Політика уряду може давати зворотній ефект, якщо вона занадто зосереджена на створенні національних промислових лідерів замість того, аби підвищувати продуктивність праці в країні
Державна рада Китаю нещодавно розпочала роботу з удосконалення їхнього п’ятирічного плану, який ставить завдання «стратегічним» галузям промисловості. Нарендра Моді закликав Індію стати «самодостатньою» в галузі електроніки. Тим часом інші найважливіші країни, в яких формується ринкова економіка, визначили свої власні сектори торгово-промислової діяльності, які користуватимуться режимом сприяння. Усі ці програми мають на меті підтримати вітчизняне новаторство, яке на думку вищого керівництва може зумовити процвітання.
Однак є численні докази того, що найбільшу користь від новаторства не можна отримати за допомоги заходів державної політики. Вона радше з’являється через застосування і впровадження технічних досягнень, незалежно від того, де ці досягнення було здобуто.
Новаторство є важливим, тому що це ключ до підвищення продуктивності праці. Продуктивність, як сказав якось колишній Голова ради керуючих Федеральної резервної системи США Бен Бернанке, є «можливо одним з найважливіших визначальних факторів середнього рівня життя». Коли сучасні нові товари чи послуги з’являються на ринку, продуктивність підвищується і країна стає багатшою.
Різке підняття життєвих стандартів за останні два століття є значною мірою побічним результатом новаторства. Знаряддя праці від машини для очистки волокон бавовни до комп’ютера у поєднанні з поліпшенням медичного забезпечення і охорони здоров’я населення дозволили людям виробляти більше і жити довше. Нобелівський лауреат Роберт Солоу виявив, що 35-40% всієї продуктивності і збільшення прибутків, що їх досягли у США в період між 1900 і 1950 рр., можна вважати наслідком нових ідей. Але загальне розуміння того, що новаторство зумовлює вищу продуктивність і більше економічне зростання, часто приводить до неправильного висновку: що для того, аби добитися підвищення продуктивності, уряд повинен створити національних технологічних лідерів. Хоча країни, які створюють нові технології, отримують прибутки, найбільша користь від новаторства з’являється від компаній, які ефективно використовують інновації. Розгляньмо Всесвітню мережу: її створили у 1989 р. в CERN, лабораторії фізики елементарних частинок поблизу Женеви. Хоча це була революційна інновація, найбільшу вигоду від неї отримала не Швейцарія, а радше компанії по цілому світі, які навчилися використовувати її можливості для різноманітних потреб. Політика уряду, яка впливає на використання інновацій, може бути так само важливою, як і будь-які капіталовкладення в нові технології. Від 1990-х до початку 2000-х років фірми в найбільших європейських економіках інвестували в нове інформаційно-технологічне апаратне й програмне забезпечення. Як частка валового внутрішнього продукту, ці інвестиції були рівнозначними капіталовкладенням, які зробили американські бізнесмени. Але європейські інвестиції не обернулися таким самим зростанням продуктивності, якого досягли американські фірми. Від 1995 по 2000 рік щорічна продуктивність в середньому зростала на 1,1% у Франції і на 1,5% в Німеччині, тоді як у США на 2%. Чому? Дослідження компанії McKinsey дійшло висновку, що «ключовим стримуючим фактором поширення інновацій [в Європі] є деформоване конкурентне середовище, яке є результатом неналежного моногалузевого регулювання». Посилаючись на галузь автомобільних вантажних перевезень, дослідження McKinsey виявило, що регулювання цін і обмеження для доступу на ринки у Франції та Німеччині мінімізувало конкуренцію, відохотило від об’єднання компаній і призвело до фрагментації промисловості. «В результаті цього було небагато користі від IТ-інструментів для оптимізації мережі, які зіграли важливу роль в підвищенні продуктивності праці в США».
Політика уряду також може давати зворотній ефект, коли політики і державні чиновники фокусуються на національних технологічних лідерах, неначе економічний розвиток схожий на здобуття олімпійських медалей. Високою є ймовірність того, що чиновники визначать не ті галузі і продукти, що призведе до використання капіталу не за призначенням та відхилень у розвитку економіки. Згадайте оте неймовірно дороге французько-британське урядове захоплення, надзвуковий пасажирський літак «Конкорд» – велика дипломатія, жахливий бізнес.
Одним з уроків, отриманих від США, є те, що лідерство у галузі інновацій не є зумовлене наявністю національної промислової політики. Уряд США відіграє каталітичну роль у фінансовому забезпеченні фундаментальних наукових досліджень, але країна також забезпечує гнучкий ринок праці і висококваліфіковані кадри, непомітне державне регулювання підприємницької діяльності, надійно захищені майнові права, ефективний ринок капіталів і величезний внутрішній ринок з великою кількістю споживачів технологічних новинок. Сукупність усіх цих факторів створює те, що економіст Університету Тафтса Амар Біде влучно назвав «підприємливою економікою».
Провадячи схожу політику, нові ринки можуть здобути навіть більшу вигоду, ніж багаті країни. Наприклад, Китай отримав щедрий прибуток від капіталовкладень промислових лідерів в Європі, Японії, Кореї та США, які впровадили нові технології та методи ведення бізнесу, аби допомогти модернізувати масштабну китайську економіку. Замість того, аби догоджати місцевим фірмам дискримінаційною політикою «туземних інновацій», для Китаю та інших країн з перехідною економікою мудріше було би зосередитися на створенні такої стратегії та комерційної екосистеми, яка приваблювала би прямі закордонні інвестиції та найкращі у світі нові ідеї. Це означає забезпечити надійний захист інтелектуальної власності у поєднанні із строгим захистом інвестора, сучасну інфраструктуру та кваліфіковані трудові ресурси. Це також означає утримання від фінансованого державою промислового шпигунства, через яке деякі найкращі технології залишаються за межами країни.
Новаторство залишатиметься ключовим фактором підвищення продуктивності по цілому світі, але державним керівникам слід зосереджуватися на умовах ведення та регулювання бізнесу, які заохочують компанії та споживачів використовувати ці інновації – і не робити особливого наголосу на тому, звідки походять ці інновації.
Rod Hunter
When Innovation Is Not Enough
The Wall Street Journal, 30.12. 2014
Зреферувала Галина Грабовська
06.01.2015