Коли немовлята затикають за пояс експертів з бізнесу

 

Політичні лідери, які прагнуть отримати пост, заявляючи, що їхні попередники  роблять усе не так,  часто є прибічниками марної реорганізації

 

Діти люблять бавитися новими іграшками, але не терплять, коли порушують звичний для них порядок. Ця особливість зберігається і в дорослому житті: нововведення охоче приймається, коли воно інкорпороване в технічні новинки, але нововведенню, яке вимагає робити щось по-іншому, опираються.   

 

Гляньте на університет. На поверхневому рівні сучасна інформаційна технологія змінила все. Більшість видів діяльності – комунікація, календарне планування, виклад – ведеться в електронній формі. На глибшому рівні абсолютно нічого не змінилося. Структура курсів, матеріали і педагогічні методи залишаються про суті тими самими.

 

Як зауважив Ричард Нельсон, економіст у сфері інновацій: хоча американські діти є значно здоровішими, ніж були колись, вони не набагато краще вчаться читати. Нововведення, яке приходить у вигляді пігулки чи ін’єкції, приймається легко, нововведення, яке краще управляє процесом, — ні.    

 

Так було завжди. Знеболюючі засоби розвинулися в середині ХІХ ст., і невдовзі всі хірурги їх використовували. Та коли віденський лікар виявив, що найважливіша річ, яку можуть робити хірурги, аби зберегти життя своїх пацієнтів, особливо якщо цими пацієнтами є новонароджені діти — це мити руки, лікарський цех опирався цьому нововведенню півстоліття. Хоча лікарі охоче експериментували би з новими хімікатами, вони ополчалися проти будь-якого визнання того, що їхні методи є недосконалими.

 

Автори та редактори використовують комп’ютери та програмне забезпечення для того, аби писати і укладати матеріали, і електронні книги є повсюди. Однак будь-який натяк на те, що ці удосконалення означають зміну та зменшення ролі видавців та  книгопродавців, викликає лютий опір – як зі сторони цих бізнесменів, так і зі сторони авторів і читачів. Авіакомпанії подають заявки на найновіші моделі, але транспортним компаніям важко адаптувати це до ринкової конкуренції, яку визначають низько-бюджетні перевізники. Їхньою відповіддю було створити окремі дочірні компанії, щоб запровадити там нову модель бізнесу. Однак пісня низько-бюджетного перевізника Song, який належав американській авіакомпанії Delta, лунала недовго, та й лоу-кост Go Британських авіаліній пішов геть.

 

Оскільки навіть немовлята із більшою недовірою ставляться до нових способів щось робити, аніж до нових іграшок, ми повинні шукати еволюційні пояснення. Але чому наші предки мали би бути більш готовими полювати на нову здобич, чи приймати нове знаряддя, ніж приймати нову рутину? Можливо, корисність нововведень, інкорпорованих в матеріальні засоби, є більш очевидною, ніж корисність інновацій процесу. Важко доводити, що смартфон не є досягненням у порівнянні з апаратом з великим дисковим набором номеру, який прив’язаний до стола.

 

Деякі технічні новинки, які видаються удосконаленням, насправді такими не є: стереоскопічні фотоапарати задовольняють потреби, яких ми, схоже, не маємо, а літальні апарати і надзвукові пасажирські реактивні літаки виявилися пшиком. Ці тупикові гілки в товарних інноваціях є настільки рідкісними, що виділяються у бізнесовій і технологічній історії.

 

Втім, низько-бюджетна авіакомпанія не перевершує повносервісну, радше як постачальник послуг є краще пристосованою до потреб сучасних пасажирів. Запровадження нового порядку потребує часу і вміння, а багато нових рутин не означають покращень; свідченням цього є доля більшості випадків бізнесових реорганізацій.  

 

Хоча трансформаційне керівництво і консультанти з проблем управління гарячкують через опір, який вони зустрічають, проблемою є не лише інертність субординації і масштаб застосування їх особистих якостей в налагоджених процесах. Нею є часто обґрунтований сумнів відносно того, що «агенти змін» насправді знають, що вони роблять. Політичні лідери, які прагнуть отримати пост, заявляючи, що їхні попередники  роблять усе не так, як треба, ще частіше є прибічниками нікому непотрібних процесів реорганізації.

 

Тож ми маємо рацію, коли дивимося на такі нововведення з підозрою. І поведінка наших дітей наводить на думку, що цей обґрунтований скептицизм стосовно тих, хто хотів би переробити наш заведений порядок, є міцно вмонтований в людську реакцію.

   

 


John Kay
When babies outsmart the business experts
Financial Times, 11.03.2015
Зреферувала Галина Грабовська

26.03.2015