Прекрасна маркіза

Здається, це про британського прем'єра Чемберлена казали таке: якщо б на якомусь королівському прийомі в Букінгемському палаці, коли той стояв у тісному оточенні коронованих осіб і усіх сильних світу цього з келихом шампанського в руці, хтось би тихесенько підкрався до нього ззаду і зі всієї дурі дав би йому копняка в дупу, на обличчі прем'єра ви б нічого не побачили.

Людська натура є такою, що ми намагаємося у найскрутніших життєвих ситуаціях не виказувати страху, розпачу, неґативу, і хоч би як нам було погано, тримати посмішку і вираз обличчя «все о'кей!», тобто виказувати добру міну при поганій грі. Найбільше це чомусь стосується до політиків візантійсько-євразійської системи цінностей. Світ валиться, країна розвалюється, економіка в колапсі, гинуть люди, гинуть надії на світло в кінці тунелю, усе геть погано! Та ні! Все пречудово, краще не буває! Що сталося з «Курськом»? Він потонув… і посмішка на обличчі…

Однак і звичайним людям, не лише політикам, деколи хочеться всупереч елементарній логіці вірити в те, що все добре, коли все погано. Я сам собі дивувався та декілька разів ловив себе на тому, що «мене й обманювати не треба, бо я сам обманюватися радий».

Аеропорт тримається! Кіборги показують приклади небаченої мужності і героїзму! Старий термінал, новий термінал! Сєпари вже показують відео з трупами наших вояків-героїв під завалами. Я не вірю, бо не хочу в це вірити. Це неправда! Згадую Монтеня. Коли одну графиню її чоловік застукав у ліжку з коханцем і зробив невдоволену міну, зрадниця пильно подивилася йому у вічі й промовила: «Графе, ви мене вже не кохаєте!» — «А це чому?» — «Ви вірите своїм очам більше, ніж моїм словам». Справді хотілося більше вірити солодким словам наших речників, аніж власним очам. Так хотілося вірити в те, що від аеропорту залишилося голе місце і тому там уже немає що захищати. Логіка неспростовна, чи не так?

Сєпари і кацапи трубили в один голос про Дебальцеве: котел, котел, котел! Наші речники і ЗМІ: ніякого котла нема, котла нема, нема! Котел таки є. Дебальцеве і Вуглегірськ захоплені ворогом. Ганебний відступ українців перетворюється на «блискучий і без втрат вихід з оточення» (Порошенко). Згадую слова царя Ефеса Пірра, повторені Наполеоном: «Ще одна така перемога, і я залишуся без армії». Та це не про нас. Наполеон же європейський політик. Та дарма. Думаю, який же Порошенко молодець! Так блискуче вивернути із за упокій на за здравіє! І я вірив, на сто відсотків вірив тоді його словам, вірив більше, ніж своїм очам, хоча підсвідомо знав, що це омана. І тепер вже знаю, чому.

Найважче для людини — це витерпіти ганьбу, гіркоту поразки, хоча поразка не завжди є ганьбою (знову себе цим тішу). Знаю точно — кіборги, герої Іловайська, Дебальцева увійдуть в історію України як найбільші наші герої, такі, як і триста молоденьких українських спартанців, які загинули під Крутами. Там теж була поразка, але ця поразка стала нашою славою. Упівці зрештою теж зазнали поразки, але якою славетною і героїчною була їхня боротьба. Така доля України, що наші поразки стають нашою славою. Виняток — Конотоп. Як би хотілося, щоб таких винятків було більше…

Утім тішити себе рожевими ілюзіями можна лише до часу. І не відомо ще, чого більше дають ці ілюзії – позитиву чи неґативу. У західних політиків усе навпаки. Їхнє кредо в критичних ситуаціях — все дуже погано, але треба докласти всіх зусиль, аби не було ще гірше. У Франції вбито 130 людей. Олланд без коливань запроваджує надзвичайний стан і закриває усі кордони країни. У нас вбито 8 тисяч, ми втратили 7% території, 11% населення і 13% ВВП, але в нас все ОК: війни нема, кордонів ми не закриваємо, економіка вже починає давати приріст, головного корупціонера Мосійчука (взяв хабар аж 4 тисячі баксів! Яка ганьба, але не те, що взяв, а те, що так мало!) майже посадили, ми піклуємося про безвізовий режим з ЄС (ось виявляється головне, що нам зараз потрібно!!!), скоро нас приймуть в НАТО і ЄС, ось вимкнемо Криму світло, і кримчани одразу захочуть назад в Україну. Все чудово, прекрасна маркізо, все згоріло, всі померли, але зрештою все насправді дуже чудово…

