Перша половина 1-го листу М. Драгоманова — полеміка против слів наших, що "цїлею автора Споминів було представити галицких народовцїв в як найгірших красках" — менче нас обходить. Цїли тої — скажемо коротко — може не добачити хиба слїпий.
Нас більше обходить справа тих 6.000 зр., які Поляки мали обіцяти, чи навіть дати бл. п. Ст. Качалї.
Отож що-до тої справи поясненя п. М. Драгоманова в нїчім нас не могли пересвідчити, що ми помилились, назвавши відкритє єго — видумкою.
П. Драгоманов "не ждав" — каже, — щоби ми докорили єму за те, що своє відкритє подав до прилюдної відомости аж по смерти К. Сушкевича та й Качали — і кличе: "Добру б ми мали исторію, коли б не вільно було писати про померших!" — а потому додає, що "на спомини из розмови в двох мусить бути критика: провірюванє, де можна, документами і другими свідками, а де не можна, увагою на загальний характер дїяльности як мемуариста, так і тих про кого він розказує" — і каже народовцям глядати за доказами, що оно не було так, як він говорить. На таку бесїду п. Драгоманова ми нїяк не можемо згодити ся.
Очевидно, нїхто не скаже, що про померших не вільно писати. Вільно! Тілько-ж чи все написане буде справдї исторією приняте за правду? — се инче дїло.
П. Драгоманов подає свою розмову в-двох з небіщиком Б. Сушкевичем про небіщика С. Качалу — подає річ, про котру всї з великим дивом чують в-перве і котру vох populi уважає за неимовірну, за неможливу. Мусить же насунутись кождому зараз перше питанє: чому-ж п. Драгоманов з тим не відозвав ся при житю обох або бодай одного интересованого? Ну, п. Драгоманов каже: "Менї сподобалось відкрити се аж по смерти обох, а коли Ви львівскі народовцї менї не вірите, то "критикуйте провірюйте правду документами, свідками увагою на загальний характер мемуариста і тих, про кого він розказує."
На те народовцї можуть з більшим правом відповісти п. Драгоманову: "Таж Ви, п. Драгоманов, здорові живете, чому-ж ми маємо провірювати, а не Ви? Коли пишете для исторії, то Ваша річ доказати, що закинена Вам видумка не єсть видумкою!" А зaміт "видумки" закинули народовцї, і нинї при тім же обстають, з уваги "на загальний характер дїяльности" обох небіщиків — С. Качали в К. Сушкевича.
Потапаючій хапаєсь і соломинки, — так тепер і п. Драгоманов в своїй відповіди.
Редакція "Правди" свого часу написала, що брошура Качали "Політика Русинів" не була політичним маніфестом партії народовцїв, але написана "в одній певній цїли". П. Драгоманов хапаєсь за ті слова: "в одній певній цїли" — і в них хоче бачити "той грубий утілітаризм"... Але-ж се річ ясна: що именно редакція "Правди" мала на мисли? "Одна певна цїль" — то була політична, виборча ситуація в 1873 роцї. А що так ті слова всї люде розуміли, навіть на Українї, о тім свідчить другій "Відкритий лист з України", де (гл. стор. 244 "Споминів") автори виразно кажуть: "Як нам здає ся, брошура п. Загірного була не більш, як виразом виборової боротьби і часової політичньої ситуації..."
П. Драгоманов каже, що він говорив в 1875—76 рр. з Галичанами про справу С. Качали і ніхто не протестував против можливости того, про що говорив Сушкевич. Се би була вже річ цїкавійша, коли-б п. Драгоманов був ласкав назвати нам по имени бодай одного Галичанина, з котрим він говорив.. Бо що-ж? — из загального висказу: "з Галичанами" — нїхто мудрий не буде. Чи ті "Галичане" може вже так само померли, як Качала і Сушкевич? А коли остають ще в живих, то чому не назвати их по имени?...
"Врештї шукайте відповідей коло себе" — кличе до народовцїв львівских Драгоманов, — "а може знайдете докази, що Качала дав Просвітї акції на 2.000 р. куплені за власні гроші..." Тота відповідь уже і знайшла ся: прецїнь же о. Андрей Качала в письмі до редакції "Дѣла" докладно розказав, де ті акції були куплені і як були сплачувані...
Чого-ж більше й треба? по що силуватись крушити копіє за очевидну неправду? Чи з сего може вийде якій хосен для исторії?...
[Дѣло]
16.07.1890