Наша традиція така, що про мертвих або мовчимо, або говоримо виключно добре. Однак, у випадку де-факто почилої політичної партії «Наша Україна» цю традицію порушили. Несподівано партія-символ епохи президента Ющенка вже вдруге за останній місяць з’являється в інформаційному полі країни. Причому з’являється скандально.
Спершу всіх ошелешили новиною про виключення із лав «Нашої України» самого її творця Віктора Андрієвича. Про це 9 лютого повідомив голова політради НУ Сергій Бондарчук. Вірні адепти екс-Президента зібралися до купи і звільнили Бондарчука із високої партійної посади.
Бондарчук рішення не сприйняв, і на минулих вихідних (1 березня) зібрав з’їзд «Нашої України». Делегати прийняли рішення про ліквідацію партії, як такої, що вичерпала сенс свого існування. Ющенківське крило «Нашої України» заявило, що з’їзд цей - бунт на кораблі. Бондарчуек з посади голови політради на той момент був уже звільнений, отже скликаний ним з’їзд нелеґітимний. Справжній з’їзд заплановано на травень і проведе його новий голова політради – Зіновій Шкутяк.
Багаторазовий голова виборчого штабу Ющенка та «Нашої України» в Івано-Франківській області пан Шкутяк вважається відданою людиною «помаранчевого» президента. Хоча сам Ющенко ніколи не дякував йому за це посадами. Очікували, що Шкутяк після перемоги Помаранчевої революції очолить Франківську ОДА, але не сталося. На вибори 2006 року він йшов з посади міського голови Івано-Франківська. Шкутяка як мера хвалять, до речі, і по сьогодні.
Посаду голови політради партії «Наша Україна» Шкутяку дали оце зараз теж не у винагороду за вірність, а швидше навпаки – цією вірністю скористати. Адже з кадрами в «НУ» цілком погано. Як розповів «Z» сам Зіновій Шкутяк, він погодився стати головою ради НУ тимчасово – до травневого з’їзду. Керівництво партією його не цікавить, бо переїжджати до Києва з рідної Галичини не планує.
– Так хто нині офіційно начальник у партії – Ви чи Бондарчук? В кого печатка?
– Сьогодні печатка є в нашому виконавчому комітеті на провулку Шевченка в Києві. Бондарчук до неї доступу не має.
– Дії Бондарчука були очікуваними? Ви так оперативно встигли змінити голову політради?
– Після парламентських виборів 28 жовтня пан Сергій почав незрозумілу активну діяльність, хоча до виборів активним не був, і це викликало підозри. Він не пояснював, що хоче цією діяльністю добитися. Пробував збирати президію, раду партії, але йому жодного разу не вдалося це зробити, бо люди не розуміли, для чого він це робить. Фактично вже тоді йому був висловлений вотум недовіри, бо він не міг зібрати ні раду, ні президію.
Тому, коли стало зрозуміло, що в його планах є дискредитація партії, в тому числі її лідера Ющенка, зібралася президія, на якій було прийнято рішення про скликання ради партії, де його і відставили.
– Одне із звинувачень ваших опонентів – НУ на останніх виборах працювала як технічна партія Банкової, яка, окрім іншого, відтягувала опозиційні голоси. І дійсно — партія чи не в останню мить заскочила у виборчу кампанію. Чому раптом вирішили таки висуватися?
– Партія існує доти, доки ходить на вибори, інакше який в ній сенс? Звісно, таке рішення треба було прийняти раніше. Але внутрішні проблеми партії заважали.
Розмови про це йшли з весни, але все гальмувалося тими членами НУ, які хотіли йти на вибори в іншій політичній силі. А як було їм пояснити своїм виборцям, чому вони не йдуть зі своєю партією? Саме від них залежали організаційні питання. Зрештою, ті пішли з іншою партією, а ми вже потім на з’їзді прийняли рішення про участь у виборах.
– Але люди Бондарчука апелюють і більш конкретними арґументами про працю партії на користь влади. Так, у кількох ТВК і ДВК несподівано за кілька тижнів до виборів були замінені члени від НУ. І аналіз ваших опонентів доводить, що була заміна на користь людей від «реґіоналів». Більше того, на тих ТВК, де відбулася заміна, результат ПР був на кількадесят голосів кращий, ніж на сусідніх ТВК. Зокрема, такі дані по Донецькій області.
