Після першої (ду-уже резонансної) виставки львівського Центру міської історії Центрально-Східної Європи «Ерос и сексуальність. Століття насильства, контролю та свободи» (2009 р., куратор Богдан Шумилович) було дуже багато нарікань, що стільки матеріалу(!), а каталогу немає. Тож організатори зробили висновки, і наступна масштабна виставка ЦМІ «Дім: Століття змін» (куратор – Андрій Лінник, 03.11.2011–10.05.2012), яка представила оригінальну концепцію феномену “Дому» в його історичному, політичному, соціальному, культурному та побутовому аспектах, отримала ілюстрований двомовний (!) каталог на 220 сторінок. Тираж видання – 1000 примірників, частину накладу буде розіслано по Україні для публічних бібліотек, щоби зробити його доступним ширшому загалу.
Кожний з виставкових проектів ЦМІ – прецедент для Львова. Адже на відміну від Львівського Історичного Музею, що перебуває у тій же науково-дослідницькій площині, і де виставкова робота дотепер провадиться за шаблоном «радянських 1970-х», виставки ЦМІ представляють сучасний європейський інтерактивний багатовекторний формат діалогу між академічним середовищем та громадськістю. Особливо резонансною стала виставка «Дім: Століття змін», яка спробувала дослідити причини і наслідки впливу наукових, політичних, економічних, ґендерних, естетичних теорій, а також воєн, революцій, технічного прогресу, змін соціального статусу, моди... на «життя людей в інтер’єрі». Як зазначила директор інституту Софія Дяк: «Дім – тема, де перетинається багато перспектив і досвідів. Я історик, для мене "дім" має, в першу чергу, історичну перспективу. ХХ століття – це не тільки століття змін, коли багато людей отримали житло нового покоління, це також століття, коли багато людей втратили домівки... Великі цілі ставилися і досягалися, але яка була ціна?... І які були наслідки... Дім також – це місце, де формується індивідуальний простір, але на нього накладається колективний досвід з його ідеями та ідеологіями, тобто, в дуже широкому розумінні цього слова. Одночасно це є найдальшою сферою, куди сягають комерційні стратегії: продажі будматеріалів, меблів, побутової техніки, і це теж надзвичайно цікаво досліджувати. Безумовно, Львів є надзвичайно вдячним "матеріалом" для такої виставки, тому у нас було багато прикладів зі Львова, але ми вишукували й приклади з інших міст СРСР, у ближніх сусідів – в Польщі. Все це накладалося на процеси в тогочасній Європі. Мета – показати, з одного боку, унікальність досвіду, з другого – подібність».
Виставка «Дім: Століття змін», безумовно, набула особливої уваги в місті тому, що Львів є «живим підручником» архітектурних стилів, а тема проживання-виживання в історичній спадщині та проблеми її збереження постійно актуальні у міському дискурсі. Але ще й тому, що історію «квартирного питання», яке нікого не полишає байдужим, від моменту стрімкого зростання населення міст Європи наприкінці ХІХ століття до експериментальних архітектурних концепцій на початках ХХІ-го тут представили не тільки традиційно сухо-теоретично за логікою розвитку архітектурної та дизайнерської думки, а й в контексті реалій ХХ століття: політичних і військових катаклізмів, поступу технологій, смаків і моди, а ще – на тлі «живих» родинних історій та знакових предметів побуту. Тож виставка «достукалася» до всіх поколінь. Для найменшої вікової категорії (6-7 та 8-10 років) була запропонована серія оригінальних практичних занять «Дім моєї мрії». Саме тому настільки важливою була фіксація опрацьованого виставкою матеріалу в друкованому форматі. Адже це класика: є каталог, є виставка, немає каталогу – немає виставки. Мається на увазі – для історії.
За словами куратора виставки Андрія Лінника: «Такі історичні виставки робляться стресово. Тема була дуже амбіційною – розказати історію житлової культури протягом століття. Півроку на її підготовку – це і багато, і небагато, доводилося відсікати багато цікавих ідей та відкладали багато цікавих речей, бо виставковий простір не гумовий. Основним посередником між «смітником і експозицією» був Богдан Шумилович, завдяки його ініціативі ЦМІ набув велику кількість предметів побуту минулого століття. Плануємо подарувати цю колекцію Львівському Історичному Музею. Над виставкою працювало багато різних людей, кожен мав свою позицію, і треба було з усіма дійти згоди. Часом відстоювання маленького тексту чи фото було дуже довгим, особливо з Андрієм Бондаренком – його блок найбільш інформативний. З каталогом теж була ця складність – узгодження. Планувалося 140 сторінок, вийшло 220. Крім великої кількості цікавих текстів треба було знайти якийсь загальний естетичний код, щоби все це було привабливо не тільки читати, але й розглядати. Виклик цього видання був навіть у тому, що ми не знали, як його назвати. Це не є буквально каталог виставки, тому що сюди увійшли й ті матеріали, які «не помістились» в експозиції, але ж це й не книга чи брошура. Наразі офіційно назвали – публікація».
Стиль публікації «Дім-Home»: коротко-ясно-образно. І, на відміну від численних статей на цю ж тему у глянцевих журналах – дуже відповідально (десять разів перевірено кожний вміщений факт), подано список бібліографії та ілюстрацій. До того ж це одне з небагатьох видань в Україні, де упорядники супер-коректно поставились до копірайтів зображень. Як розповів Богдан Шумилович: «Ми довго мучилися, де нам взяти гроші на зображення. Могли зробити як більшість: стягнути з Інтернету, надрукувати, підписати і забути. Але ми вирішили поставитись відповідально до авторських прав: якщо не було безкоштовних ресурсів, купували, і деякі зображення обійшлись нам дуже дорого».
