Розв'язання національного питання в СРСР

На допомогу пропагандистам і агітаторам

Радянська держава є добровільне об'єднання, союз шістнадцяти рівноправних республік, побудованих на соціалістичних засадах. Всі ці шістнадцять республік входять до складу Радянського Союзу на зовсім однакових правах — незалежно від величини кожної даної союзної республіки. Тут мають рівні права і такі республіки, як Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, або Україна, що нараховують десятки міліонів чоловік населення, і такі, як Туркменія, Киргизія, Таджикістан, що нараховують трохи більше 1 міліона населення кожна.

Вищим органом державної влади СРСР є Верховна Рада СРСР, що складається з двох рівноправних палат — Ради Союзу і Ради Національностей, при чому любий закон вважається затвердженим тільки в тому разі, якщо він прийнятий обома палатами.

Рада Національностей побудована таким чином, що вона повністю забезпечує права малих народів: до її складу входить рівна кількість депутатів (по 25 депутатів) від кожної союзної республіки, незалежно від кількості населення в даній республіці. Отже, Російська Федеративна Республіка з населенням у 109 міліонів має в Раді Національностей стільки ж голосів, скільки й Туркменська Республіка з населенням в 1 міліон 250 тисяч.

За вимогою навіть однієї союзної республіки Верховна Рада СРСР зобов'язана скликати позачергову сесію. Люба союзна республіка має право в будьякий момент вийти зі складу Союзу РСР.

Всі ці права народів країни Рад точно зафіксовані в основному законі СРСР — у великій Сталінській Конституції.

В галузі національного питання Радянська Конституція відкидає яку б не було расову вийнятковість, яку б то не було перевагу однієї раси над другою, яке б то не було привілейоване становище окремих націй. Повна рівноправність всіх рас, націй, національних груп і народностей в СРСР є непорушним законом. Всяке обмеження, не тільки пряме, але й посереднє цих прав, найменше порушення національної і расової рівноправності, від кого б воно не виходило, всяка проповідь расової чи національної вийнятковості, зненависті й зневаги оголошені в Радянській країні найтяжчим державним злочином, який карається зі всією суворістю революційних законів.

Радянська Конституція передбачає повну рівноправність і повагу до всіх національних мов і забезпечує навчання в школах на рідній мові.

У великому Радянському Союзі повністю забезпечений розквіт національних культур, при чому національності в СРСР не просто мають формальне право на всебічний розвиток своїх національних культур. Це право широко забезпечене матеріальними можливостями (бюджет, будівництво шкіл, театрів, кіно, всіляких клубів, друкарень, папір для книжок, газет, журналів тощо).

Конституції окремих союзних республік, що побудовані на основі загальносоюзної Сталінської Конституції, мають ряд додаткових статтей, обумовлених національними особливостями кожної даної союзної республіки.

Наприклад в таких республіках, як Узбекістан, Туркменія, Казахстан, Киргизія, Таджикістан і ін., де жінка в минулому була особливо закабалена, Конституції забезпечують законом повне розкріпачення жінки. "Опір фактичному розкріпаченню жінок (видача заміж малолітніх та вступ з ними в шлюб, калим, багатоженство, організація опору втягнення жінок в учобу, сільське господарство і промислове виробництво, державне управління і суспільно-політичне життя) — карається законом" (з статті 100 Конституції Казахської РСР).

Вся історія радянської держави показує, що досвід утворення багатонаціональної держави, створеної на базі соціалізму, виправдався повністю. Це безсумнівна перемога Ленінсько-Сталінської національної політики.

Союз Радянських Соціалістичних Республік і діюча в ньому велика Сталінська Конституція є втіленням в життя більшовицької програми по національному питанню, є живим зразком повного розв'язання національного питання на базі соціалізму.

Велика Жовтнева соціалістична революція в Росії одним ударом розірвала кайдани національного гноблення і розчистила грунт для братерською співробітництва народів. Соціалістична революція відразу знищила політичну і правову нерівність національностей. Однак залишилась фактична нерівність національностей СРСР в господарчому й культурному відношеннях. І ця нерівність ліквідована завдяки великій, впертій роботі Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків) і радянського уряду.

