Загальні Збори "Народного Дому" у Львові.

 

Загальні Збори "Народного Дому" у Львові були сего року не так численні як давнїйше. Коли нинї около 10 год. предсїдатель управляючого совіта о. Делькевич відкрив засїданє, було всего лиш 51 членів; пізнїйше надійшло ще кільканацять, так, що загальне число виносило около 70. На зборах явила ся: Є. Ексц. Впреосв. митрополит Сембратович протектор "Нар. Дому", крилошане Білецкій, Петрушевич, Матковскій з Перемишля, о. Павликів, д-р Ис. Шараневич, д-р Иван Добряньскій, редактор Марков, проф. Костецкій посли д-р Антоневич і Герасимович, проф. Сивуляк, ректор о. Бачиньскій, д-р Литиньскій, о. Чировскій, о. Лїсевич з Кут, проф. Вінцковскій, д-р Павенцкій, Ропицкій і п. Дуда; дальше судія Шехович, д-р Ом. Огоновскій, о. Заячковскій з Лопянки, о. Стефанович, і богато священиків с провінції оден міщанин і одна дама.

 

Збори відкрив о. Делькевич короткою промовою, в котрій привитав зібраних членів і відпоручників консесторій львівскої і перемискої, крил. о. Білецкого і о. Матковского, а сконстатувавши відтак достаточне число членів, предложив вибір предсїдателя і єго заступника на час зборів і двох секретарів та их заступників. Предсїдателем збору вибрано одноголосно о. Лїсевича с Кут а єго заступником п. Антоневича. Секретарями вибрано п. Коцовского і о. Бідинкевича.

 

О. Лісевич забравши місце в президії подякував за довіріє, яке єму сим вибором заявили збори і звертає увагу на то, що збори відбувають ся в комнатах, за котрі мусять бути вдячними Найясн. монарсї, котрий подарував місце під "Народний Дім", котрий поставив першу основу сеї институції, за що єму весь народ рускій, все духовеньство і вся интеліґенція мимо всїляких ворожих заходів з різних сторін позістануть завсїгди непоколебимо вірні і вдячні. Бесїдник вносить оклик в честь цїсаря а зібрані повторяють трикратно "Многая лїта!" О. Лісевич говорить дальше: Поки ми сполучені з нашою церквою, з нашими князями церкви, то ми сильні і ми им повинні бути вдячні за то, що они перебувають серед нас і скріпляють наші сили. Вношу длятого в честь Єго Ексц. Впреосв. митрополита "Многая лїта!" Збори повтаряють трикратно.

 

Опісля представив о. Делькевич правительственного комісара п. Заячковского а предсїдатель забравши відтак ще раз голос просив, щоби в дискусії держати ся строго предмету а коли будуть які внесеня, то щоби держати ся також точно лиш того, що дотикає самого института.

 

Пос. Антоневич вносить, щоби вибрати зараз комісію люстраційну і на внесенє д-ра Добряньского вибрано пп.: Савчиньского, Сивуляка, Білоуса і оо. Лисяка і Грабиньского.

 

Потім відчитав п. Лагола дуже основно оброблене і обширне справозданє з дїяльности управляючого совіта, з котрого на разї можемо лиш то навести, що бібліотека Народ. Дому дуже значно побільшила ся а читальня при нїй не може ще бути відкрита, бо нема на ню місця. Також і музей не може бути відкритий, бо ще не зроблено инвентаря. Платної бурси, де би виховувалась руска молодїж в рускім дусї і в дусї реліґійнім не може Народн. Дім відкрити, бо не має на ню відповідного поміщеня. З тих самих причин не може "Народ. Дім" відкрити і варстатів ремісничих. Наконець вносить управляючій совіт, щоби п. Лаголї підвисшити квінквенія з 50 зр. на 100 зр.

 

По відчитаню справозданя ухвалено п. Лаголї підвисшати квінквенія а позаяк не було більше нїяких предложень, то предсїдатель відкрив дискусію над справозданєм совіта.

