Д-р Кох доси ще не оголосив тайни свого лїку, хоч єго вирабляють зять Коха д-р Пфуль і д-р Ліберц з Берлина, від котрих можна той лїк діставати. Єсть то плин чистий жовтаво-брунатний, котрий треба — як кажуть — перед инєкцією трохи розпустити, a передовсїм треба єго добре стерілізувати, т. є. очистити від всяких бактерій і старанно переховувати. Д-р Буйвид з Варшави, котрий був на клініцї д-ра Корнета в Берлинї, що лїчать вже недужих лїком Коха, доносить до Gaz. lekarsk-ої, що д-р Корнет сказав єму, що лїк Коха не єсть нїяким препаратом хемічним; єсть то лімфа приготовлена способом бактеріольоґічним. Він сказав єму також, що тепер довершено вже першу серію досвідів, а результат их буде оголошений разом з способом робленя тої лімфи. О скілько здає ся, то лімфу ту приготовлюють так само, як приготовлює Пастер свою лімфу до щіпленя скаженини: баціля туберкулічного защіплюєсь на звірятах, а відтак годує ся єго на ґрунтї, що повздержує єго силу заразливу, не зміняючи морфольоґічні в біольоґічні прикмети баціля. Єсть також здогад, що під впливом бацілїв витворюєсь в звірячих орґанізмах рід отруї, званої птомаіною, подібно як в орґанізмах poстинних знаходять ся сильні отруї звані загально алькальоідами, н. пр. морфіна, хініна, теіна і т. д. Не бацілї суть отже причиною смерти в многих недугах, але птомаіна, котра витворюєсь під их впливом, а лїк Коха має дїлати як-раз на ту птомаіну.
Віденьска ґазета лїкарска подає о лїку Koхa і єго методї такі знов вісти: Лїк єсть брунатним ясним плином, котрий сам про себе можна держати без всякої особливої осторожности, але для ужитку треба єго більше або менше розпустити. Коли той лїк розпустить ся дестільованою водою, то він легко розкладаєсь; в нїм розвивають ся зараз бактерії, він стає мутний і тогди вже не можна єго уживати. Щоби до того не допустити, то треба розпущений лїк в горячи стерілізувати і затикати ватою або ще лїпше розпустити єго з 5% домішкою фенолю. Але через часте огріванє в домішку фенолю утратить лїк з часом свою силу, особливо, коли єсть дуже розпущений, і для того найлїпше єго уживати за свіжа. В жолудку він не дїлає зовсїм і длятого треба єго лиш під шкіру запускати. До сего уживає ся окремої шприцки з бальоником; таку шприцку можна легко і певно виполокати і абсолютним алькоголем удержати антісептичною. Така шприцка єсть великої ваги, бо при досвідах Коха показало ся, що на тисяч зашкірних инєкцій не зробив ся анї разу якійсь абсцес. По кількох досвідах показало ся, що найлїпше запускати на хребтї межи лопатками або на бедрах, бо в тих місцях відбуває ся инєкція майже без болю і правильно не видко нїякої місцевої реакції.
Як великій єсть вплив недужих і лїкарів до Берлина, що приїзджають на пораду або на науку до Коха, трудно собі представити. Доси самих лїкарів приїхало звиш 3000. Для недужих відкрив д-р Корвет пять клінік, а крім тего богато з них містить ся по готелях і приватних домах. В Берлинї настав вже страх, що через великій наплив недужих, котрих годї де примістити окремо, готово ще витворити ся в містї величезне гнїздо зарази. Д-р Корвет, котрий дістав від цїсаря ордер червоного хреста, бігає від 7 до 9 год. рано по недужих з лїком Коха, а відтак занимаєсь цїлий день недужими на своїх клініках. В кождій клініцї чекає на него множество лїкарів, щоби видїти єго демонстрації. Особливо єсть великій допит за лімфою і зараз по оголошеню публікації д-ра Коха, був так великій, що тепер принимають ся лиш письменні зголошеня, а лімфи єсть так мало, що лиш мало людей можуть єї дістати, бо треба насамперед мати на оцї недужих, котрі вже розпочали курацію нею; з-поміж лїкарів увзглядняє ся лиш тих, що потребують єї для шпиталїв. Д-ра Лібберт і Пфуль приготовлюють раз-у-раз лімфу, але може аж за пять або шість недїль буде єї вже на стілько, що можна буде єї розсилати в більшій скількости.
