Про історію питання. У 1993 році провели місцевий, дещо «підкилимний» конкурс на спорудження пам'ятника митрополитові Андрею Шептицькому. Проекти були не дуже вдалі, до реалізації не дійшло. У 1998 році провели вже міжнародний конкурс на пам'ятник і реконструкцію площі. Було багато проектів з-за кордону, публічна дискусія, прозорий конкурс. Виграв проект архітектора Ореста Скопа і вже покійного скульптора Романа Романовича. Також були визначені друге і третє місця. Всі переможці мали отримати грошові премії від обласної влади — це було в умовах конкурсу. Вийшло як завжди — ніхто ніяких премій не отримав і ніякої побудови пам'ятника не відбулося. Укотре в Галичині переможцями виявилися інтриґи, закулісні нашіптування і впливи самозваних «батьків нації та Львівщини».
Знайомий священик запросив мене стати членом маленької робочої групи, щоб таки поставити пам'ятник Шептицькому. Я погодився, бо проект вже був, результатів конкурсу 1998 року ніхто не скасовував — залишалося організувати фінансування і виконання. Коли прийшов на перше засідання, то остовпів: замість 5–6 осіб в залі сиділо майже 30. Сказав цьому священику, щоб готувався до довгого і деструктивного марафону дискусій, амбіцій та інтриґ — все буде як завжди і справа побудови загальмується надовго. Що і сталося.
Зрештою 5 років тому оголосили новий, вже третій конкурс.
Знову все було прозоро і публічно, постійні згадки в пресі, проекти на всіх етапах конкурсу довший час були доступні для огляду. Переможці визначені. Скульптуру вибрали справді добру, прижиттєву, без елементів радянського пафосу. Всі, хто прагнув, висловилися і слушні зауваження були враховані. Спробу передати сквер у власність Політехніки, щоб перешкодити проектові, було заблоковано. Публічні дискусії передували ухваленню рішення про побудову на сесії міськради — і воно було ухвалене.
А згодом хтось навмисне талановито інспірував інтернет-паніку навколо зелених насаджень, пострадянських підходів, фінансування — і скандал розгорівся.
Також правдою є те, що були порушені домовленості, ухвалені комітетом з побудови пам'ятника. А саме: Церква повинна фінансувати спорудження постаменту і саму скульптуру. Натомість всі кошти на реконструкцію площі збирають люди — ці пожертви мають бути виявом вдячності і шани Великому Митрополитові від нащадків. Але раптом відбувся якийсь незрозумілий «договорняк» і вигулькнули великі мільйони з міського бюджету на реконструкцію площі. Зрозуміло, що зараз війна і люди насамперед фінансують потреби оборони від аґресора. Зрозуміло, що часу до літа вже мало і навіть за наявності коштів якісної роботи зробити не вдасться. Та й сам Митрополит, можна припустити, був би проти витрат на цей пам'ятник під час війни, а тим більше — проведення авральних халтурних робіт «до ювілею».
Тому пропоную всім гарячим головам охолонути, відшукати в серцях своїх толерантність і любов до ближнього, а в головах — тверезий розум. І припинити інтриґи, паніку та взаємні звинувачення. Почати поважати самих себе, в даному випадку — йти за правилами. Бо якщо не будемо поважати прозоро і офіційно ухвалених рішень конкурсної комісії та міськради, то не можемо називатися цивілізованими людьми. Позаяк завжди знаходяться незгодні, котрі можуть заблокувати будь-що.
А ще маю таку особисту думку. Я впевнений, що Митрополит Андрей давно вже «сидить по правиці Господа», незалежно від рішень Ватикану щодо Його беатифікації. І, дивлячись на весь цей 22-річний кавардак навколо власного пам'ятника, дуже не хоче, щоб такі люди, як ми, його вшановували. Котрі не лише його настанов не знають і не виконують, а й загальних християнських цінностей і правил не дотримуються. Котрі відкривають меморіальну дошку першому галицькому терористові, якого Митрополит різко осудив ще за 4 роки перед народженням Степана Бандери. А потім називають провокаторами і аґентами Москви всіх, хто не поділяє їхніх поглядів на пам'ятник.
Не поводимось ми гідно і мудро, не хоче Шептицький приймати вшановування від таких людей.
*Богдан Панкевич — політик, громадський діяч, дипломат. Почесний консул Королівства Нідерланди у Львові. Голова ради Української Галицької Асамблеї. Є членом конкурсної комісії зі спорудження пам'ятника Андрею Шептицькому та реконструкції площі Юра.
25.03.2015