– Єдина людина, яка мала право ставити підписи (тобто, вносити такі зміни), це був Бондарчук. Всі зміни у ЦВК, ДВК та інші могли йти тільки за підписом голови ради партії. Бо, згідно з нашим статутом, почесний голова (Віктор Ющенко – Z) жодних обов’язків немає.
І я не знаю, чи взагалі такі заміни була зроблені. Але щодо Донецьку – там той порядок мені дуже дивний. Там немає значення, як називається основна маса партій - вони всі діють від імені якогось центру.
Для прикладу, як мені розказував тамтешній патріот, який був на одній дільниці спостерігачем, на тій дільниці десь 25% проголосували «проти всіх». Коли він попросив протоколи, йому сказали прийти завтра, бо щось там ще не готове. Приходить вранці, а йому дають протокол, де 4% «проти всіх», 21% доданий ПР. І головне, що там стояли підписи всіх – і «Батьківщини», і НУ. Якщо це тільки ті люди з НУ зробили таку різницю, то чому «Батьківщина», УДАР не заблокували це рішення?
– Зрештою, як вплине на долю партії її розпуск Бондарчуком? Це юридично якісь матиме все таки наслідки?
– Я думаю, жодних. Бо вони зараз повинні подати ці документи в МінЮст, який реєструє і знімає з реєстру партії. Але нікуди вони навіть не подадуть ці документи. Бо МінЮст їх не може прийняти, якщо той же МінЮст замінив Бондарчука, відтак той не мав повноважень проводити такий з’їзд.
– А якщо опиратися не на юридичну складову. На з’їзді зареєструвалося 18 обласних осередків (далі ОО), фактично дві третіх. Тобто, якщо більшість не бачить сенсу в існуванні партії, навіщо дійсно хапатися за соломину?
– Насправді п’ять голів ОО поставили свої підписи про підтримку Ющенка. Я гарантую, що ще буде 5-6, просто їх тоді не було в Києві, і вони не підписали.
Тобто про які вісімнадцять ОО йдеться? Можливо, хтось собі з області поїхав подивитися, але його ніхто не делегував, тому це не з’їзд, а збори були. Бо делегатів висувають на обласних конференціях, а перед тим проводять районні, де делегують людей на обласні. А таких конференцій не було.
У статуті написано про два способи, як можна скликати з’їзд: або скликає рада партії, або президія на вимогу чотирнадцяти ОО. Рада партії прийняла рішення (після звільнення Бондарчука – Z), що з’їзд відбудеться 18 травня.
– Я так розумію, що фактично в деяких областях утворилося по два табори «нашоукраїнців». Не боїтеся, що почнеться боротьба за майно, захоплення офісів?
– У нас не так багато майна є. Офіси, як правило, всі орендуються. Хто захопить один, то підуть інший в оренду візьмуть.
– А на балансі парії не залишилися мільйони, про які не раз писали, від допомоги на Помаранчеву революцію?
– Це вже як анекдот, як про золото Полуботка. Наскільки я знаю, там нуль. Тоді гроші по перерахунку переправлялися на рахунок не партії, а Громадської організації «Наша Україна». Після революційних подій був якийсь залишок невеличкий. Але там було багато боргів, то АТП треба було заплатити за перевіз людей, то ще комусь за допомогу. Багато з тих грошей пішло на компенсацію витрат на ті події. І, наскільки я знаю, був повністю зроблений звіт, що віддавши всі борги, там залишився нуль.
– Все таки поясніть, будь ласка, який сенс сьогодні існування НУ, адже більшість її вже сприймає виключно як символ епохи Ющенка і великих розчарувань. Може, хоч ребрендинг провести? Взагалі, що собою являє нині партія, скільки там ще членів?
– На нашій політраді ми прийняли рішення про перереєстрацію партії, яку закінчимо до 31 березня. І ми будемо знати, що собою являє наша партія. Далі проводитимемо конференції ОО, де висуватимемо делегатів на травневий з’їзд.
Ідея створення правоцентриської партії в Україні у нас має серйозну підтримку. Тому будуть проведені переговори з партіями, з якими можливо вдасться об’єднатися заради цього. І тоді буде прийматися рішення, як партія буде називатися.
– З ким хочете об’єднуватися?
– З тими, хто декларує у своїй програмі правоцентристську ідеологію. Наприклад, НРУ, УНП, КУН, багато християнський партій.
