У Нікарагуа цього тижня почалося «будівництво століття». Керівництво країни таки дало згоду на складний і коштовний проект міжокеанського каналу. Щоправда, платитимуть за нього і, зрештою, будуватимуть його китайці.
Президент Даніель Ортеґа підписав від імені Нікарагуа договір з китайським мільярдером Ваном Дзином — власником гонконґської компанії HKND Group — про будівництво «Великого трансокеанського каналу Нікарагуа» вартістю 50 мільярдів доларів. Проте реалізація проекту почнеться не з риття самого каналу, а з будівництва порту Бріто й автодороги, яка зв'яже узбережжя Тихого океану і Карибського моря.
На центральній площі столиці країни, Манагуа, відбулися пишні урочистості з приводу «великого тріумфу», як назвав старт проекту Даніель Ортеґа. З його слів, новий канал має «втілити столітню мрію нікарагуанців». «Боже, благослови канал!», — вигукував натовп перед трибуною, розмахуючи державними прапорами.
Проект нікарагуанського каналу замислено як альтернативу й, відповідно, конкурента Панамському каналу, якому за збігом обставин у 2014-му виповнилося 100 років. І тут варто згадати, що тоді, на початку ХХ століття, канал в Нікарагуа теж розглядали як робочий варіант. Проте його було відкинуто як занадто складний, майже неможливий для реалізації. Нині ж техніка й інженерна думка просунулися набагато вперед, уможлививши прокладення каналу крізь густі нікарагуанські джунґлі.
Довжина чинного Панамського каналу становить 81,5 км, а нікарагуанський Великий міжокеанський канал простягнеться аж на 278 км. Хоча не всі вказані кілометри доведеться прокопувати, адже природною частиною каналу стане озеро Нікарагуа, і це дасть можливість будівельникам заощадити на спорудженні 105 кілометрів водяного шляху.
Нікарагуанський канал буде не лише довшим за свого конкурента, а й ширшим. Ширина водяної артерії від 230 до 520 метрів і глибина 30 метрів дозволять пропускати через неї судна і танкери надважкого класу.
Загалом же новою водною маґістраллю зможуть користатися понад 5 тисяч плавзасобів річно. Середній час подолання шляху від Тихого океану до Атлантики становитиме 30 годин.
Проектом також передбачено будівництво двох глибоководних портів: вже згаданий тихоокеанський Бріто та Пунто-Аґіла на березі Атлантичного океану. Заплановано також спорудження двох зон вільної торгівлі, великого летовища, нафтопроводу і маси туристичних курортів. Тому експерти прогнозують, що вартість проекту може зрости вдвічі — до 100 мільярдів доларів.
Звісно, що в нікарагуанського «будівництва століття» є чимало критиків всередині країни. Вони, зокрема, стверджують, що проект обернеться величезною гуманітарною та екологічною катастрофою для найбіднішої країни в Західній півкулі. Противники проекту нарікали, що він ударить по флорі та фауні Нікарагуа, позбавить тисячі людей їхніх земель без адекватної компенсації.
Найбільше побоювань пов'язано зі згаданим озером Нікарагуа. Воно є найбільшою прісноводною водоймою в цілій Латинській Америці, слугує джерелом зрошення та питної води для сотень тисяч людей. Окрім того, це єдине прісноводне озеро на планеті, в якому мешкають сірі акули і риби-пилки.
Проте консультант проекту з питань екології Карлос Реєс запевнив, що підстав для побоювань немає. «Не буває проектів з нульовим екологічним впливом, але цей маршрут для каналу був обраний — а інші п'ять відкинуті — так, щоб мінімізувати збитки для довкілля».
Інша категорія критиків вважає, що Нікарагуа уклала невигідну угоду з китайською фірмою. Адже канал отримала в концесію на 100 років компанія Hong Kong Nicaragua Development Group, яку створив згаданий мільярдер Ван Дзин.
Президент Ортеґа у своєму виступі на урочистості намагався побороти страхи щодо підписання контракту з китайцями. «Китайці прийшли не для того, щоб окупувати Нікарагуа, — запевнив він. — Вони прийшли, щоб поділитися своїми ресурсами, можливостями, технологіями, своїм розвитком і своєю наукою. Ось чим вони хочуть поділитися з народом Нікарагуа». Ортеґа пообіцяв нікарагуанцям, що проект дасть новий імпульс місцевій економіці, допоможе створити тисячі нових робочих місць, вирішити соціальні проблеми, створити нову інфраструктуру в країні.
Ван Дзин, своєю чергою, пообіцяв, що тендери на розробку проекту і допоміжні роботи будуть виключно прозорими. «Тут немає жодного шахрайства, жодного обману, — сказав він нікарагуанцям. — Ми не будемо втручатися у ваше щасливе й спокійне життя».
Проте у реалізації «проекту століття» є й один дуже підозрілий момент, пов'язаний з давньою союзницею Ортеґи за часів, коли він ще був революціонером, — Москвою. Річ у тім, що в липні цього року Нікарагуа несподівано відвідав президент Росії Володимир Путін. Однією з тем його перемовин з нікарагуанським колеґою, як зазначають експерти, стало обговорення майбутньої участі російських державних компаній у будівництві та експлуатації «Великого трансокеанського каналу Нікарагуа». У пресу просочилася теж інформація про саму форму співпраці: Росія надаватиме не так економічне та організаційне сприяння, як військово-політичну підтримку проекту.
З огляду на це Манагуа вже уклала з Москвою спеціальну угоду, дозволивши російським бойовим кораблям і літакам здійснювати патрулювання біля берегів країни в Тихому океані й Карибському морі в першій половині 2015 року.
25.12.2014