«Забобон»

Я вчуся говорити про все, про що колись була змушена мовчати: про власні страхи, про неприйняття, про недостатність, про посередність, про нездатність, про самотність… Все те, про що я досі мовчу, або колись ще напишу, або, можливо, вже не буде такої потреби.

Обидва письменники, відштовхуючись від волинських реалій, наповнили свої тексти світом значно ширшим, ніж один регіон, переплетінням подій і людських доль, які виходять далеко за межі описаного ними часопростору, і продовжують в нашій уяві жити своїм життям.

Справжні речі є незнищенними. Це особливо важливо сьогодні. Перехід Мавки у світло — це не поразка, а апофеоз. Це доказ того, що найвища, чиста енергія не може бути знищена нічим. І не буде.

Понад шість віків розвитку традиції, що подала феномен національної художньої культури – візуальні образи українського Різдва. Це розповідь про те, як у трьох суспільних середовищах – Храм, Дім, Соціум – реалізуються та взаємодіють духовність, віра, народна звичаєва культура.

Сірість – довкола… Раптом – одненьке на цілий сад червоне яблучко, що цупко трималося гіллі!.. Воно й розвіяло весь той сум. А повсюдна сірість стала гарним для нього тлом…

Непокараність зла й продемонструвала, що маніяку і вбивці для успіху потрібно просто перемогти іншого маніяка. Це і допомогло поверненню безумства на політичну сцену

Інколи собі міркую, що снігопади, утримуючи нас у своєму полоні, найближчі до поезії. Чому? А хіба я знаю?

Війна обірвала життя самобутнього автора, який вмів руйнувати шаблони не задля знищення, а заради створення яскравого поетичного слова