"50 міліонів в Європі під загрозою голодної смерті!" — заявив недавно Герберт Гувер, колишній американський президент і визнаний глава найбільш реакційного крила американської буржуазії.
Власник однієї з найбільших японських промислових і пароплавних компаній Кошііро Ішіхара в газеті "Джапен таймс" одверто мріє про взаємовинищення народів Європи: "Навіть якщо війна закінчиться в 1941 році, — пише він, всі європейські держави терпітимуть від гострої недостачі продовольчих продуктів. Якщо ж вона триватиме ще довше, більше європейців помре від голоду, ніж від снарядів. Якщо війна затягнеться років на десять, населення Європи зменшиться на 100—200 міліонів. Мені здається, що європейська цивілізація гине".
Так оцінюють запеклі імперіалісти обстановку в Європі, яка склалась після 16 місяців війни.
Друга імперіалістична війна привела до розвалу всього господарства буржуазних країн Європи. Грандіозний ріст воєнної техніки і розмах озброєнь вимагали повного переведення господарства воюючих держав на воєнні рейки, вимагали з самого початку крайнього напруження всіх господарських сил. А маневрений характер війни стер грані між фронтом і тилом. Кровопролитні і руйнівні бої розігрались на обширних, густо населених просторах.
Лише трохи більше місяця по-справжньому бушувала війна на території Франції. Алє цього місяця було досить, щоб відкинути багату країну на десятиліття назад. Розгромлено північні індустріально розвинуті області, затоплено шахти, знищено, спалено багато заводів, зруйновано тисячі кілометрів шосе і залізниць, висаджено в повітря тисячі мостів. Цілі міста, сотні сіл перетворено в руїни. Десять міліонів людей, які кинули під час німецького наступу насиджені місця, майно, тікали світ за очі.
В маленькій Бельгії знищено або пошкоджено понад 100 тисяч будинків, висаджено в повітря півтори тисячі мостів і тунелів, зруйновано 100 залізничних станцій. На відбудування зруйнованого потрібно буде півтора міліарда американських доларів.
В Голландії, в одному тільки Роттердамі в результаті повітряного бомбардування, яке тривало 3—4 дні, зруйновано весь центр міста. 70 тисяч чоловік стали бездомними.
Які ж колосальні руйнування повинні бути в англійських містах, які ось уже 4 місяці ніч-у-ніч зазнають нальотів німецької авіації! Тільки в одному з районів Лондона — Поплар з 23 тисяч будинків, що були там, розбито або пошкоджено 14 тисяч. Зовсім зруйнована більша частина Ковентрі одного з центрів англійського машинобудування, великого міста з 200-тисячним населенням. Дуже тяжко потерпіли від бомбардувань Бірмінгам — місто з міліонним населенням. Шеффілд і найважливіші після Лондона портові міста Ліверпуль, Саутгемптон, Брістоль.
Німецькі та італьянські міста, покищо, правда, в трохи меншому масштабі, ніж англійські, також зазнають безперервних повітряних атак англійців. У великому порту і другому по кількості жителів після Берліна німецькому місті — Гамбургу розбиті цілі квартали, серйозно зруйновані портові споруди. Багато нальотів було і на столицю Німеччини — Берлін, на центри Рурської промисловості області — Дюссельдорф, Ессен, на великі італьянські міста — Неаполь, Турін і інші.
Бідування населення Англії з кожним днем стають все більш і більш тяжкими. Особливо трагічне становище людей, будинки яких знищені бомбами, людей, які часто втратили своїх близьких під руїнами будинків. "Ніяка фантазія, на яку здатна людина, не може уявити собі злидні, в яких перебувають ці, поставлені в безвихідне становище люди", — пише англійська газета "Ньюс хроніка".
Страждання народних мас посилюються ще і тим, що Англія і Німеччина намагаються задушити одна одну в тисках блокади. Адже капіталістична Європа, за винятком її східної частини, залежить від ввозу продовольчих продуктів. Ця залежність збільшилась в зв'язку з знищенням і загибеллю накоплених продовольчих запасів. Неврожай, якого в 1940 році зазнали країни капіталістичної Європи, з особливою силою загострив продовольчий кризис.
Буржуазна преса намагається пояснити поганий урожай насамперед затяжною, лютою зимою 1939-40 року. Безперечно, зима в певній мірі відбилась подекуди на урожайності. Але головна причина, безумовно, в самій війні. Війна відірвала від плуга найбільш працездатних молодих селян. Власті реквізували коней, грузовики. Для тих машин, що лишились, нема горючого. Припинився ввіз добрив, на широкому застосуванні яких побудовано землеробство в більшості західноєвропейських держав. В країнах, безпосередньо зачеплених війною, — Бельгії, Північної Франції, Голландії — значна частина урожаю була витоптана під час воєнних дій. Друга частина лишилась незібраною, бо населення втекло.
