України.
І, власне, я думаю, це було головною причиною того, що посаду нунція в Україні він змінив на посаду нунція у Швейцарії.
Також слід згадати певні моменти розчарування, які були в зв'язку з деякими офіційними ватиканськими документами щодо України. Зокрема, коли відбувалася зустріч католицьких єпископатів латинського і східного обрядів із Папою, то я пригадую, що й блаженнійший владика Святослав казав про певні зразки російської пропаґанди, які відчуваються в певних оцінках щодо України. Аби такі речі змінилися, треба, щоб у Ватикані було більше розуміння, що відбувається з Україною й навколо України.
Віктор ЄЛЕНСЬКИЙ,
доктор філософських наук, соціолог релігії, народний депутат України, президент Української асоціації релігійної свободи:
- Чи варто розцінювати зміну нунція в Україні в ракурсі підготовки до можливого візиту Папи? Я думаю, що це нормальна дипломатична ротація, коли через певний термін одного дипломата змінюють на іншого.
Загалом, наступне призначення дипломата, як правило, говорить про те, наскільки Апостольська Столиця задоволена його місією в попередній країні. Наприклад, нунцій Нікола Етерович, за каденції якого відбувся візит в Україну Папи Івана Павла ІІ, отримав дуже високу позицію у Ватикані. Зрозуміло, що це була оцінка його внеску в українсько-ватиканські відносини та його роботи з підготовки папського візиту, який відбувся 2001 року.
Що ж до підготовки візиту Глави Ватикану як такого, то, маю визнати, я поки що не бачу якихось серйозних сиґналів, які свідчили б, що Папа Франціск може приїхати в Україну.
Його запрошення до України — це був дуже сильний хід нашої нової влади. Перше запрошення було зроблене щойно після перемоги Майдану, коли прем'єр-міністр Арсеній Яценюк 26 квітня 2014 року перебував у Римі. Росія в той період всіляко намагалася видати нову українську владу за нелеґітимну, але Папа дав приватну аудієнцію чотирьом лідерам, серед них і Яценюку, при тому що в Римі перебували понад сто глав держав та урядів з усього світу. Для Москви це був удар.
Вдруге Папу запросив в Україну вже президент Петро Порошенко.
Вручаючи вірчі грамоти президентові Порошенку, новий нунцій архиєпископ Клаудіо Ґуджеротті зазначив, що «наша країна є пріоритетом для Папи Римського». Якщо це буде підтверджено на рівні високих представників Католицької Церкви, конгреґацій Апостольського Престолу і, зрештою, самого Папи Франціска, це може бути дуже важлива річ в українсько-ватиканських відносинах. Але це мають бути дійсно серйозні підтвердження — і щодо «пріоритету», і щодо візиту. Я знаю, що й українські церковні діячі, і дипломати багато роблять для того, щоб Україна була справді пріоритетом для зовнішньої політики Апостольського Престолу. Та ми чекаємо на підтвердження з Риму.
Візит Папи в Україну завжди залежить також і від православної сторони. Звісно, я маю на увазі православних Московського Патріархату. Вони відкрито, брутально заважають такому візиту.
Папа Іван Павло ІІ вирішив їхати в Україну в 2001 році, попри цей спротив. Але я не знаю, чи наважиться на таке Папа Франціск, який розглядає Московську Патріархію як важливого партнера в православно-католицькому діалозі.
Зараз не видно, щоб УПЦ Московського Патріархату змінювала свою позицію щодо можливого візиту Папи в бік більшої лояльності. Якщо стежити за виданнями УПЦ, то навпаки, є протилежні сиґнали. Зараз керівництво УПЦ МП стало більш консервативним. Я маю на увазі предстоятеля цієї церкви митрополита Онуфрія. І Московська Патріархія робитиме все від неї залежне, щоб діалогу з Католицькою Церквою не було. Вона всіляко зриватиме цей діалог.
Навіть коли предстоятелем УПЦ МП був митрополит Володимир (Сабодан), більш самостійний у своїх діях, — і тоді ці спроби зривалися. Тоді Москва, що називається, «пальчиком погрожувала» УПЦ МП за можливий діалог із католиками. Тепер ситуація ще більш виразна. Пояснюють це вони своєю старою історією про експансію, прозелітизм, пропаґандистськими шаблонами щодо знищення трьох західноукраїнських єпархій.
А взагалі, Московська Патріархія хоче поставити свої відносини з Католицькою Церквою у залежність від ставлення РКЦ до Греко-Католицької Церкви в Україні й узагалі до проблеми так званого уніатизму. Вони у зв'язку з цим уже кілька разів зривали православно-католицький діалог.
о. Ігор ЯЦІВ,
прес-секретар Глави УГКЦ:
- Офіційні запрошення президента, єпископату католицьких єпископів УГКЦ і Римсько-Католицької Церкви в Україні — це тільки половина справи. Є ще певне планування Апостольської Столиці загалом чи Святішого Отця зокрема можливих дат такого візиту.
Я знаю, що є офіційні запрошення, я знаю, що був президент і він запросив Святішого Отця в Україну — і це все. Що далі, які реакції на це в Апостольській Столиці — я не володію такою інсайдерською інформацією. Як це буде і коли — ми не маємо ще жодних навіть натяків.
Ідеться про те, що Папа прийняв запрошення, тобто він не заперечує таку можливість. Але це не означає, що він завтра спакує валізку і приїде. Все залежить від планів, від того, які обставини всередині країни.
Сьогодні, звісно, для нас болить питання аґресії, питання війни, питання примирення, питання гуманітарних потреб вимушених переселенців і постраждалих під час війни, питання поранених і так далі. Тобто всі ті питання, з якими і тепер, і раніше зверталися до Апостольської Столиці з проханням допомогти. Зокрема, блаженійший Святослав неодноразово звертався до Папи про те, що Україна перебуває в такому стані великої гуманітарної потреби й, відповідно, щоби Святіший Отець, використовуючи свій авторитет, свої можливості, впливав, допомагав, щоби світові лідери звернули увагу на ці потреби…
Чи міг би ймовірний візит Папи посприяти вреґулюванню релігійної ситуації в Україні? Я думаю, користь візиту завжди є в тому, що люди, до яких приїжджає Папа, бачать Папу, а Святіший Отець бачить людей — в сенсі бачить дійсність, зустрічається з різними групами цих людей. У випадку, наприклад, візиту в Україну вже тепер святого Івана Павла II відбувалася його зустріч зі Всеукраїнською радою Церков і релігійних організацій, і, наскільки я розумію, для Святішого Отця було великою приємністю бачити, коли представники різних не просто християнських Церков, але релігій, разом не просто зустрічаються, а практично фактично щодень працюють в питаннях законодавчого удосконалення, в питаннях реагування на виклики суспільного життя. Коли ми розповідаємо на міжнародних форумах про цю Всеукраїнську раду, то для тих, хто слухає, це є великим відкриттям — що в Україні панує такий міжрелігійний і міжцерковний діалог і плідна співпраця.
Тобто також є нагода і під час майбутнього візиту Папи Франціска зустрітися з Всеукраїнською радою і також бачити цю країну, в якій мирно собі співжиють різні Церкви, релігійні організації. І не просто співжиють, а толерують одне одного, але також разом співпрацюють у тих ділянках, де можуть співпрацювати.
21.01.2016