Найнуднішою відповіддю є така: загалом на нашій планеті жило й померло близько 108 млрд людей. Експерти-демографи вирахували це число (+/- кілька мільярдів) не без допомоги фантазії. Чи правдоподібний такий показник? Чи можна його взагалі сприймати серйозно?
Графік збільшення кількості населення в період між 1759 та 2050 роками. Джерело: United Nations, 1999, "The world at 6 billion"
Над тим, скільки людей жило коли-небудь на нашій планеті, ще в період Середньовіччя ламали собі голову схоласти. Керував ними суто прагматичний інтерес: скільки душ може поміститися в раю? Чи в пеклі колись-таки закінчаться вільні місця? Яка кількість обраних, що після кінця світу врятованими потраплять до Царства Небесного? Принаймні на останнє запитання в першоджерелах є конкретна відповідь (хоч і невелике число блаженних шокує) – 144 000 (Одкр.; 14:1-3). Але 144 000 зі скількох?
Математично до суті проблеми про кількість населення на сучасному й минулих етапах можна дістатися з допомогою спадщини Натана Кейфіца (Nathan Keyfitz), канадського демографа-мислителя, що помер кілька років тому. Його підхід – це формула, в яку входять всі величини, що обов'язково впливають на розвиток популяції.
Параметрами у ній є рівень народжуваності, а також середня тривалість життя та період «активного репродукування» покоління. Виходячи з гіпотетично найнижчої кількості населення (двоє, кожен – представник іншої статі) і певної часової точки Х (початкової), беручи до уваги всі названі параметри й формулу, вчені отримують криву кількості населення, що зростає з моменту Х.
Отриманий графік можна математично інтеґрувати й у такий спосіб прикинути, якою була кількість людей на Землі в усі наступні періоди. Математики вважають формулу, яку запропонував Кейфітц для підрахунку кількості світового населення, такою, що ґарантує точний результат. Зобразивши дані в таблиці, отримаємо (згідно з даними Population Reference Bureau США, 2011):
Попри всю точну математику, залишається широкий простір для своєрідної лотереї, адже до запропонованої формули входять і необґрунтовані припущення. Більшість науковців розуміють, що населення Землі не завжди зростало поступово, як показує конкретна математично нескладна крива, що зростає. Натомість кількість людей в одні періоди збільшувалася активніше, в інші – набагато слабше. Часом вона навіть різко падала внаслідок ґлобальних природних катастроф або з інших подібних причин. Відомою є наукова суперечка щодо супервулканічного виверження Тоба, ґлобальні наслідки якого сильно вплинули на молоде людство 74 000 років тому.
Постійний і тривалий приріст населення Землі навряд чи міг привести до появи першої пари Homo sapiens близько 200 000 років тому. З огляду на це в розумному розрахункові населення планети використовують один трюк: учені переносять пункт Х, починаючи з якого двоє перших людей залишили по собі нащадків, щонайдалі в «сучасність» — аж до 50 000 р. до н. е.
Звичайно, насправді перші люди жили набагато раніше, тобто половину людської історії науковці вважають такою, що неважлива для обчислення загальної популяції Землі. Адже на початку історії населення збільшувалося дуже повільно: розрахунки Кейфіца довели, що від 50 000 до 8 000 років до н. е. жило й померло щонайбільше 1 млрд людей. Якби точка відліку Х лежала далі в минулому, показники сильно б не змінилися.
Більшість палеодемографів згоджуються, що загалом в період палеоліту Землю заселяло дуже мало людей. І збігаються думкою: невелика кількість людей означала їхнє нетривале життя (середня тривалість життя дорівнювала близько 10 рокам).
За сотні тисяч років до нашої ери люди винайшли сільське господарство, сильно пришвидшивши приріст населення — чимраз більше померлих і живих збільшували загальну кількість населення.
Демографам щораз краще вдається визначати рівень імовірної народжуваності наступних епох (проте не без сумніву). Вони встановили певний рубіж від 300 млн. населення до середини 18 ст., коли показник народжуваності був надзвичайно високим – 80 (кількість новонароджених на 1000 жителів за 1 рік; це дуже високий показник, для прикладу, в сучасному світі він становить 30).
Сьогодні загалом падає рівень народжуваності, незважаючи на довгу тривалість життя й періоду, протягом якого люди здатні до розмноження, а також на великий поступ у медицині. Завдяки цьому населення загалом стало чисельнішим, ніж за часів кам'яної доби, тому й загальна кількість населення зростає набагато швидше, ніж раніше.
Тобто треба стерегтися, бо приблизно обчислена відповідь на наше запитання застаріває щораз швидше.
Jan Osterkamp
Wie viele Menschen haben bisher insgesamt auf der Erde gelebt?
Spektrum.de, 10.03.2014
Зреферувала Соломія Кривенко
29.10.2015