Д-р Корнет демонстрував дня 15 с. м. присутним лїкарям одну 25-лїтну пацієнтку, котра від четвертого року житя мала вовка в лици. День перед тим запущено їй оден центіґрам лїку Коха. У недужої проявила ся була звістна вже загалина реакція, збільшенє температури і величезне ослабленє але і заразом дуже впадаюча в очи зміна недуги. Цїла хороблива тканка, котра розтягала ся по цїлій правій щоцї і віках правого ока була напухла і покривала ся вже білявим струпом, походячим з завмерлої в наслїдов лїку хоробливої тканки, котрий поволи відпадає. Відтак демонстрував д-р Корнет одну недужу на туберкули в гортанцї, котру давнїйше в той спосіб лїчили, що їй вирізували, чи радше вишкробували хоробливі наростки; день перед тим запущено їй між лопатками лїк Коха і зараз показалась значна пільга в гортанцї. Однакож та пацієнтка мусить лїчити ся ще довго, бо рівночасно має значно розвиті туберкули легких. Першій раз того дня демонстровано також недужого на туберкулічне запаленє болонки мозкової, але у всїх тих случаях треба ще вижидати дальших результатів. То однакож треба зазначити, що характеристичних проявом у всїх недужих на туберкули єсть то, що недужі части напухають. Припускають, що то само проявляєсь також і у недужих на туберкули легких і длятого дають тим, у котрих єсть ще лиш мала часть здорових легких, дуже малу дозу лїку, щоби их в наслїдок спухненя легких не задушило. Недужі на застарілі туберкули, коли дістануть першій раз дуже малу дозу, н. пр. оден міліґрам, можуть пізнїйше видержати і більші дози a навіть і оден ґрам лїку Коха.
Як великій єсть допит за лїком Коха можна і з того вносити, що фабриканти не в силї були оногди доставяти шприцок до инєкцій. Між лїкарями в Берлинї розійшлась була оногди вість, що Кох занедужав в наслїдок инєкції свого лїку собі самому, про котру він в своїй публикації згадує. Показалось що то не правда; у него наступила була сильна реакція лиш для того, що він запустив собі двіста разів сильнїйшу дозу, як єї дають недужим на туберкули. Впрочім треба зазначити що метода лїченя д-ра Коха єсть дуже проста і не потреба, щоби аж їздити до него учити ся. Головна річ, щоби добре і пильно слїдити за всїми проявами реакції лїку на недужім.
Доктор Берґман мав оногди на своїй клїніцї в Берлинї виклад о методї Коха, на котрім були між иншими міністер Гослєр, Фірхов і богато лїкарів нїмецких та заграничних і представив чотири катеґорії недужих на туберкули. Між ти ми недужими було 5 що мали вже від 10 до 20 лїт вовка. В однім случаю показало ся, що лїк позостав без всякого впливу на недужого a Берґман вносить з того, що то не єсть вовк туберкулічний, лиш рід рака. В другій катеґорії недужих навів Берґман два случаї в котрих скрофули були наслїдком туберкульози. В третій катеґорії були недужі, що мали туберкули в суставах і костях. По инєкції стали их сустави і кости дуже болїти, але опісля стало им лекше. В четвертій катеґорії були недужі на туберкули гортаней, голосниць і легких. Берґман сказав що при сих недужих не обійдесь без хірурґічної операції, бо наростки, хоч они завмерли, не можна у них нїяк инакше усунути, як лиш способом хірурґічним а тогди лиш буде можна недопустити до навороту (рецидиви) недуги. Дальше сконстатував Берґман, що в однім случаю, в котрім була сполучена туберкулічна недуга легких з туберкулами в суставах, настала по инєкції так сильна реакція, що у недужого перестав бити живчик і він зімлїв. В другім случаю туберкул гортанки мало недужій не удушив ся масою відпадаючої в гартанцї завмершої тканки хоробливої, котру хотїв викашлати. З всего того вносить Берґман, що лїком Коха буде можна на певно лїчити лиш вовка; в недузї на туберкули легких єсть можливість вилїченя непевна.