– Навіщо вам будувати майбутнє з партіями минулого? Особливо, питання стосується КУНу, не вважаєте, що включенням скомпрометованого Івченка у списки «НУ» на останніх виборах партія лише собі гірше зробила?
– Про це краще задати питання членам КУНу, чому в списку був Івченко. У нас на виборах було об’єднання трьох партій і КУН делегувала у першу п’ятірку саме Івченка. Я би, наприклад, Брацуня Степана від КУНу, делегував. Але ми ніяк не могли вплинути на рішення іншої партії.
– Але так і не зрозуміла до кінця, який сенс існування НУ на сьогодні ? На вашу думку, вона ще є конкурентноспроможною?
– Ті ідеї, які внесла в суспільство НУ, ті кроки, які були зроблені під керівництва Ющенка і НУ, коли він був президентом, вони уже сьогодні працюють на користь Україні. Ми вперше маємо, більш менш, свободу слова, яка фактично була результатом Помаранчевої революції. З іншого боку, ми підняли на гідний рівень українців, ми показали, що в нашій історії було багато позитивних кроків. Взяти до прикладу Мазепу, Ющенко його підняв на той рівень, на який він заслуговує.
– А яка мета Бондарчука і його соратників гнобити таку гарну партію?
– Мета єдина – це дискредитація такого поняття як Помаранчева революція і її лідера. Багато політичних сил в Україні, і за її межами, для них бельмо в оці ця Помаранчева революція, яка за 21 день показала Україну як цивілізовану країну.
Тому з метою дискредитації треба цю політичну організацію, яка фактично була лідером тої Помаранчевої революції дискредитувати, і ту людину, яка була на чолі цього процесу.
– А хто є замовником цієї дискредитації?
– Думаю, в першу чергу ті, хто в 2015 році збираються очолювати президентські перегони.
– Тобто Ющенко планує балотуватися в 2015 році?
– Я не можу цього підтвердити і спростувати, бо я не знаю, які в нього плани. Але те, що приблизно така логіка є, це протягом періоду президентства Ющенка, це весь час – що його треба дискредитувати, весь час це проглядалося, і в першу чергу, з допомогою його найближчого оточення.
– Очевидно, що матимемо трьох висуванців від опозиції – Яценюк, Кличко і Тягнибок. Для кого, на вашу думку, є небезпечним Ющенко, тобто хто є замовником вищезгаданої дискредитації? Почнемо з «Удару», вони конкуренти НУ?
– В «Удару» більше нейтральна центристська політика.
– А «Свобода»?
– «Свобода» займає радикальні позиції. Радикальна ідеологія має недолік, бо займає крайню позицію. А в суспільстві нам треба сьогодні вести переговори з усіма політичним числами, створювати консенсус, а радикальна ідеологія не об’єднає суспільство.
– Тобто головний конкурент - Яценюк?
– Я думаю, сьогодні особисті відносити в Ющенка і Яценюка добрі. Але як там в партії? Партія є партія - там є різні напрямки, різні люди.
– Вам здається, Ющенку є сенс повертатися у політику?
– А звідки робляться висновки, що Ющенко виходив з політики? Він увесь час в політиці. Головне завдання для України на цей рік – стати асоційований членом Євросоюзу. І Ющенко приймає участь в цій роботі, щоб допомогти. Перед Самітом Україна-ЄС, який відбувся 25 лютого Ющенко зустрічався з Барозу. Він доводив, що сьогодні проблеми ЄС не можуть бути вирішені без України.
– Ну, скільки часу Ющенко виділяє на політичну діяльність? У більшості складається враження, що більше він займається музейною діяльністю.
– Але навіть музейна діяльність в своїй основі має політичну складову. Наскільки я знаю, він планує десь три музеї відкрити в Карпатах. Всі звертають увагу тільки на те, що там готель буде відкритий. Але ніхто не хоче зрозуміти, що це готель для тих людей, які приїдуть в ті музеї. Музей старовинних музичних інструментів, скринь, вишиванок – це є одночасно і політика, бо це наша історія, це наша національна пам'ять, це наша основа, звідки ми походимо, хто ми такі, звідки наш рід іде. Тому це велика політика, це серйозна політика, це не дрібниці з Бондарчуком, хто старший.
Розмовляла Мар’яна П’ЄЦУХ, фото автора.
06.03.2013