Сто років тому астроном Персіваль Ловелл, один з першовідкривачів Плутона, зробив припущення, що далеко на околиця Сонячної системи може ховатись ще одна «планета Х». Тепер астрономи стверджують, що мають непрямі докази існування такої планети, що має бути вдесятеро більшою за Землю. А називають загадковий об’єкт «Дев’ятою планетою».
"Дев'ята планета" в уяві художника.
Якщо така планета існує, то вона повинна рухатись по еліптичній орбіті й робити один оберт навколо Сонця кожних 20,000 років, а її мінімальна відстань до Сонця має становити 200 астрономічних одиниць. Така планета, отже, існує десь за межами крижаного царства поясу Койпера.
Безпосередньо «Дев’яту планету» ніхто не бачив, але висновок про її існування можна зробити, спостерігаючи за кількома об’єктами поясу Койпера.
«Коли я вперше почув про те, що в Сонячній системі може існувати ще одна планета й при цьому гігантських розмірів, я подумав, що це божевілля. Але коли я взявся перевіряти цю ідею, у мене не просто залишилося іншого висновку», – каже астроном Майк Браун з Каліфорнійського технологічного інституту в Пасадені.
20 січня в журналі Astronomical Journal Браун та його колега Костянтин Батигін опублікували статтю зі свідченням існування «Дев’ятої планети».
За словами її рецензента астронома Алессандро Морбіделлі, спеціаліста з динаміки орбіт небесних тіл Університету Лазурного берега у Ніцці (Франція), аналіз Брауна та Батигіна його «достатньо переконав». Утім не всі поділяють таку впевненість.
«За свою кар’єру я вже бачив чимало таких заяв, але рано чи пізно завжди виявлялося, що вони хибні», – каже планетолог з Південно-Західного дослідницького інституту в Боулдері (Колорадо) Хал Левінсон.
Історія з «Дев’ятою планетою» чимось нагадує ХІХ століття, коли астрономи спершу передбачили, а згодом відкрили Нептун за його гравітаційним впливом на орбіту Урану. Вона розпочалась у 2014 році, коли астрономи Чедвід Трухільйо і Скот Шеппард виявили у поясі Койпера об’єкт 2012 VP113, що рухається по витягнутій орбіті та не наближається до Сонця ближче, ніж на 80 а. о. (відстань Плутона до Сонця становить 48 а. о.). VP113 зайняв місце після Седни як другий відомий об’єкт з такою далекою орбітою. Тоді Трухільйон та Шеппард заявили, що орбіти цих тіл вказують на те, що на відстані 250 а. о. має існувати ще один об’єкт, набагато важчий за Землю.
Перевірити цю гіпотезу взялися Батигін і Браун. За словами Брауна, їх метою спочатку було доказати, що ця ідея божевільна. Але Трухільйо і Шеппард довели, що VP113 та кілька інщих об’єктів з поясу Койпера мають одну спільну рису: усі вони в найближчій точці до Сонця перетинають площину зовнішньої Сонячної системи (тобто від Сонця до транснептунових об’єктів) й рухаються при цьому з півдня на північ.
Батигін і Браун ретельніше проаналізували ці орбіти й виявили, що їх осі лежать практично в одній площині, так ніби їх розташувала якась гравітаційна сила. Здійснивши необхідні розрахунки, вони зробили висновок про існування «Дев’ятої планети» та її ключові параметри.
Орбіти Седни, VP113 та деяких інших транснептунових об'єктів (білий колір) та гіпотетичної "Дев'ятої планети" (червоний)
Ця планета, можливо, трохи менша за Нептун й повинна належати до класу крижаних гігантів з газоподібною оболонкою. Можливо, у перші 3 млн. років після утворення Сонячної системи гравітація Урану й Нептуна викинула її назовні.
Автори дослідження наголошують, що помітити цю планету в телескоп буде дуже важко, оскільки вона розташована дуже далеко від Сонця й має бути зовсім тьмяною. Принаймні спостереження за допомогою телескопу Субару на Гаваях не дало результатів. Утім Батигін і Браун переконані, що непогані шанси її побачити будуть у Великого синоптичного оглядового телескопу, який зараз будується та запрацює у 2020 р.
Alexandra Witze
Evidence grows for giant planet on fringes of Solar System
Nature, 20/01/2016
Зреферував Євген Ланюк
20.01.2016