Порошенко говорить красиві і правильні слова, зустрічається з Обамою, Меркель, Олландом і навіть зі самим Папою. Все це виглядає бравурно, але блискучий дипломат, український президент на урочистих прийомах на свою честь вже реально відчуває, як український народ починає копати його ззаду в дупу. Півтора року пройшло, змін — жодних, окрім косметичної, гарно зачесаної поліції. Корупція буквально роз'їдає країну, вбивці героїв Майдану не покарані, багатьом дали втекти, аґенти Кремля прекрасно почуваються на всіх рівнях державної влади. Але нас запевняють, що реформи просуваються, а розслідування злочинів, подібних до скоєних на Майдані, на Заході триває десятиліттями (щойно тепер, майже через сорок років, Кемерон попросив вибачення за неправові дії Лондона в Ольстері).

Чинна українська влада не розуміє, що там можуть собі таке дозволити, а Україна, яка спала віками і тисячоліттями, має зробити якісний стрибок, за дуже короткий термін надолужити те, що проспала за багато років. Історія не чекатиме, і якщо дається такий обнадійливий шанс, його треба використати швидко й ефективно, а то знову десятиліттями та нещасна Україна «проспить собі небога до Суду Божого страшного» (Т. Шевченко).

Шляхи революційного збурення в Україні останніми роками добре напрацьовані, його стежки якісно уторовані, безцінний досвід вивчено досконало, зброї аж задосить. Варто лише піднести маленький сірничок. Звідки повіє революційним вітром — з Києва, зі Львова чи, може, з Кривого Рогу, де злодії і шахраї сфальсифікували вибори? Що ще може стати смертним вироком тупій владі — арешт Парасюка чи надання можливості втекти до Росії Єфремову і Лукаш? Це не так важливо, але факт, що потрібен лише привід для збурення всієї країни, бо душі закатованих і вбитих волають про справедливість, а поки українську землю топчуть добкіни, шуфричі, львочкіни, бойки, а генпрокуратура замість того, щоб шукати і карати вбивць Майдану, намагається відмазати від Інтерполу Юру Єнакієвського, про жодну справедливість не йтиметься. І можемо бути певні, що зубожіння народу і захмарні тарифи й ціни – це в можливій новій революції речі десятирядні, бо людей в таких моментах надихає почуття відновлення попраної гідності і справедливості, але тоді вже доберуться і до тарифів, і до корупціонерів, і до всього іншого. І тоді багатьом в Україні буде насправді непереливки. Час «ікс» може настати доволі скоро, в будь-який момент, отож наша влада має зараз начуватися як ніколи…

Та найбільшу віртуозність видавати бажане за дійсне, неґатив за позитив демонструє блискуча і незрівнянна Росія. За останні два роки таких успіхів і такого проґресу в усіх галузах життя ця країна ще не знала.

Антиросійська коаліція тріщить по швах, американська армія практично небоєздатна, порівняно з російською, Європа і США напередодні небаченої загальної кризи, а Росія лише посилює своє економічну і військову міць.

Ось навмання вибрані гедлайни офіціозної урядової російської аґенції РИА-Новости, не якоїсь там «Русской Весны» чи «Новоросії». Ці повідомлення актуальні для будь-якого часу протягом останніх півтора року, вони поза часом і простором, але завжди актуальні, як були актуальними рік, десять, п'ятдесят і навіть сто років тому.

Independent: союзники США разочаровались в коалиции и поддерживают Россию.

Европа глупо поддалась влиянию американцев в деле с антироссийскими санкциями и в итоге стала их главной жертвой, считает французский депутат.

Американский аналитик: Путин переиграл Обаму на политической арене.

Как Россия одним залпом убрала с морских просторов флот США.

Обама оказался прижатым к российской стенке.

Лавров: новым железным занавесом Запад «прищемит себе что-нибудь».

Американский военный эксперт: авианосцы США скоро будут неэффективны.

Штахель: Германия, а за ней и вся Европа, выберет Россию вместо США.

Американский генерал: Путин — самый уважаемый мировой лидер, Европа и США беспомощны перед Россией: Владимиру Путину известны все слабые места НАТО, и он намерен этим воспользоваться.

Блумберг признал Россию лучшей для инвестиций из БРИКС.

В США испугались российского военного спутника.

Аналитик: попытки США напугать Россию военными учениями вызывают смех.

Политолог: США заплатят слишком большую цену за запугивание России.

Telegraph: Евросоюз — это «гигантская подделка».

Американский военный эксперт: мало кто в НАТО соответствует уровню России.

Die Zeit: отталкивая от себя Россию, Запад рубит под собой сук.

Карден: война с Россией целиком разрушит национальную безопасность США.

Обозреватель Financial Times: Евросоюз стоит на грани исчезновения.

