Моменти.

І.

Місцевість Д. під Ск. Наша сотня лише що приїхала з Горонди. Завтра маємо іти на гору як "Geschützbedeckung". Стою, спершись на кріс, та прислухую ся скаженій музицї гармат. Не бачу, що довкола мене дїєть ся. "Гаразд товаришу!" — і якийсь обідранець подає менї руку. "Се ти? Що з тобою? — (то був мій товариш В.) — Ти на що скинув з себе мундур, а одягнув ся в якесь дрантя?"

"Я дістав ся був в полон. В якімсь селї молотив 3 днї збіже Москалям на хлїб. Четвертого дня каже менї козак: "Зараз підеш до командьора". — Я лишив конї в ріцї, а сам в лїс та на друге село. Там передягнув ся в отсе дрантя тай перекрав ся сюди...

II.

Перебраний стрілець оглядає росийські позициї.

"Постой, мужичок, где ідеш!" "Хочу подивити ся, що то онтам стирчить".

"Дурак! — не знаєш? — та то пушка". — Яка пушка? — Така, що стріляє. — Е, Австрияки побють вас, у них пушок богато, а у вас тільки одна. — "Дурак! Не бачиш онтам закопаних богато пушок."

По якімсь часї зачала ся люта розмова гармат, а Москалї дивували ся, що наші ґранати так добре цїляють в їх пушки...

III.

"Львівські діти" відважні не лише на жовківськім і Личакові, але і на війні. Знайшов ся оден і між українськими сїч. стрільцями. Стрілецька розстрільна коло села Т. Нема що курити. Але від чого львівський шибайголова? ... "Пане сотник, доношу послушно, я вже другий день не маю що курити." — Я також — каже сотник. — "Пане сотник, доношу послушно, зараз будемо курити росийський тютюн". — А де він? — "Зараз буде." Львовянин пішов... По якийсь часї вертає з росийським тютюном. "Ти де взяв тютюн?" — питає сотник. — "Від Москалїв." "Та як?" "А так: перебрав ся в цивільний одяг, який стало ношу в торнїстрі тай пішов до Москалїв купувати тютюн. Ще дістав горівки і кусень хлїба..."

[Дїло]