В результаті — у Франції врожай зернових не перевищує 60-70 процентів нормального, урожай картоплі — 55 процентів. Повна катастрофа з цукровими буряками, яких зібрано не більше 20—30 процентів звичайної кількості.
Не краще становище і в нейтральних країнах. В Швеції, наприклад, урожай зернових 7 міліонів центнерів, замість нормальних 12 міліонів. В Угорщині зібрано 21 міліон центнерів, замість 31 міліона; в Югославії — 20 міліонів, замість 28; в Румунії — 17 міліонів, замість 40. Майже цілком загинув в Румунії виноград, наполовину — овочі і фрукти.
Гине скотарство. Франція в результаті війни втратила 30 процентів поголів'я коней, 20 процентів рогатої худоби, 25 процентів овець і 65 процентів свиней. В Данії кількість свиней зменшилась на 30 процентів, птахівництво скоротилось наполовину.
"Ясна відповідь — краща, ніж необгрунтовані оптимістичні чутки, якими нас втішали в перший рік війни. Друга воєнна зима буде особливо тяжкою, але ніхто ще не знає, що ми будемо їсти в 1941—42 р." — попереджає своїх читачів шведська газета "Дагес нюхетер". Такі висловлювання все частіше і частіше зустрічаються на сторінках буржуазної преси.
"Найголовніше питання полягає в тому, — пише буржуазна бельгійська газета "Нуво Журналь", — чи будуть діти в найближчі місяці мати хоча б трохи хліба і трохи тепла". Сучасну епоху ця газета називає "найстрашнішою за останні два віки".
Буржуазні уряди всіма силами намагаються обмежити споживання трудящих мас. Французський уряд спробував введенням карткової системи хоч трохи впорядкувати постачання населення. Але з цього нічого не виходить, тому що видавати по картках нічого.
В цій розореній, голодній країні найтяжча доля робітників. Уряд вважає, що у Франції тепер безробітних 1.100 тисяч. Це віком до 27 років. А старше? Проте і ця цифра явно применшена. Навіть за офіціальними даними в одному тільки Парижі, хоч сюди не вернулась ще частина втеклого населення, є 800 тисяч безробітних.
Не краще становище і в Бельгії, Голландії, а також в Данії і Норвегії. Скрізь — карткова система, при чому пайки явно недостатні. В Данії на кожного жителя в місяць припадає 6 кіло чорного і 2,1 кіло білого хліба, тобто 270 грамів на день. Ціни при цьому ростуть. Так, оселедці подорожчали в десять раз. Жорстоких страждань зазнає населення Данії і Голландії через відсутність палива; в Данії і Голландії нема лісів, а ввозити паливо не можна через блокаду.
(Закінчення в наступному номері)
[Червоний Перемишль, 10.01.1941]
(Закінчення)
Тяжких ударів завдає німецька блокада і бомбардування постачанню Англії. Три чверті продовольчих продуктів, що їх споживають 46 міліонів англійців, ввозиться зза моря. Але море тепер стало небезпечним. Від ворожих підводних човнів і літаків гинуть цілі каравани британських суден. Зовсім припипився ввіз в Aвстрію товарів і бекону з Данії і Голландії.
Тому і в Англії — картки. Ціни на продути в гуртовій торгівлі зросли в середньому на 58 проц., роздрібні ціни підскочили ще більше: риба подорожчала на 107 пpoц., цукор на 94 проц. Між тим, заробітки робітників зменшуються. Капіталісти не сплачують простої за час нескінчених повітряних тривог. А уряд до того ж вдвоє підвищив податки. Зубожіння англійських робітників дійшло до того, що багато з них не можуть навіть купувати ті продукти, які видаються по картках. Жінки робітників досить часто уступають заможнішим сусідам свої картки на дорогий бекон.
В Італії урожай нижчий звичайного, і тут — утруднення з продовольчими продуктами і паливом. Введені, як обов'язкові, 4 м'ясоїсні дні на тиждень.
I нейтральні держави в тисках блокади. В Швеції, відрізаній від ринків збуту, 300 тисяч безробітних. При цьому вдвоє зросла вартість прожиточного мінімуму. Така ж картина і в Фінляндії. Тут, в країні з розвиненим тваринництвом, введені картки на м'ясо, молоко, жири. Ростуть ціни, росте безробіття, злидні. В Хельсінкі — столиці Фінляндії — за останній рік зареєстровано більше крадіжок, ніж за попередні п'ять років, разом узяті.
