Дехто нарікатиме на цей новий поступ лібералізму, цей новий відступ держави, зникнення старого світу. Вони мають на це право, але застосування насильства — це не право, і революція — це завжди не що інше, як ознака безсилля
Напади водіїв паризьких таксі на незалежних водіїв компанії «Юбер» (Uber) та їхніх клієнтів, які сталися минулого тижня, слідом за якими розпочався страйк, який паралізував французьку столицю, підтверджують зроблене два століття тому зауваження Алексіса де Токвіля: «Зіштовхнувшись з якоюсь зміною, французи роблять не реформи, а революцію».
У Сполучених Штатах і кількох європейських столицях трапилися подібні інциденти, але тільки в Парижі конфлікт обернувся насильством революційного характеру. Метод паризьких таксистів, звісно, вартий осуду, але мені здається, що їхня стривожена інтуїція має сенс: «Юбер», як Airbnb у сфері готельного бізнесу, є провісником глибокої метаморфози економіки, яку можна порівняти з початковою фазою промислової революції, коли текстильні ремісники у Великій Британії, запідозривши, що їхню професію врешті-решт зруйнують нові ткацькі верстати, збунтувалися, хоча й намарне: у 1811 р. з луддитами Ноттінгемширу жорстоко розправилась поліція, а ще більше їх вигубили нові ткацькі верстати. Нинішні антиюбери є вчорашніми англійськими луддитами і французькими ткачами, які стоять на порозі подібної трансформації. Але ці дві промислові революції, між якими пролягли два століття, засновані на протилежних принципах. Перша перетворила незалежних текстильних ремісників на робітників великих капіталістичних фабрик. Uber, Airbnb і нові прикладні програми, які перейняли таку саму форму провадження господарської діяльності, руйнують фабричну економіку і відновлюють ремісниче виробництво. Водії компанії «Юбер» є незалежними підприємцями, які вирішують, приєднуватися їм чи ні — залежно від доцільності — до відкритої мережі. Те саме можна сказати про власників, які вирішують здавати в тимчасову оренду чи ні свої помешкання транзитним гостям: Airbnb дозволяє, щоб капітал приносив дохід там, де він був прихований.
Як і всяка економічна революція, юберизація перемагає лише завдяки поєднанню двох феноменів: існування порожнини на ринку, яку «фабрики» не заповнили, у поєднанні з технологічним поступом, яким у цьому випадку є нова прикладна програма Інтернету. Це поєднання дозволяє задовольнити попит споживачів за кращу ціну і з кращою якістю. Індустріалізація текстильної галузі — завдяки новим машинам — дозволила, щоб усі одягалися пристойно. У більш сучасному і менш драматичному контексті 2009 р. в Парижі виник «Юбер», коли його засновники, які приїхали із Сан-Франциско, не спромоглися знайти таксі, вийшовши з технологічного салону Le Web… Airbnb виник в такий самий спосіб у Сан-Франциско — після того, як учасники конґресу у 2008 р. не змогли знайти готель, в якому могли б оселитися.
Ця економічна революція, що починається, також є соціальною революцією: виявляється, що легше стати підприємцем, ніж найманим працівником — принаймні в сфері обслуговування, яка становить дві третини робочих місць у розвинутих країнах. Та легко бачити, що ця економічна, технічна і соціальна революція поступово неґативно впливатиме на промислове виробництво: тривимірні принтери (3D-принтер) вже дозволяють індивідуальним підприємцям виготовляти щораз складніші предмети, не виходячи з дому.
Безперечно, історична трансформація, свідками якої ми є, підтверджує добре відомий економістам спосіб дії, що його Йозеф Шумпетер у 1940 р. визначив як «креативне руйнування»: проґрес проходить через руйнування старого, що також призводить до жертв. Не всі ті жертви є невинними: щодо паризьких таксі, то майже всі вони належать приватній монополії, яка вже півстоліття стриже купони і не робить нічого для того, щоб поліпшити послуги. Інші жертви заслуговують на допомогу і співчуття, тому що — як і ліонських ткачів — їх накрило технічною лавиною, яку вони не могли передбачити. Саме тут має втрутитися держава, щоб підтримати безробітних, сприяти їхній перекваліфікації, заохотити їх і собі стати самостійними підприємствами.
На жаль, європейські уряди обрали не цей шлях: французький президент Франсуа Олланд в незґрабній декларації, секрет якої відомий тільки йому, заявив, що треба «заборонити "Юбер", а потім оголосити його поза законом». У правовій державі послідовність була би протилежною: оголошення поза законом передує забороні. І що є ще гіршим, французька поліція, скоряючись наказам, ув'язнила двох французьких керівників «Юберу», щоб «допитати їх». Про що? Чистий путінізм у всій своїй красі. Також у Каліфорнії через тиск профспілок судейські чиновники визнали, що незалежних водіїв «Юберу» належить трактувати як найманих працівників, а це зруйнує економічну модель цього руху. В тилу провадиться багато битв луддитського характеру. Зрештою, «вирішує ринок», тобто споживачі, а не судді чи влада. Дехто нарікатиме на цей новий поступ лібералізму, цей новий відступ держави, цей матеріальний проґрес, зникнення старого світу: вони мають на це право, але застосування насильства — це не право, і революція — це завжди не що інше, як ознака безсилля. Саме це хотів сказати Токвіль.
Guy Sorman
La «uberización» del mundo
ABC, 06.07.2015
Зреферувала Галина Грабовська
08.07.2015