 

Першій забрав голос судья Шехович а звертаючи увагу зборів на то, що институт Народний Дім має мало членів, вносив щоби совіт старав ся згорнути до него ширшій круг рускої интеліґєнції як світскої так і духовної. Внесенє се підперли лише: о. Омелян Огоновскій, о. Заячківскій і о. Стефанович і оно упало.

 

При загальній дискусії забрав слово о. катихит Ал. Стефанович і промовив:

 

В роцї 1849 положив Найяснїйшій монарх основу нашого института, подарувавши будинки по бувшім університетї Монарх учинив се в тій цїли, щоби сей институт трудив ся над піднесенєм нашого рідного народу, котрий, вийшовши тогдї з панщини, находив ся на дуже низькім степени розвою. Для такої идеї скидали всї Русини, навіть простий нарід, численні жертви так, що вкінци могла та институція увійти в житє. Однакож управляюча комісія, отвираючи в 1869 роцї сей институт, поступила собі при виборі членів института дуже односторонно: приняла лиш таких мужів, що були їй до вподоби, a не приняла тих, котрі їй не подобались, хотяй се були і найлїпші патріоти. Так не приняла она в члени бл. п. Ст. Качалу (в послїдних доперва лїтах житя пок. С. Качали принято єго. — Редакція.) Так поступовано і пізнїйше. Перед десяти роками зголосило ся в члени до 20 мужів щирих патріотів, людей на становищах; перед трема роками навіть один поважний член старшої партії, узнаючи заслуги посла Романчука, внїс в совітї, щоби єгo приняти в члени, але внесенє те упало. Перед трема роками просив о принятє п. Нагірний, щирий патріот, котрий крім инших значних заслуг причинив ся много своїми прекрасними плянами на церкви (Голос: За дармо?) до піднесеня нашого обряду і церкви і єму відказано рівно-ж зголошував ся п. Врецьона, учітель львівскої рускої школи, один из найширших патріотів краю, що редаґував руску "Школьну Часопись" для учителїв в часах, коли рускій дух в учительстві бyв дуже упав і єму найбільше завдячуємо, що руска школа вправ перебула щасливо різні невзгодини, розвиває ся дуже красно і належить до найлїпших шкіл у Львові — і єго також не принято.

 

