У своїй новій книзі «Неймовірне зменшення альфи» Ларрі Суедроу і Ендрю Беркін описують інвестиційне середовище, переповнене все досвідченішими і досконалішими аналітиками, які покладаються на біґ-дата, потужні комп'ютери і наукові дослідження. При такій всеосяжній конкуренції «бар'єри на шляху досягнення альфи [коефіцієнта прибутковості вище загального рівня з поправкою на ризик, і, отже, показник успішності вибору об'єктів для інвестицій] стають все вищими і вищими».
Такий висновок ставить ключове питання: а не чи з часом зменшиться альфа для будь-яких можливих інвестиційних стратегій до нуля? Чи — у фундаментальнішому сенсі — не наблизився вже той день, коли завдяки настільки великій кількості розумних людей і ще розумніших комп'ютерів фінансові ринки стануть реально досконалими, а ми зможемо просто розслабитися, сидячи на дивані, впевнені, що всі активи оцінені правильно?
Цей уявний стан можна назвати фінансовою синґулярністю, за аналогією з гіпотетичною майбутньою технологічною синґулярністю, коли комп'ютери замінять людський інтелект. Фінансова синґулярність означає, що всі інвестиційні рішення краще лишити комп'ютерним програмам, бо експерти зі своїми алгоритмами вже вирахували, що рухає ринкам і до якого результату ведуть ці рухи, і зробили з них безперебійну систему.
Багато хто вважає, що цей день вже майже настав. Результати навіть таких легендарних інвесторів як Уоррен Баффетт, дехто стверджує, насправді не є кращими загальноринкових результатів. У недавній статті «Альфа Баффетта» Андреа Фрацціні і Девід Кабіллер з компанії AQR Capital Management і Лассе Педерсен з Копенгагенської бізнес-школи дійшли до висновку, що позитивна альфа у Баффетта не так вже й значна, якщо взяти до уваги окремі маловідомі фактори ризику , якими був сильно навантажений його інвестиційний портфель. А значить, геній Баффетта може повторити комп'ютерна програма, що враховує ці чинники.
Якби все це було правдою, інвестори би масово припинили свої невтомні пошуки помилок в оцінках на ринку, бо там би не було жодної. Учасники ринку раціонально визнали б, що в ціні всіх акцій правдиво виражена теперішня вартість майбутніх грошових потоків з відповідним рівнем дисконту, і що ці грошові потоки відображають фундаментальні показники, які всі розуміють однаково. Рішення інвесторів відрізнялися б тільки через відмінності в особистої ситуації. Наприклад, автомобільний інженер може не купувати автомобільні акції (і навіть поставити на падіння їх ціни), щоб застрахувати ризики, пов'язані з особливостями свого особистого людського капіталу. Комп'ютер на основі біґ-дата підказав би навіть, що це є оптимальним рішенням.
У таких перфектних ринках є певна давно відома проблема: ніхто не захоче витрачати жодних зусиль, щоб зрозуміти, що означають осциляції цін для майбутнього. Тридцять п'ять років тому у своїй класичній роботі «Про неможливість інформаційно ефективних ринків» Сенфорд Ґроссман і Джозеф Стіґліц представили цю проблему у вигляді парадоксу: абсолютно ефективні ринки створюються зусиллями розумних інвесторів, але якби ринки були досконалими, розумні інвестори не намагалися б їх створити.
Парадокс Ґроссмана-Стіґліца не видасться таким непереборним щодо фінансової синґулярності, якщо ми уявимо, що всі інвестиційні рішення приймають комп'ютери. Хоча альфа може бути зникаюче мала, вона все ж таки буде приносити достатньо прибутку для продовження роботи комп'ютерів.
Однак реальна проблема з мрією про фінансову синґулярність не в парадоксі Ґроссмана-Стіґліца. Проблема в тому, що в реальному світі ринки зовсім неї не наблизилися до неї. Комп'ютерні ентузіасти захоплюються такими речами, як блокчейни, використовувані в біткойнах (як, наприклад, про це говориться на освітньому сайті під назвою Університет Синґулярності, в розділі дрататично названому «Експонентні фінанси»). Але футуристичний фінансовий світ зовсім не схожий на фінансовий світ нинішнього дня. Зрештою, фінансова синґулярність передбачає, що всі ціни базуються на оптимально спланованому майбутньому прибутку компаній і кореляції цього прибутку з прогнозованими технологічними інноваціями та довгостроковими демографічними змінами. Однак розумні інвестори навряд чи коли-небудь говорять про такі ефемерні поняттях.
У такому контексті важко не згадати про недавнє падіння фондового ринку Китаю. В новинах описуються хмари емоційних людей, котрі торгують акціями, базуючись на підставі інтуїції і забобонах. Це значно більше подібне на реальність, ніж всі оті розмови про пришестя фінансової синґулярності.
Ринками, схоже, рухають легенди (про це йдеться в моїй книзі «Ірраціональний оптимізм»). Це перекази про нові великі епохи та про обриси депресій. Це серйозні історії про технології та зменшення ресурсів. Нарешті, це плітки про політику і химерні конспірації.
Ніхто не знає, наскільки ці історії правдиві, але вони живуть своїм власним життям. Іноді вони стають дуже популярні. Якщо ми сердечно поговоримо з багатьма на перший погляд цілком раціональними людьми, то з'ясується, що вони сповнені вар'ятських теорій. І ці люди впливають на ринки, тому всі інші інвестори повинні враховувати їх присутність. При цьому в осяжному майбутньому їх зварйованість нікуди не зникне.
Не виключено, що колишній інвестиційний стиль Баффетта можна перетворити нині в комерційний алгоритм. Але це абсолютно не позбавляє його геніальності. Насправді справжнє джерело його успіху полягає, мабуть, в тому, що він розуміє, коли треба відмовитися від одного методу і придумати інший.
Ідея фінансової синґулярності може виглядати захоплюючою, але вона не менш ілюзорна, ніж раціональна Утопія, яка надихала покоління прихильників централізованого планування. Людські судження, погані і добрі, будуть рухати інвестиційними рішеннями і показниками фінансових ринків не тільки всю нашу решта життя, але і після нього.
Robert Shiller
Financial singularity: is it a mirage?
The Guardian, 16.07.2015
Зреферував О.Д.