Видання «Дім-Home» демонструє «вищий пілотаж» роботи з науковим матеріалом: багаторівневий процес трансформації приватного помешкання впродовж 150 років подано у вигляді лаконічних, без зловживань «високочолої» термінології, резюме, влучних цитат і «смачних» ілюстрацій. Логістика каталогу відповідає тематичним блокам виставки, але матеріал структуровано більш ретельно і логічно. Для зручності користування кожний блок вздовж обрізу позначено іншим кольором.
«Для нас ця подія – напівритуальна, адже це початок шляху, – констатувала на презентації публікації «Дім-Home» Софія Дяк. – Це перше видання в науково-популярній серії, яку ми хочемо започаткувати для широкої аудиторії. Формат не тільки дуже вдячний і дуже відповідальний, але і дуже потрібний. Публікація «Дім-Home. Століття змін», так само як і виставка, є певним форматом розмови, який ми пробуємо вести із середовищем на теми, що видаються нам цікавим і важливим. Це – особливе видання, тому що перший раз ми пройшли всю дорогу від електронного тексту до друкованого. Відкривають публікацію загальні розділи «Політика і житло» та «Дизайн для дому», а потім вміщено п’ять блоків про умовні простори. Це такі певні фокуси: «Коридор» – тема публічного і приватного, питання репрезентації – «Вітальня», тема ґендера – «Кухня», тема гігієни, чистоти – «Ванна», і тема інтимності – «Спальня». Останній розділ «Фантазії про майбутнє» – це наше уявлення про завтра. Кожний день ми про це думаємо, кожна епоха продукує свої ідеальні моделі, проекції майбутнього. Загалом тут немає конкретних відповідей, більше пропозицій до думання. Сподіваюсь, що читання цієї книжки буде продовжене читанням інших книжок та матеріалів».
Запрошений до колективу авторів каталогу «Дім-Home» кандидат історичних наук Василь Расевич тішиться, що його вклад у це видання відбувся «на рівні коридору»: «У нас у Львові академічних істориків, які академічно займаються історією, дуже багато, але ми не бачимо результату їх діяльності. Світ вже написав історію буденності, запахів, смаків, чистоти, бруду... І це надзвичайно цікаво читати. Натомість у нас, в українській академічній науці, ми не виходимо за межі національної і політичної історії. І «академічне» сьогодні в Україні дорівнює – «нудне і нецікаве». Оті наукові фоліанти ніхто не читає, навіть колеги по цеху. Головне – надрукуватися, прозвітувати на вченій раді і забути. Тому теми, які ЦМІ обирає для своїх виставок, а потім в результаті з’являються такі книжки, як публікація «Дім-Home», на мою думку – це певна революція і для Львова, і для нашого суспільства загалом. А також неймовірно приємна нагода для таких, як я, науковців, попрацювати дещо в інших темах і за допомогою дещо інших методик. Дуже великий часовий простір треба було охопити, а ще складнішим було питання – як поєднати досвід західний і східноєвропейський (радянський та пострадянський). У нас, наприклад, вітальня дуже часто має дві функції: вдень тут дивляться телевізор, приймають гостей, а на ніч вона перетворюється на спальню... Або кран на сходовій клітці – це не тільки місце, де можна набрати води, це ще й місце суспільної комунікації... Всі ці нюанси, контексти треба було відчитати. У цьому виданні все вивірене, інтелектуально, і водночас дуже доступно подано. Люди будуть це читати».
PS. Виставка і публікація «Дім-Home», однозначно, не мала змоги охопити і пояснити всі принципові зміни житла за сто останніх років з усіма їх національними та регіональними нюансами. Ну неможливо запхати весь сир в один вареник! Першою з больових точок міста, в першу чергу Львова, які не потрапили у фокус цього дослідження, є тема ремонту назагал, і тема так званого «євроремонту» в усіх його варіантах, від анекдоту до трагедії, зокрема. «Міняти чи не міняти?» (планування, вікна, двері, декор, підлоги...) – сьогодні ключове питання мешканців історичного центру Львова. Тому на презентації каталогу до питання ремонту весь час поверталися. Як констатувала Софія Дяк : «Питання євроремонту у історичному просторі є дуже провокаційним. Своєю виставкою і публікацією її матеріалів ми пробуємо донести, хоча й не напряму, до мешканців міста ту думку, що дім – це багато нашарувань, коли ти в ньому живеш, ясно, що ти його змінюєш. Але як ти це робиш – це твоя відповідальність, і твій вибір може бути різний. Я сподіваюся, що це будуть дверцята, які відкривають знані нам багатьом теми, але ми запрошуємо подивитися на них трошки інакше».
PPS. Як зізнався один з авторів текстів до виставки та каталогу Андрій Бондаренко, для нього особисто був дуже важливий цей досвід написання про будинки. Він надав розуміння, яка величезна робота людської думки, скільки енергії, уяви стоїть за цими, на перший погляд, непоказними «коробками»: «Тепер я ходжу по Львову і у мене, як в термінатора, при погляді на будинки перед очима з’являються написи "функціоналізм, конструктивізм, місто-сад...", я згадую, що цей будинок – не просто будинок, а один з перших представників прибуткових будинків у місті... »
20.03.2013