І.
Теперішній Німецький Перемишль, це тільки третина колишнього Перемишля, бо тепер він поділений на дві часті; більшу совітську і меншу німецьку, що розмежовані від себе рікою Сяном. Цілий Перемишль мав перед теперішньою війною біля 60 тисяч мешканців, з цього в німецькій частині на т. зв. Засянню є тепер до 18 тисяч.
Німецький Перемишль, це невеличке пограничне містечко, позбавлене в великій мірі свого природнього запілля, цілого ряду сіл, що залишилися по тому боці кордону. Три-чотири головні вулиці: Угорська (давніша Ґрунвальдська), Краківська (давніше 3-го Травня), Городова (давніша Красінського) з невеликим числом побічних вулиць-поперечок, кільканадцять три-поверхових, небагато дво-поверхових, дещо одно-поверхових, а найбільше партерових домів, одна українська церква ОО. Василіян, два польські костели (парохіяльний Салєзиянів і манастирський Бенедиктинок — теперішній ґарнізоновий), касарні — от і все, що на перший погляд кидається в вічі. З Совітським Перемишлем лучить Німецький Перемишль один залізничий міст. Другий міст, яким відбувався давніше за австрійських і польських часів рух піхотинців і коловий рух, тепер в часі війни частинно знищений (середина мосту).
Водопроводу в Німецькім Перемишлі тепер нема. Давніше перед війною в Перемишлі, по правім боці Сяну, був водотяг. Водотягову воду мало теж і Засяння, яке лежить по лівім боці Сяну. Водопроводи йшли з теперішнього Совітського Перемишля на Засяння попід міст для піхотинців і возів, який, як вже згадано попередньо, в часі війни знищено, перериваючу одночасно водопроводи. Як спогад і доказ, що Засяння теж могло колись похвалитися таким культурним здобутком, як водопровід, пишаються в домах на Засянню безчинні водопровідні уладження й мушлі. Мушель вживають тільки до зливання до них зужитої води.
Перемиська елєктрівня, яка давніше витворювала елєктричну струю для цілого Перемишля, отож і для Засяння, теж лишилася в Сов. Перемишлі. Якийсь час на основі окремої умови користав Німецький Перемишль з елєктричної енергії, що доставляла йому ця елєктрівня, відтак якийсь час був цілком без елєктрики. Тепер має Засяння свою власну елєктрівню, приміщену в давнішій жидівський божниці (коло церкви ОО. Василіян) при вул. Угорській.
Має теперішній Нім. Перемишль теж свій мініятурний ринок-торг, приміщений на невеличкій площі-подвірю при вул. Понятовського ч. 7. Продають тут кожного будня на т. зв. прилавках головно ярини і інші продукти, що їх приносять дооколичні селяни на продаж.
Над Сяном недалеко від знищеного мосту, там, де сходяться три головні вулиці Нім. Перемишля: Угорська, Краківська й Городова є площа названа тепер: Пляцем денкмаль, цебто площа памятника (за Польщі т. зв. пляц Вольносьці). Стояв на ній памятник в честь поляглих "пшемиських орльонт". Цей памятник стоїть, що правда ще й тепер, але вже в цілковито зміненому виді. Остала з нього тільки камінна колюмна, з якої усунено всі написи. В останніх днях усунено теж уставленого на вершку колюмни великого польського крицевого орла, та приміщену внизу колюмни постать польського вояка й інші декорації памятника.
Має Нім. Перемишль теж свої "радієві" авдиції. Є це політичні відомости надавані щодня в 18-ій годині вечором в німецькій і українській мові через мегафон, уставлений на бальконі одної з камениць на площі "Aм денкмаль".
*
В Нім. Перемишлі має свій осідок окружний суд, скарбовий уряд, пошта тощо.
З українських установ працює Український Національний Комітет (вул. Краківська), Український кооперативний Банк "Віра" (вул. Угорська ч. 4.), Окружний Союз Українських Кооператив (вул. Каспровича ч. 5), ведуть крамниці споживчих товарів: Народня Торговля і Маслосоюз (вул. Краківська). Є декілька приватних українських споживчих крамниць, зі залізом, фарбами, з ґалянтерією, два українські приватні ресторани тощо.
Засяння має ще і свою українську футбалеву дружину "Сян", що розіграє метчі з футбалевими клюбами німецьких військових частин. Стоїть вона на доволі високому спортовому рівні. Перший матч виграла в відношенню воріт 7:1.
Назагал Нім. Перемишль, якщо йде про кошти прожитку, доволі дороге місто, куди дорожче ніж пр. Краків. Крім високих цін, є тут ще одна окремішність, що нею славиться, а саме — курява, що не дає дихнути. Від найменшого подуву вітру перекочується вона цілими бурунами ніби на якій Сагарі.
"Поліційна" година була тут ще недавно до 9-ої вечором, від 17. квітня пересунено її до 11-ої в ночі, а в суботу навіть до 12-ої.
Тому, що перемиський залізничий двірець залишився по совітському боці, до недавна можна було доїхати залізницею тільки до Журавиці віддаленої цілих 7 км. від міста. Збірна їзда фірою кількох осіб до Журавиці коштувала 2 зол. від особи. Та від кількох днів Засяння дістало вже свій окремий перестанок, Шайбівку (біла будка), звідки від'їздять поїзди.