Кореспондент нюйорского Herald-а був у Коха, котрий єму сказав, що поверховну туберкульозу можна вже на певно вилїчити а туберкульозу легких після єго особистих переконань лиш в самих початках, але не там де легкі вже зовсїм попсовані. Він длятого не оголосив своєї методи препарованя лїку, щоби хтось не схотїв через підробку той лїк здіскредувати. Він єсть того погляду, що прийде час, коли сухоти не щезнуть вправдї зовсїм з ряду недуг, але стануть дуже рідкими. Він був два рази у цїсаря і може ручати за то, що лїк єго, хоч тепер дорогій стане приступний в Нїмеччинї і для найбіднїйшого. Не єму належать ся подяка за той лїк, але тому, хто придумав новійші мікроскопи, бо ще десять лїт тому назад не можна було би тогдашними мікроскопами доглянути бацілїв.
Берлиньска Post пише: Результати, які принесла метода лїченя д-ра Коха туберкул в хірурґічних случаях, суть ще світлїйші від тих, які одержано в туберкулах легких. Досить було пять инєкцій, a недужій зовсїм поздоровів. В найтяжших случаях треба було 10 инєкцій і недужій виходив зовсїм здоровий. Одно єсть лиш річ сумна, що лїк д-ра Коха буде завсїгди дуже дорогим, бо єго фабрикація єсть надзвичайно коштовна. Одна инєкція буде коштувати 5 марок (3 зр.)
В віденьскій радї санітарній подав совітник міністерства Кусий до відомости, що міністерство дїл внутрішних поробило вже кроки, щоби дістати лїк Коха і завести єго методу лїченя в віденьских шпиталях. Рада санітарна вислала також двох своїх делєґатів д-рів Драшого і Вайксельбавма до Берлина, котрі мають з відтам привезти лїк Коха, a міністерство просвіти вислало д-ра Едмунда Найсера. Проф. Штрікер у Відни відносить ся до цїлого винаходу Коха дуже скептично, а особливо не похвалює того, що за помочею ґазет нароблено так великого шуму по цїлім світї, що тепер вже всї сухотники будуть думати, що они лїком і методою Коха мусять бути вилїчені. Коли-ж покаже ся, що лїк той не буде помагати, то медицина готова богато потерпіти на своїм значіню. Так само недовірчиво відносить ся до лїку Коха і віденьскій професор Штельваґ-Каріон, котрий оногди на своїм викладї сказав, що на єго погляд метода і лїк Коха можуть мати успіхи лиш в туберкулічних недугах нашкірних і в самих початках туберкул легких і длятого в интересї правди і самого Коха не треба собі робити рожевих надїй з єгo лїку. Так і серед берлиньских лїкарів зачинаєсь вже будити такій сам скептицизм.
І у нас, у Львові, завязав ся вже комітет, котрий має заняти ся розслїдом винаходу д-ра Коха. До комітету сего війшли: президент міста Мохнацкій, д-р Леваковскій, д-р Дембицкій, д-р Павликовскій, д-р Стахевич, д-р Крувчиньскій, д-р Шпільман, штаб. лїкар д-р Глявач, д-р Татарчух, Романович, Гошард і др. Комітет поручає радї громадскій вислати до Берлина делєґата, котрий би, о скілько то дасть ся розслїдив справу на місци, а доперва коли він верне і здасть справу, буде можна приступити до дальшої акції.
[Дѣло, 19.11.1890]
19.11.1890