Наведемо декілька прикладів.

Якщо промислова продукція РРФСР збільшилась в 1936 році порівняно з 1913 роком майже в 8 разів, то за цей же строк промислова продукція Казахстана збільшилась майже в 12 разів, Вірменії — в 12 разів, Білорусії — в 16 разів, Грузії — в 18,5 раза. Ще більш разючу картину уявляють найвідсталіші колись в промисловому відношенні республіки, наприклад — Киргизія, Таджикістан. Промислова продукція Киргизької РСР за цей період збільшилася в 95 разів, а Таджикської РСР ще більше — в 116 разів.

Якщо число учнів в РРФСР збільшилося в 1936—37 рр. порівняно з 1914—15 рр. більше ніж 3 рази, то в Азербайджані воно зросло за цей же строк майже в 7,5 раза, в Казахстані — в 9 разів.

Число газет, кіно й театрів у національних республіках неймовірно виросло. Якщо в 1917 році на українській мові видавалась тільки одна газета, то в 1936 р. видавалося вже 1.461. На казахській мові раніше не видавалося жодної газети, а тепер видається більше ста газет.

Широко виросла також за роки революції й сітка театрів, кіно і других культурних установ. У такій республіці, як Таджикістан, де до революції не було жодного театру і жодного кіно, зараз є 13 театрів і 123 кіно.

Ці цифри прекрасно характеризують розквіт національних культур в СРСР. Культура національностей користується в Країні Рад великою увагою.

Щоб ще більше наочно показати торжество Ленінсько-Сталінської національної політики, наведемо деякі дані по одній з національних республік. Візьмемо для прикладу Узбекську РСР, в минулому одну з найвідсталіших пригнічених і забитих околиць царської Росії.

Народний прибуток Узбекської РСР за роки тільки двох Сталінських п'ятирічок збільшився в 4,5 рази. Доля промисловості в народному доході виросла за цей же час з 12,3 проц. в 1928 р. до 36,9 проц. в 1937 році. Бюджет одного тільки соціалістичного Узбекістана в 54,5 раза більший за бюджет всього дореволюційного Туркестана, в склад якого входили, крім Узбекістана, ще й Таджикістан, Киргизія та Туркменія.

Самостійний бюджет кожної союзної національної республіки краще всього характеризує права цих республік. Якщо раніше з Убекістана — колонії царат викачував в метрополію (центральний район царської Росії) її останні соки, то тепер Узбекістан маючи самостійний бюджет та до того ж великі асигнування з загальнодержавного бюджету, має всі можливості швидко розвиватися і в культурному і в економічному відношеннях.

До революції в Узбекістані майже не було промисловості (за винятком невеликих заводиків — бавовняно-очисних, маслобійних і т. ін.). В Радянському ж Узбекістані створена велика промисловість (машинобудівельна, текстильна і ін.). Продукція великої промисловості цієї республіки виросла в 1938 р. порівняно з 1924—1925 рр. у 15 разів. Побудовано ряд великих промислових підприємств, наприклад текстильний комбінат імені Сталіна в Ташкенті, завод сільськогосподарського машинобудування імені Ворошилова, Чірчикська гідроелектростанція. В третій п'ятирічці намічено і вже будується ряд нових крупніших підприємств та електростанцій.

Невпізнаним стало і сільське господарство Узбекістана. Там, де були десятки тисяч дрібних і найдрібніших, розпорошених дехканських (селянських) господарств, нещадно експлуатованих місцевими феодалами і царськими колонізаторами, там тепер майже всі засівні площі належать дехканським господарствам, об'єднаним у великі заможні колгоспи.