Яка-ж причина такого поступованя? Скажу отверто: редакторів часописей, що вели пропаґанду за єдностію нашого народа з народом россійским, і подібних людей народом россійским, і подібних людей принимано в члени. [Страшний крик і шум, крики: Відобрати голос! Ту нема дискусії о політицї! Се лож!] А Марков, Площаньскій!.. [О. Стефанович хоче говорити дальше але крики не умовкають, шум і гук: Най предсїдатель відбере голос! Предсїдатель ледви успокоює збори, представляючи, що член має право говорити, а заразом упоминає о. Стефановича, щоби держав ся дискусії о предложенім справозданю.] Єсли так, то констатую, що щирих патріотів, стоячих рішучо за засадою, що нашу народність треба розвивати самостійно, відрубно від народности польскої і pocciйcкoї, тут з засади не пpинимають. [Сильне зворушенє. Предсїдатель зборів о. Лїсевич перериваючи: Тут нема партій, ту суть лише представителї руского народу, Народного Дому!] Сего власне хочу і бажаю, щоби ту не було партій, щоби всї щирі патріоти тут спільно трудили ся, щоби Народний Дім був добром цїлого народу. Сего докору я не роблю почтенним членам тут зібраним, а тілько певному кружкови львівских членів, на котрих поступованє навіть многі члени другої партії не годять ся. [Добряньскій, Марков, Ропицкій, пoc. Герасимович аранжують знов галас: Відобрати голос!] Відповідно такому приниманю членів иде і цїла дїяльність совіта. Учеників бурси мимо их волї висилає ся до нїмецкої ґімназії. Не дивував би cя я ще, єсли би кількох вислано, щоби набули собі добру вправу в язицї нїмецкім, але щоби всїх висилати, сего не розумію. Сли би н. пр. якій ческій институт поважив ся висилати своїх учеників до нїмецких ґімназій, а поминути ческі, то не знаю, щоби там зроблено: Чехи рознесли би такій институт. (Добряньскій: Бо з рускої ґімназії виходять соціялісти! О. Стефанович відповідаючи Добряньскому): Могли бути деякі случаї, але се єще не рація, — соціялісти проявляють ся у всїх ґімназіях і в польских і в Hїмецких. Сли рускій институт не посилає учеників до рускої ґімназії, то для чого-ж упоминаємось, ми Русини, о рускі школи? В такім случаю замість руских, домагаймо ся всюди заведеня шкіл нїмецких. Однакож учеників не посилає ся до рускої ґімназії тому, що там наука веде ся в нашім ріднім язицї, не зросійщенім (Великій крик!) щоб не пізнали і не полюбили свого рідного язика. [Великій крик: Ту не місце до дискусії о язицї! То не академія наук! Предсїдатель висказує то само і упоминає бесїдника тримати ся річи.] Се важна pіч і належить до дискусії, чи наш институт має підпирати нашу рідну, малоруску народність і єї язик... [Перериваня безустанні. Голоси: Галицкій язик!] Що-до роздаваня запомог і стипендій, наша молодїж подаючись о них, намагаєсь звичайно писати не своїм язиком, не кажу, щоби в совітї не увзгляднювано чисто руских петицій, але відки-ж там та опінія? (Бесїдникови перебивають, а він говорить по хвили): Що-до стипендій, то пригадую собі, що через довші лїта побирав значну стипендію, установлену в честь цїсаря Франц-Іосифа першій маркантний аґітатор руссофільскій (Володимир Дудикевич —) [Крик, шум, галаси: Лож! Инсінуація! О. Павликів, що від часу до часу щось дуже оживлено розправляв з Є. Ексц. митрополитом, кидає ся з гнїву і кричить в найбільшім розяреню: Неправда! В совітї голосує ся над роздаванєм стипендій. Бесїдник силує ся серед глуму висказати, що такі тенденції, проявивши ся в краю, відбили ся дуже прикро на цїлім рускім народї і суть причиною прикрого положеня політичного Русинів. Бесїдникови не дають говорити. Предсїдатель взиває, щоби ставив внесенє і кінчив річ. Бесїдник кінчить:] Такі тенденції деяких людей відбились прикро на цїлім рускім народї, я бою ся, щоби они не відбивали ся і на нашім институтї. Я чув, що справа власности Народного Дому ще не рішена остаточно, що недавно ще внесено від совіта представленє в сїй справі. Глядїм, щоби правительство не вмішало ся в справи института, (Добряньскій і Марков кричать.) Я кінчу завізванєм, щоби вcїx щирих патріотів, без різницї, принимано в члени; щоби наш институт став ся добром цїлого народу руского і щоби дїлав на рідній основі. Тогди институт сповнить лїпше свою задачу і правительство буде числитись инакше, коли станемо всї разом.

 

Ледви о. Стефанович скінчив говорити як о. Павликів в найбільшім розяреню і трясучись від гнїву схопив ся з свого місця і промовив: Загальні збори вибирають совіт управляючій і мають до него довіріє. Я мушу тут рішучо відперти всї закиди, які тут бєсїдник зробив, а то, що совіт не приймає членів, що не роздїляють ся стипендії по сoвіcти. Ми тут не знаємо нїяких фракцій. Ми приняли 40 членів, а приняли их по совісти; коли же кого не приняли, то ми мали до сего свої причини.

 

На сїм закінчила ся дебата. Є. Ексц. Впреосв. митрополит вийшов з caлї а предсїдатель перервав засїданє до 2 год. по полудни.

 

До управляючого совіта вибрано: предсїдателем крил. о. Делькевича через аклямацію; членами совіта вибрано: Вінцковского, Гавришкевича, Глиньского, Костецкого, Крижановского, Лепкого, Литиньского, Павликова, Петрушевича, Сивуляка, Чипчаря і Яновского. З вибраних мають бути 8, що дістали найбільше число голосів, дїйстними членами а 4 заступниками. Однакож на 60 голосуючих дістали всї, крім двох послїдних по 60 голосів; д-р Чипчар і д-р Яновскій дістали по 59.

 

[Дѣло]

 

08.12.1890