Newsweek: США бессильны перед Россией в Арктике.

США переоценили собственные возможности, посчитав себя хозяевами мира. Их воинственная стратегия по отношению к России неуместна и самоубийственна, считает французский аналитик.

США теряют моральный авторитет, а значит и лидерство.

Il Giornale: военное превосходство США превращается в мираж.

Американское вооружение не в состоянии преодолеть российскую систему противовоздушной обороны и нанести поражение Москве.

NI: если НАТО развалится, западные страны будут нападать друг на друга.

Экс-замгенсека ООН: экономики БРИКС скоро обгонят страны G7.

Западный мир наполняется растерянностью и страхом.

Аналитики: в бою российские истребители «разорвут на куски» F-35 США.

Politico: в Пентагоне сомневаются, что США смогут победить Россию.

Силуанов: спрос инвесторов на бумаги России выше предложения в 3–6 раз.

Улюкаев сравнил дискуссию о кризисе в России со спорами о существовании Бога. Чешский политик: западные мухи не выведут из себя российского медведя.

Российский рынок акций и рубль продолжат стабилизироваться.

Может настать день, когда европейцы будут просить Россию о помощи.

Российские истребители, бомбардировщики, зенитно-ракетные комплексы и стрелковое оружие не только не уступают американским и натовским аналогам, но и превосходят их, отмечает Business Insider.

Путин: Россия – открытая и свободная страна, ее никому не переделать.

Кьеза: США санкциями против России нанесли мощный удар по экономике Евросоюза.

Welt: потери Запада от антироссийских санкций сильно занижены.

Les Echos: иностранные предприниматели не спешат уходить из России.

Европу ждет катастрофа.

Це все, звичайно, повна брехня і маячня, разом зі всіма фейковими «аналітиками», американськими генералами, сенаторами, французькими політиками, Файненшл Таймзами, Ньюзвіками і NI. Нічого нового під сонцем. Бо ось як описувала газета «Красная Звезда» найбільшу воєнну поразку Росії за всю її історію (тут одноголосся всіх істориків) — «Диво над Віслою» в липні 1920 року. Юрій Горліс-Горський у знаменитому «Холодному Яру» так згадує про це: «Жадібно ковтаємо рядки — в першу чергу звіти з фронтів. Врангель відкинутий до Криму... Польська армія розбита — у Польщі вибухи большевицької революції... Червона кіннота робить чудеса... Армія "бандита" Петлюри розгромлена і рештки її винищують червоні частини в Галичині, їм допомагають революційні галицькі селяни, що повстаннями і партизанкою нищать "клясового ворога"... На звільнених землях створився "український радянський уряд" та Чека, що у найближчі дні розпочнуть своє "урядування" у Львові. Ліве крило Червоної армії переможно наступає на лінію Станіслав–Стрий–Дрогобич... Львів обійдений — евакуюється... Польська та українська "буржуазія" панічно втікає від "пролетарської розправи"».

Аякже, польська армія розгромлена, український радянський уряд та Чека вже у Львові. Але в мене буквально відвисла щелепа, коли я прочитав, щó про «Диво над Віслою» написано в сучасній російській вікіпедії. «Наступление Красной Армии. Польша на грани поражения». Всі драпають з Варшави. Аж тут «взлом шифров Красной армии». Ось воно що. Не героїчний опір і блискуча перемога поляків, а всього-на-всього «работа польских шифровальщиков». Хай і так, але взули ж європейці вас, забитих монголо-татар, тодішніми інноваційними технологіями. То чого варті заяви сучасних «аналитиков»: в бою российские истребители «разорвут на куски» F-35 США?

Ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Більшість поважних світових аналітиків доходять висновку, що Росія дихає на ладан. Імперія-нездара, де більшість населення не хоче ні працювати, ні думати головою, а лише пити вогняну воду під пісеньку «Мы не не сеем, не пашем, не строим, мы гордимся общественным строем», у сучасному світі не виживе. Країна-бензоколонка апріорі приречена у світі новітніх електромобілів, і не може вічно існувати пітекантроп за рахунок того, що довбає кам'яною сокирою замерзлу землю, а звідти тече чорна горюча рідина, а нічого іншого він робити не вміє. Вся міць такої країни абсолютно фейкова, але не будемо дуже тішитися, бо коли розвалюватиметься цей колос на глиняних ногах, буде страшно багато смороду і не відомо скільки буде тоді людських невинних жертв — може, тисячі, а може, й сотні тисяч. А наразі — все чудово, прекрасна маркізо, так чудово, аж дух забиває і запирає, так чудово, аж хочеться літати, так чудово, як ніколи: «The sun is up, the sky is blue, it's beautiful and so are you. Dear Russia? Won't you come out to play».