Там, де за царату майже єдиним "знаряддям" виробництва на селянських ланах був допотопний омач (тип сохи), там тепер основні сільськогосподарські роботи проводяться складнішими машинами — тракторами, комбайнами. Досить сказати, що у 1938 році на ланах Узбекістана працювали 20 тисяч тракторів, 3 тисячі автомобілів. Там, де за царату робітник і селянин були низведені у становище колоніальних рабів і панував голод, там зараз передова промисловість, колгоспний достаток, різкий зріст заможності трудящих. Досить вказати, що загальний фонд заробітньої платні робітників і службовців тільки за останні вісім років виріс в Узбекистані більше ніж у 8 разів. У 1938 р. 50 колгоспів Узбекістана одержали валового доходу по два і більше міліони карбованців кожний, 428 колгоспів — більше міліона карбованців кожний, 1037 колгоспів — від 500 тисяч до міліона карбованців кожний.

Радянський Союз — єдина країна в світі, де національне питання повністю розв'язане, де нема і не може бути національного гніту, де біля 60 великих і малих народів живе єдиною -сім'єю і під керівництвом комуністичної партії на чолі з великим Сталіним будує комуністичне суспільство. Радянський Союз є зразком повної гармонії інтересів його багатоміліонного населення, його численних національностей. Тут панує повна морально-політична єдність всього народу.

І все це не випадково: історія незаперечно доказує, що тільки при соціалізмі можна повністю розв'язати національне питання.

В період імперіалізму, доки існує панування капіталу, неможливе знищення національного гніту, неможлива рівність національностей в рамках буржуазної держави. Справедливе розв'язання національного питання можливе тільки при умові повалення влади капіталу. "...Неповноправні нації і колонії не можуть бути визволені без повалення влади капіталу", — говорив товариш Сталін.

Капіталістичний світ показує нам наочно всю справедливість цих слів великого Сталіна.

Візьмемо для прикладу Англію. Ця держава — найбільша в світі колоніальна імперія. Англія з її 47 міліонним населенням панує над багатьма народами в колоніях. Чисельність колоніальних рабів Англії досягає 480 міліонів чоловік. Вогнем і мечем, обдурюваннями, провокаціями, масовими винищеннями народів добилася імперіалістична Англія панування над сотнями міліонів людей. На які тільки злочини не йшли англійські імперіалісти, щоб прибрати до рук багаті колоніальні землі і збагачуватися за рахунок неймовірної експлуатації колоніальних народів. Люди, що чваняться своєю цивілізацією, тримають у темряві міліони колоніальних рабів.

Прагнучи загрібати жар чужими руками, англійські імперіалісти штовхають малі народи у війну, годуючи ці народи ефемерними гарантіями, що нічого не варті. Всі знають, що собою уявляли гарантії, дані Англією Польщі, Норвегії, Бельгії, Голландії і т. ін. Тепер вже на міжнародній біржі мало знайдеться наівних людей, які повірили б англійським "гарантіям". Запитується: чи можливе повне розв'язання національного питання в імперіалістичній Англії? Звичайно, ні! Тоді перестала б існувати англійська колоніальна імперія, основним фундаментом якої є панування одної нації над іншими численними націями.

Капіталізм — особливо в період його вищої стадії — імперіалізму, неспроможний розв'язати національне питання, бо сама природа капіталістичного суспільства така, що вона вимагає постійної експлуатації і пригнічення людини людиною. Капіталізм, якби він дійсно знищив у себе національний гніт та експлуатацію, перестав би бути капіталізмом. Тільки соціалістична революція, тільки організація господарства на соціалістичних засадах, тільки соціалістична власність на знаряддя й засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною створюють базу для повного розв'язання національного питання.

Велика Сталінська Конституція, в якій говориться про повне розв'язання національного питання в СРСР, має велике значення не тільки для народів СРСР, але й для трудящих всього світу. Це програма дій для народів капіталістичних країн, це маяк, що освітлює їм шлях до перемог, це, як говорив товариш Сталін, документ "який свідчить, що те, що здійснено в СРСР, цілком може бути здійснене і в інших країнах".

[Вільна Україна]