Діти з релігійних сімей поводяться не так безкорисливо, як діти, котрих виховують у дусі атеїзму. Це доводить ігровий експеримент, у якому взяла участь понад тисяча дітей з різних культурних середовищ. Нащадки християнських і мусульманських сімей, згідно з результатами дослідження, рідше ділилися зі своїми ровесниками, проте асоціальну поведінку інших засуджували сильніше. Рівень релігійності сім’ї був тим вищий, чим разючіші прояви такої поведінки, розповідають учені в журналі Current Biology.
Суперечливі висновки дослідження американських вчених: діти з релігійних сімей поводяться не так безкорисливо, як діти, котрих виховують у дусі атеїзму.
Релігію вважають важливим дороговказом моралі й такою, що формує соціальну поведінку. «Цей погляд настільки глибоко закорінений, що людей, які не сповідують ніякої релігії, у певних соціумах навіть вважають морально сумнівними», – пояснює Джин Децеті (Jean Decety) з Чикагського університету. Проте дослідження засвідчують, що суворість віросповідання сильно залежить від екологічних і суспільних чинників, а воно впливає на нашу моральну поведінку через такі несподівані чинники, як час доби й мова.
Децеті та його колеги хотіли дізнатися, чи релігійне виховання фактично привчає дітей до шляхетності. Для свого дослідження вони здійснили ігровий експеримент з понад 1 100 дітьми у віці 5 – 12 років, що проживали в шести країнах світу: Канаді, США, Йорданії, Туреччині, Південній Африці та Китаї.
Понад 40 % маленьких учасників походило з мусульманських сімей, близько 25 % – християнських, а майже 27 % – атеїстичних. Євреї, індуїсти та буддисти становили значно меншу частку досліджуваної групи.
В першій грі діти повинні були вирішити, скількома деколями (зображеннями, що переносяться на інші предмети) вони готові поділитися з незнайомою дитиною, що мала таке ж етнічно-релігійне походження. У другому експерименті діти дивилися коротенький фільм, в якому актор штовхав іншого. Діти повинні були оцінити, наскільки поганою була ця дія і як варто покарати лиходія.
Дослідники зафіксували несподіваний результат: найшляхетнішими та найбільш готовими поділитися своїм були не релігійні, а ті діти, що жили в атеїстичних сім’ях. Їхні ровесники з християнських і мусульманських родин проявляли себе більшими скнарами, і це проявлялося тим більше, чим релігійнішим було їхнє виховання.
«Діти, чиї сім’ї належали до двох найбільших світових релігій, однозначно були менш альтруїстичними порівняно з вихованцями нерелігійних домівок», – розповідають учені. З огляду на те, що напарник і дитина завжди належали до однієї соціальної групи, менш великодушну поведінку піддослідних неможливо пояснити упередженнями стосовно представників інших віросповідань.
Також, оцінюючи моральну поведінку інших, кинулася в очі відмінність: виховані в дусі релігійності діти вважали агресора на відео «підлішим» і «злішим», ніж їхні ровесники з нерелігійних сімей. А, передусім, мусульманські діти вимагали жорстокішого покарання лиходієві, розповідають Децеті зі своїми колегами.
«Попередні дослідження вже продемонстрували, що релігійні особи по своїй суті не є кращими, ніж їхні нерелігійні партнери,– каже психолог. – Ми ж виходим з того й доводимо те, що релігійні люди – діти зокрема – є менш альтруїстичними».
Результати другого експерименту підтверджують висновки першого, згідно з якими релігійність пов’язана з нетолерантністю. На думку вчених, це обґрунтовує твердження: релігія і мораль – не є синонімами.
«Виникає запитання, чи релігія є визначальною для морального розвитку дитини, – вважає Деценті. – Також це наголошує: секуляризація морального дискурсу ніяк не послаблює любов до ближнього».
Religion macht Kinder unsozialer
Cell Press, 06.11.2015
Зреферувала Соломія Кривенко
07.11.2015