*
Німецький Перемишль є також одним з осередків совітсько-німецької вимінної торгівлі. Широкий, ширший від нормального европейського тору, совітський залізничий тор, переходить через міст на Сяні аж на німецький бік. Ним заїздять день у день величезні розмірами (більші від німецьких) ваґони-цистерни, що перевозять совітську чи румунську нафтову ропу чи її перетвори, а також поїзди зі збіжжям і деревом (дошки). До Совітів відходять потяги з вугіллям. В Перемишлі, по німецькому боці розбудовано зараз за мостом велику вантажну стацію, де переладовується ропу і збіжжя з совітських в німецькі ваґони. День і ніч кипить тут праця над розбудовою переладовчої стації та переладуванням товарів. Та це тільки тимчасова переладовча стація, бо нова великих розмірів має бути збудована у Журавиці. Приготовчі праці провадиться в Журавиці вже довший час. Окремі машини до нівелювання вирівнюють терени призначені під будову стаційного й інших будинків та торів і кожний, хто їде залізницею до Перемишля чи з Перемишля може побачити, як кипить тут праця.
ІІ.
На основі умови між Німеччиною і Coвітами відбувається під теперішній час між обома державами виміна утікачів, що підчас воєнної хуртовини опинились по тому боці.
Представники комісії відбирають на мості від втікачів посвідки й перепускають їх на німецький бік. Тут гуртуються вони під охороною німецьких військових стійoк і опікою урядовців та сестер німецького Червоно Хреста в одній з вулиць в безпосереднім сусідстві залізничого мосту. Тут заїзджають великі вантажні авта по більші пакунки і всяке добро. Менші пакунки можуть втікачі, якщо захочуть нести самі. Від мосту до місця, де вони збираються помагають нести вантажі окремо підібрані до цього комісією носії, здебільша полонені бувшої польської армії. Коли вже авта забрали клунки, жінки з дітьми теж приміщують на них, а всі втікачі йдуть через місто вулицями Городовою і Краківською до касарень при вул. Піонірів (давніша вулиця 29. Листопада).
Hа вулицях, якими ходять втікачі, збіраються на одному боці, на хіднику великі маси глядачів, цікавих, чи поміж втікачами немає кого з рідні, або знайомих. На хіднику по другому боці вулиці, поруч якого переходить транспорт збігців, не вільно нікому стояти, навіть вікна в партері і входи до крамниць та брами мають бути замкнені. Проте ті, що ждуть на хіднику витаються й перекликуються з утікачами.
В касарнях при вул. Піонірів перебувають втікачі кільканадцять годин. Відпочивають в касарнях, або на просторім касарнянім подвірю. Тут є теж звезені автами їх клунки. Як відпічнуть, провадять їх до парні. Цілий день без перерви купаються жінки й діти, вечером і цілу ніч мужчини. Тут переводять рівночасно і дезинфекцію одягів і клунків.
З купальні провадять втікачів уже не до касарень при вул. Піонірів, тільки до гімназії сестер Бенедиктинок над Сяном, та по двох-трьох днях відпускають домів. Tі, що мешкають на Засянню або близько нього, відходять сам, інші дістають вільний білєт їзди, куди їм треба. На поїзд в Перемишлі відпроваджують разом під військовою охороною і аж до відїзду поїзду не вільно нікому до транспорту зблизитися. Клунки відставляють до поїзду автами й помагають завантажити їх до вагонів.
Денно переходить через міст на Сяні три-чотири таких транспортів по 400, 500 а то й 700 людей, так, що в деякі дні перейде навіть 1.500. Звичайно о 11-ій год. перед пол. о 15-ій по пол. і о 19-ій вечором. Перший транспорт втікачів перейшов міст на Сяні в четвер 18. квітня 1940 р. рано. Транспорти йдуть не тільки в будні, але і в неділі та свята. Найперше йдуть ті транспорти втікачів, що зібралися і перебували в Перемишлі.
На Засянні є під теперішню пору реєстраційне бюро для втікачів "Aмт фір Фліхтлінґсвезен" при вул. Краківській 57.
Є теж і совітська комісія, що реєструє охочих до повороту на той бік, при вул. св. Івана 44 і відіслала досі вже два транспорти: перший в четвер 18. квітня, другий в суботу 20. квітня.
Гурти засянців вистоюють заєдно вечорами над Сяном. Стають отак біля розірваного по середині мосту, і дивляться на той бік. Тільки деколи покажеться там якийсь прохожий. На цілому побережжю ніхто з давних перемишляків тепер не мешкає, а вул. Ягайлонська відділена високим парканом. Лиш часом блисне десь світло в прибережних каменицях, що жиють у них тепер лиш совітські військові та урядовці. Гуртки стоять і нашіптують, похитуючи головами. Слухають таємничого шуму филь Сяну, якусь важку думу думають. Пізним вечором, коли вже темно, розходяться домів, щоб на другий день знову прийти й дивитись на протилежний беріг та думку думати. І так день у день.
Hiм. Перемишль, 28. квітня 1940.
[Краківські вісті]
06.05.1940