В Іспанії голод і безробіття стали уже звичайним явищем. Поміщикам повернуті землі, які республіканський уряд передав селянству. Більша частина цих земель не обробляється. Урожай пшениці і рису на 50 процентів вижчий нормального, а цукру вироблено всього 10 процентів звичайної кількості. Ціни на товари нечувано високі. Безробітних більше міліона.
Ось як описує в американській газеті "Дейлі уоркер" становище і Іспанії один комерсант, який приїхав звідти: "Цукру, кофе, рослинного масла, яєць, рису, молока, сочевиці, хліба, гacy і вугілля — нема. З другого боку, є достатня кількість шинки, пирожних, риби, тобто продуктів, які більшість населення не має можливості купувати через високі ціни... На вулицях великих міст можна бачити групи людей, які риються в урнах на сміття, шукаючи чогонебудь поїсти. Жебраки всюди. Проституція росте. Біля дверей кафе нерідко можна бачити дівчат, часто молодших 14 років які заробляють на життя єдино доступним для них шляхом".
В голодуючому Парижі дорогі нічні ресторани і кабаре переповнені спекулянтами і їх дамами. Тут охоче платять по 450 франків за пляшку шампанського, тобто стільки, скільки сім'я робітника проживає за місяць.
До того ж, більшість буржуа встигла заздалегідь зробити великі запаси продовольчих продуктів. Пишно розцвітає спекуляція.
Десятки тисяч людей лишаються без притулку в результаті повітряних бомбардувань англійських міст.
Спекулянти наживаються і на цьому. Вони скуповують пусті будинки і набивають на 500 процентів ціни на кімнати.
Спекуляція на воєнних поставках, на крові і житті міліонів людей приносить величезні бариші. Але це ж річ звичайна! На та і війна! В Англії уже в 1939 р. 924 акціонерних товариства одержали гігантський прибуток — коло 200 міліонів фунтів стерлінгів. Компанія "Брітіш селаніз", яка виробляє штучний шовк, мала за 1940 рік 320 тисяч фунтів стерлінгів чистого прибутку проти 94 тисяч в 1939 році. Судноплавство зазнає колосальних втрат від німецької блокади. Це не заважає, однак, судноплавствам загрібати величезні прибутки. Пароплавна компанія "Пeнінсуларенд Орієнтал шіппінг компані" дала в 1940 році 355 тисяч фунтів стерлінгів прибутку проти 445 тисяч в попередньому році.
І до нинішньої війни в повній мірі застосовні слова В. І. Леніна, якими він охарактеризував точку зору капіталістів на війну: "Війна "жахлива" річ! Так, але війна — жахливо вигідна річ"
Капіталісти використовують війну для нечуваного загострення експлуатації трудящих. Всюди ліквідовано трудове законодавство. Робітник мілітаризований І зовсім безправний. Восьмигодинний робочий день давно скасований не тільки в воюючих країнах. В нейтральній Туреччині робочий день збільшений до 11-12 годин, в Іспанії, в дунайських країнах (Угорщина, Румунія, Югославія) тривалість його — 10 і більше годин. У Франції на небагатьох діючих заводах працюють по 10-12 годин.
***
В крикливих конвульсіях, в звірячій люті здихаючий капіталізм знищує колосальні матеріальні і культурні цінності, накоплені працею цілих поколінь, прирікає трудящих на голод, злидні і смерть.
Але всюди в капіталістичному світі, всупереч війнам і терору, наростає рух протесту трудящих мас. З самих народних глибин, знизу створюється єдиний пролетарський фронт боротьби проти війни, за мир між народами, проти реакції і її соціал-демократичних лакеїв. Множиться число стачок, виступів робітників. Так за повідомленням однієї газети в Англії воєнна промисловість зазнає більшої шкоди від забастовок, ніж від нальотів німецької авіації.
Все ясніше уcвiдомлюють маси, що тільки покінчивши з капіталістичним режимом, який породжує війни, можна раз назавжди покінчити і з самою війною. З надією і гордістю дивляться трудящі всього світу на Pадянський Союз, де народ, завдяки мудрій сталінській зовнішній політиці Радянського Уряду, не переживає страхіть війни, спокійно, впевнено множить свої перемоги на шляху до сяючих верши комунізму.
[Червоний Перемишль, 10.01.1941]
10.01.1941